Тимчасове перемир’я дозволить Україні переоснастити свої війська на сході, а жорстоким санкціям вплинути на російських лідерів

Коли наші діти та онуки вивчатимуть цей конфлікт, то будуть вражені швидкістю та зухвалістю, з якою західні держави — насамперед, Європа та Сполучені Штати — мобілізувалися, щоб озброїти український народ перед натиском росії. На відміну від Зимової війни 1939-1940 років, коли росія напала на Фінляндію, а різні західні держави були змушені надати лише символічну допомогу відважним фінам, європейці зі шкіри лізли, щоб надати летальну допомогу українцям.

Про це йдеться в аналітичній публікації Ендрю Екзама, колишнього заступника міністра оборони США з близькосхідної політики на сторінках The Atlantic, повідомляє Foreign Ukraine.

І це справді летальна допомога, яка вражає: я мав нещастя допомагати в деконфліктних операціях союзників та росії в Сирії з 2015 по 2017 роки, коли ми доклали величезних зусиль, щоб уникнути вбивства росіян, побоюючись початку Третьої світової війни. А сьогодні ми відправляємо деякі з наших передових протитанкових та зенітних систем озброєння українцям з конкретною метою – вбити якомога більше росіян. Не лише Сполучені Штати, але й Великобританія, Нідерланди та Швеція швидко надали протитанкову зброю. Крім того, Швеція та Фінляндія, схоже, приєднаються до НАТО за першої ж нагоди (і як тільки будуть виконані вимоги Туреччини щодо продажу зброї та курдів).

Чудова реакція Заходу підтверджує ступінь прорахунку президента росії володимира путіна, але вона також різко контрастує з тим, як Захід реагував під час попередніх російських військових атак у Грузії у 2008 році та в Україні у 2014 році. У кожному з цих конфліктів, європейські держави зволікали про те, щоб нав’язати росії будь-які витрати. Це небажання робити будь-які дії напевно вплинуло на російські плани щодо нападу на Україну.

Проте, війна триває кілька місяців і не припиниться найближчим часом. Як зауважив британський стратег Лоуренс Фрідман, у промові путіна 9 травня, присвяченій перемозі союзників у Другій світовій війні, можна було окреслити контури того, на що росія може погодитись: захист Криму; нічого такого, що можна було б охарактеризувати як українську агресію на Донбасі; та гарантія того, що Україна не розмістить на своїй території ядерну зброю.

Але навряд чи Україна піде на якісь територіальні поступки. Українці також мають відчувати, незважаючи на нещодавні втрати, що вони можуть виграти цю війну. Таким чином, Україна продовжує вимагати від своїх західних союзників більшої підтримки. Проте, зараз їй потрібна така підтримка, яка знадобиться не тільки для того, щоб протистояти наступу росії, але й для того, щоб відвоювати територію та битися з потужною російською артилерією.

Економічні витрати війни починають серйозно турбувати американських та інших західних політиків. Інфляція в єврозоні становить до 8,1% за рік, тоді як у Сполучених Штатах інфляція перебуває на найвищому рівні за останні 40 років. Провідні економісти побоюються рецесії наступного року, а бізнес-лідери побоюються, що вона може наступити раніше.

Через увесь цей біль у світовій економіці, зараз, справді, поганий час для демократично обраного чинного президента майже в будь-якій точці світу — і дуже гарний час для популіста. Нещодавні вибори у Колумбії, Франції, Австралії та Німеччині продемонстрували перешкоди, з якими стикаються правлячі партії.

З цієї причини, розмови між Україною та її прихильниками за кордоном протягом року, швидше за все, стануть не легшими, а складнішими. Україна зазнаватиме більшого тиску, і не тільки з боку Генрі Кісінджера.

Проте, навіть поспішне припинення конфлікту навряд чи зупинить скочування світу до ще більших економічних проблем. Війна Путіна, звичайно, має обмаль спільного з політикою абсолютної нетерпимості Китаю до COVID-19 чи ефективністю портів Західного узбережжя. Бурчання із західних столиць з приводу тривалості цього конфлікту триватиме, і медовий місяць, яким українські лідери насолоджувалися із Заходом, незабаром закінчиться.

Росія помітить та зрадіє наростанню розбіжностей між Україною та її прихильниками. Але путіну не варто надто втішатися тим, що він бачить. Санкції, з якими зіткнулася його країна, є унікальними: вони навряд чи швидко зникнуть, незалежно від того, чи відправлять Сполучені Штати в Україну ракети великої дальності чи просто ракети меншої дальності. І лише втрати в молодших чинах російського офіцерського корпусу говорять про загравання армії з бойовою неефективністю. росія здатна поглинати величезний біль на полі бою, але, незважаючи на незначні територіальні придбання, її стратегічне становище не стає кращим.

Україна, зі свого боку, може вирішити, що хоча непросте перемир’я до ранньої осені не може бути прийнятним остаточним врегулюванням, проте воно дозволить їй зміцнити свою оборону на сході і переоснастити свої війська. Таке тимчасове перемир’я дозволить жорстоким санкціям вплинути на російських лідерів. І тимчасове перемир’я, безсумнівно, буде спокійно вітатись у західних столицях.