На те, щоб Україна повністю звільнилася від мін, може піти до 10 років

Двоє чоловіків знають, де він знаходиться, і можуть звузити його до одного чи двох квадратних метрів. Але їм все одно доведеться шукати кілька хвилин, бо трава по коліно та стебла лягають то на один бік, то на другий, над шматком металу розміром із передпліччя. «Можна використовувати як попільничку», — каже один із двох і сміється. Але те, що він нарешті тримає у руці, колись було ракетою. Сад, де вони зараз працюють, досі виритий траншеями. Тут, у невеликому селі Андріївка, лінія фронту між росіянами та українцями проходила прямо через їхнє заднє подвір’я. Через дорогу стоїть згорілий танк. Про це йдеться у спеціальному репортажі Die Zeit, повідомляє Foreign Ukraine.

Навколо Андріївки в західній частині Києва, ці двоє чоловіків мали бути в полі прямо зараз — садити насіння або збирати врожай. Вони фермери і вже запізнилися, війна поки що зробила їхню роботу неможливою. Тим часом, російських солдатів відкидають назад, але робота на полі є ризикованою для життя, оскільки вони заміновані або завалені предметами, що не розірвалися, які можуть вибухнути при найменшому дотику.

Так звана світова житниця все одно не в кращому стані. За повідомленнями ЗМІ, понад 20 мільйонів тонн зерна нині перебувають під загрозою гниття в українських елеваторах, оскільки Чорноморський флот Росії блокує українські порти і, таким чином, експорт. Окуповано або зруйновано порти, підірвано або розстріляно мости, дороги та залізничні колії. Урожаї з України настільки важливі для світового ринку, що насувається глобальна продовольча криза, і президент Путін хоче скористатися цим, щоб позбутися санкцій. Силоси – його заручники.

Із сусідніми країнами Україна обговорює способи збільшення експорту залізницею, Туреччина веде переговори з Росією та Україною про можливий чорноморський коридор, і ходять чутки, що Великобританія може скерувати військові кораблі для супроводу партій зерна. Але навіть якби все це сталося, цього було б недостатньо, щоб навіть почати відповідати довоєнним рівням експорту цього сезону. І цього явно замало для чоловіків на українських полях, які зараз мають працювати, щоб мати дохід у наступні роки.

«Люди бояться повертатися на роботу, – каже Анатолій Кібукевич, міський голова Андріївки. Більшість його міськради лежить у руїнах, тепер він працює через дорогу від пошти. По всьому району було зруйновано 74 будинки та вбито 13 мирних жителів. Частина полів уже розмінована, але не всі. «А що, якщо їх знайдуть діти?» – запитує Кібукевич. Перегляд місцевих новин засвідчує, наскільки реальною є небезпека для фермерів: тільки за останні два тижні, щонайменше чотири трактори підірвалися на мінах або снарядах, що не розірвалися, в регіонах, які вважаються досить мирними і доступними, внаслідок чого двоє чоловіків загинули.

В Андріївці також була така аварія. Якщо ви запитаєте фермерів у цьому районі, вони чули про це. Більшість або не хочуть говорити про це, або називати своє ім’я і вже точно не хочуть фотографуватися, але коли їх запитують, багато з них говорять одне й те саме: так, вони налякані, але у них теж немає реальної альтернативи, крім повернення на поле. Щодня, коли вони не працюють, — це економічні збитки.

Що трапиться, коли трактор підірветься на міні, можна побачити у полі неподалік села Бородянка. Машина крива, вісь наче зламана. Частини даху знаходяться за кілька метрів, як і прикріплений плуг, але в іншому напрямку. Трактор підірвався на закопаній протитанковій міні.

Поле й трактор належать компанії Harveast – одній із найбільших сільськогосподарських груп України. Після деякого вагання менеджер з маркетингу компанії погодився показати його та відповісти на запитання. З водієм усе гаразд, каже вона, він уже повернувся на роботу.

Важко уявити, коли дивишся на поля. А якщо трохи попитати і порівняти повідомлення преси, то виявиться, що це, мабуть, також неправда. Ви можете знайти лікарню, в якій вона знаходиться і має бути виписана цього дня. Водій не хоче говорити з пресою, але директор клініки підтверджує, що такий випадок лікується. Harveast хоче уникнути ще більшої кількості наляканих працівників.

Володимир до війни працював у саперній службі, а зараз працює у компанії Harveast три роки та відповідає за охорону праці. Вони щойно обшукали поле, з 20 чоловіками та металошукачами, на це пішов цілий день. Просто деякі вибухові пристрої з його допомогою не виявляються, металошукачі для невеликих компаній важко знайти, а великі вже не встигають за ними.

Так що, як і багато фермерів, вони обмежуються візуальним оглядом. Це означає, що вони ходять полями. Дещо там можна знайти, наприклад, російську ракету, що не розірвалася, довжиною близько двох метрів, яка лежала на полі. Потім вони поклали її у багажник та відвезли до краю поля.

На те, щоб Україна повністю звільнилася від мін, може піти до десяти років, заявили близько двох тижнів тому офіційні українські чиновники. Тому Євгену Шкурському ще довго буде над чим працювати. 22-річний хлопець працює у державній службі розмінування ДСНС у Чернігові, а вивчав гірську справу у Львові і добре знайомий із вибуховими речовинами. Його команда з чотирьох осіб отримує від 30 до 60 дзвінків на день, в яких люди повідомляють про снаряди, що не розірвалися, ракети, що влетіли в будинок, або міни. Іноді просто підозрілі металеві деталі.

Наступна місія виходить на північ від Чернігова. Телефонував чоловік, в асфальті щось схоже на ракету. Шкурський кидає швидкий погляд і каже: «Це не небезпечно, це вже вибухнуло». Після цього він та його команда мають рухатися далі. У їхньому списку 225 завдань, лише частину з яких вони виконають сьогодні. На жодні поля вони не доберуться, тому фермерам доводиться чекати або ризикувати життям.