Державна природоохоронна інспекція України задокументувала понад 300 випадків так званих екологічних злочинів, скоєних Росією з початку її вторгнення

Коли винищувач врізався в ці північно-західні українські ліси, призвівши до смерті 27-річного пілота, роздробивши дерева і виплеснувши паливо, він зробив глибокий пролом у пологах лісу. Потім він вибухнув. Лісова пожежа спалила дерева і землю та загрожувала двом прилеглим селам. Минуло два місяці і хоча пожежу і загасили, але в районі досі пахне авіапальним. Сміття покриває землю. Зазубрений шматок металу, пофарбований в український синій і жовтий кольори, лежить між зеленими пагонами трави, що проростають крізь почорніле листя. Ще один уламок стирчить із дерева приблизно за 20 футів над землею. Про це розповідається у спеціальному репортажі NPR, повідомляє Foreign Ukraine.

«Це катастрофа, – каже співробітник державного управління лісового господарства Віктор Радушинський.

Державна природоохоронна інспекція України задокументувала понад 300 випадків так званих екологічних злочинів, скоєних Росією з початку її вторгнення наприкінці лютого. Вважається, що фактичне число наближається до 1500, але багато об’єктів досі окуповані Росією або стали недоступними через бойові дії.

Пожежі на складах пального. Висаджено в повітря резервуари з небезпечними хімічними речовинами. Пошкоджені газопроводи. Аварії та лісові пожежі у Чорнобильській ядерній зоні відчуження. Розбиті судна біля Чорного моря. Це найбільш термінові проблеми, виявлені державним агентством. Але вплив російського вторгнення на навколишнє середовище може поширитись далеко за межі кордонів України.

Хімічні речовини отруюють водні шляхи, які живлять родючі сільськогосподарські угіддя регіону питною водою. Військові кораблі вбивають дельфінів, а вибухи порушують міграцію птахів. Далекі артилерійські бої засипають воронками притулки диких тварин. І є побоювання, що війна та її наслідки можуть завадити Європі, Близькому Сходу та Росії боротися з лісовими пожежами.

«Це вплине на людей у ​​довгостроковій перспективі», — каже Євген Медведовський, начальник державного управління природоохоронної інспекції у Житомирській області, дивлячись на згоріле лушпиння повалених дерев.

Вплив на навколишнє середовище триватиме ще довго після того, як снаряди перестануть вибухати

Така шкода навколишньому середовищу, як розколоті дерева та забруднені водоймища, можуть здатися другорядною проблемою, враховуючи звірства проти людей, задокументовані в таких містах, як Буча та Маріуполь, та насильство, яке Росія нині вчиняє щодо жителів сходу України.

«Але вплив війни на довкілля відчуватиметься «набагато пізніше, як перестануть рватися снаряди, замовкнуть кулі та гармати. Коли ми говоримо про екологічні наслідки війни, насправді ми маємо на увазі просто вплив війни на людей та місця їхнього проживання в іншій, більш тривалій і часто більш підступній формі», — вважає Керрол Маффет, голова некомерційного Центру міжнародного екологічного права у Вашингтоні, округ Колумбія та автор відкритого листа, підписаного сотнями експертів у галузі міжнародного права та довкілля у березні, що попереджає про довгострокові ризики, які конфлікт становить для України та Європи.

Цей факт не вислизнув з-під уваги української влади. У країні створено групу з приблизно 100 вчених у 18 регіональних відділеннях, яким доручено документувати докази так званих екологічних військових злочинів.

У Житомирі вчені оперативної групи — це переважно жінки, такі як Ірина Березюк, яка стежила за газопроводами, промисловими об’єктами та якістю повітря до того, як у лютому Росія перетнула сусідній білоруський кордон. Тепер їм належить відвідати завалені мінами ліси, окуповані Росією райони і паливні склади, щоб взяти проби повітря, води та ґрунту.

«Іноді запах такий сильний, що навіть дихати неможливо», — каже Березюк у лабораторії, яку вона очолює.

Кожне місце сприймається як місце злочину.

«Робляться фотографії. Проведено інтерв’ю. Зразки зібрані. Усі докази будуть використані «для покарання агресора у міжнародних судах», – каже Олексій Обрізан, голова оперативної групи.

У міжнародних судах недостатньо прецедентів для судового переслідування за такі злочини. Компенсаційна комісія Організації Об’єднаних Націй, створена після вторгнення Іраку до Кувейту у 1991 році, є одним із прикладів, на який можуть посилатися українські захисники довкілля. Вчені виступають за зміцнення міжнародного права, щоб полегшити притягнення країн до відповідальності.

Минулого року незалежна група юристів-міжнародників зробила спробу дати більш точне визначення екоциду — або, як вони висловилися, «незаконним чи необґрунтованим діям, здійсненим з розумінням того, що існує значна ймовірність серйозної та широкомасштабної чи довгострокової шкоди навколишньому середовищу» відповідно до Римського статуту Міжнародного кримінального суду.

Обрізан зазначає, що переслідування таких злочинів у міжнародних судах буде складним завданням, особливо з урахуванням того, що Росія зберегла місце в Раді Безпеки ООН — органі, який створив комісію після війни у ​​Перській затоці.

Але він упевнений, що збирання доказів екологічних військових злочинів варте витрачених зусиль.

«Ці екологічні проблеми стосуються не лише України. Вони стосуються усіх країн світу», – вважає Обрізан.

Біорізноманіття Чорного моря перебуває під загрозою

На чорноморському узбережжі південної України невелика зграя морських птахів сидить на вкритому черепашками березі поруч із тихою лагуною.

Незважаючи на те, що Україна займає менш ніж 6% території Європи, вона є прихистком для 35% її біорізноманіття. Зокрема, прихистком для тисяч рідкісних видів рослин і тварин і важливим місцем відпочинку для перелітних птахів, таких як кроншнеп, які прилітають в Україну під час весняної подорожі з Африки до місця гніздування в Сибіру.

«Вторгнення Росії в Україну наприкінці лютого співпало із весняною міграцією птахів. Птахи, чутливі до звуку літаків, були відлякані від своїх звичайних місць відпочинку», – каже Іван Русєв, захисник довкілля та еколог болгарського походження із Національного природного парку «Тузлинські лагуни».

У Русєва широка посмішка та засмагла шкіра. Він носить намисто, прикрашене птахом, що пірнає, крила якого з’єднані по обидва боки тіла у формі українського тризубця. Він виріс у радянському місті, де вода була забруднена промисловими підприємствами, а ліси оголені, тому зрозумів цінність захисту природи.

2010 року Русєв допоміг створити національний природний парк «Тузлинські лагуни» з його піщаною косою довжиною 18 миль, щоб захистити екосистему від браконьєрства та розвитку. За словами Русєва, в Україні 55 національних парків. Чимало їх, зокрема найбільший у країні Чорноморський біосферний заповідник під Херсоном, нині перебувають під контролем Росії.

Інші — навіть частини цього парку, — каже він, — зараз використовуються українськими військовими для запобігання майбутнім атакам Росії.

За кілька хвилин їзди від штаб-квартири парку, повз низку протитанкових мін, захованих у високій траві, Ірина Вихристюк, директор Національного природного парку «Тузлинські лагуни», ходить білосніжним піском українського узбережжя Чорного моря.

За її словами, деякі частини цього національного парку зазнали бомбардувань у перший місяць війни. Вибухи, як і раніше, регулярно чути у відкритому морі, як правило, у напрямку острова Зміїний. Спантеличених дельфінів, яких викидає на берег низькочастотним радаром, що використовують російські підводні човни та військові кораблі, зазвичай, знаходять на березі, коли вони уже гниють.

«Здебільшого, це місце схоже на рай. Тут найдивовижніші світанки та заходи сонця. Темне небо та зіркові пейзажі приваблюють фотографів з усієї України та світу. Нині пляж порожній. Коли Україна виграє війну, то люди повернуться. Сподіваюся, природа допоможе їм одужати», – зазначає Вихристюк.