Російські військові, безумовно, можуть атакувати Україну хімічною та біологічною зброєю, але не досягнуть ефекту, а, навпаки, ризикують померти й отримати ще більше міжнародне засудження та ізоляцію

В Україні зростають побоювання, що Володимир Путін може застосувати хімічну або біологічну зброю проти військовослужбовців і мирного населення. Наскільки реалістичним є цей сценарій?

Таким запитанням задається Бен Коннейбл, ад’юнкт-професор досліджень у галузі безпеки у Джорджтаунському університеті у своїй колонці на сторінках Atlantic Council, повідомляє Foreign Ukraine.

Путін усвідомлює існування особливого терору, пов’язаного із хімічною та біологічною зброєю. Українці мають вагомі підстави, щоб побоюватись її використання, оскільки наслідки будуть жахливими. Але доставка хімічної та біологічної зброї є складною та небезпечною, навіть для досвідчених та фахових військових. І немає жодних підстав вважати, що російські війська досягнуть в цьому успіху.

Така хімічна зброя, як нервово-паралітичні речовини, які викликають утворення пухирів та удушливі речовини призначені для вбивства чи завдання каліцтв жертвам. Наприклад, Росія використала нервово-паралітичну речовину «Новічок» під час спроби вбивства політичних опонентів у Солсбері у 2018 році. Такі біологічні агенти, як рицин і ботулізм є смертельними токсинами. Наприклад, після терактів 11 вересня 2001 року, невідомий терорист відправив поштою сибірську язву, намагаючись безуспішно вбити членів Конгресу США.

Я особисто відчув страх перед хімічною атакою, досліджуючи підозрілі нерозірвані снаряди під час війни у Перській затоці у 1991 році і під час вторгнення Саддама Хусейна у 2003 році. Я так і не зрозумів, чи правильно підібраний мій хімічний костюм чи маска або ж утворилась крихітна прогалина, яка може викликати невимовні страждання. На щастя, я не відчув нічого, крім хибних тривог. Але, навіть ці необгрунтовані побоювання протверезили мене.

Іншим так не пощастило. Саддам Хусейн використав отруйний газ, щоб вбити тисячі іранських військових в ірано-іракській війні. Він також застосував хімічну зброю, щоб вбити тисячі своїх людей. Зовсім недавно мирні жителі Сирії стали жертвою летальних хімічних атак зі сторони уряду, який підтримує Росія.

Росія майже напевно зберігає значні запаси хімічної та біологічної зброї. Зобов’язання Москви знищити останні залишки з радянських часів можна порівняти із сюжетами їхніх державних ЗМІ. Але володіння цією жахливою зброєю чи її ефективне застосування – дві різні речі. Я бачу, як мінімум, три причини, чому використання хімічної та біологічної зброї в Україні може погано вплинути на росіян.

Немає жодних сумнівів в тому, що миттєва реакція є неминучою у випадку будь-якої російської хімічної атаки в Україні. Експерти з хіміко-біологічної зброї та російської тактики прогнозують, що росіяни спробують провести операцію під чужим прапором, щоб перекласти відповідальність за свій напад на українців або ж навіть на Північноатлантичний альянс.

Це досі може бути ефективною тактикою для російської аудиторії, але епоха газлайтингу західних лідерів і журналістів минула. Передові технології західного спостереження, виявлення та криміналістики не дозволять російським збройним силам таємно розгорнути хімічну та біологічну зброю. Нездатність Росії приховати навіть свої суворо утаємничені замахи свідчить про те, що їй не вдасться ефективно приховати велику атаку на полі битви.

Ймовірність серйозних помилок під час доставки хімічної зброї буде дуже високою. Доставка хімічної та біологічної зброї – складне завдання, яке краще довірити досвідченим фахівцям. Вкрай малоймовірно, що путінські повітряні, наземні та ракетні війська зберегли навики, які необхідні для безпечної та ефективної доставки цієї летальної зброї від місця зберігання до цілі.

По-перше, вони повинні транспортувати зброю без жодних пригод. Деякі контейнери, бомби і снаряди настільки застаріли, що можуть протікати. Надалі їм варто підготувати  зброю для доставки літаком, ракетним чи артилерійським ударом. Це потребує обережного поводження зі сторони солдатів, які з голови до ніг мають бути екіпіровані у захисне спорядження, що загрозливо, навіть в ідеальних умовах. Ще до початку атаки, російські військові ризикують катастрофічно провалитись.

Важливо підкреслити, що російські сухопутні війська не готові отримати вигоду з хіміко-біологічних атак. Використання цієї зброї може викликати жах, поранення і смерть. Але хіміко-біологічні атаки не чарівні. Вони не вб’ють усіх без винятку і не можуть захопити чи утримати територію. Звичайний обстріл з цієї зброї цивільних районів Харкова або Києва, швидше за все, зміцнить, а не послабить рішучість України та Заходу.

Хімічна зброя найефективніше використовується для знешкодження цілей з метою подальшої атаки по наземним цілям. Війська у захисному спорядженні повинні просуватись до зараженої зони бойових дій на захищених транспортних засобах з вантажівками для дезактивації і великою кількістю додаткових засобів захисту.

Враховуючи нинішній стан російської армії в Україні і можливу відсутність передової хіміко-біологічної підготовки, це майже нереально. Якщо росіяни спробують відправити свої війська у хіміко-біологічне середовище, їх, швидше за все, чекає така ж доля, як і їх жертв.

Російські військові, безумовно, можуть атакувати Україну хімічною та біологічною зброєю. Але вони, вірогідно, не зможуть це зробити ефективно та без великого ризику. Росію спіймають і вона отримає ще більше міжнародне засудження та ізоляцію. Путіну варто залишити свою біологічну та хімічну зброю надійно схованою у холодильнику або ж краще знищити її, як він і обіцяв.