Метт Роу відмовився від комфортного життя, щоб боротися з російським вторгненням в Україну, незважаючи на ризики та можливість судового переслідування на батьківщині

Метт Роу був спустошений, коли виявив, що через проблеми зі здоров’ям, він не зможе приєднатися до австралійської армії. Але тепер 36-річний ландшафтний дизайнер із Південної Австралії знайшов інший спосіб (хоча й потенційно незаконний) приєднатись до армії: він покинув Австралію, щоб приєднатися до Грузинського національного легіону – підрозділу, який сформований для підтримки України проти російського вторгнення. Про це розповідається в аналітичній публікації The Guardian, повідомляє Foreign Ukraine.

«Це все, чим я коли-небудь хотів займатись»

Роу не грузин і не українець.

Він виріс на північному сході Аделаїди і каже, що здійснював свою мрію, заробляючи непогані гроші в якості власника невеликого бізнесу із садівництва та озеленення.

Але коли почалася війна, кадри та репортажі з України, не давали Роу спати вночі.

«Мене справді, це їло зсередини, коли я просто сидів вдома, знаєте… пив пиво і насолоджувався триденними вихідними, в той час, як люди там страждали. Я не боюсь ризикувати і маю сильне відчуття правильного і неправильного», – зазначає Роу.

Це був не перший раз, коли він відчував себе зобов’язаним стати добровольцем на чужій війні.

«Я хотів зробити те саме, коли почалася війна з ІДІЛ — тоді я думав про те, щоб приєднатися до Пешмерга [курдських збройних сил, які борються з Ісламською державою]».

Роу каже, що одне побачене відео остаточно переконало його поїхати в Україну.

«Я бачив одне конкретне відео в новинах про українську сім’ю, і вони несли цю маленьку дівчинку – їй було, ймовірно, років шість чи сім – і її вбили. Це був момент, коли я сказав: «Ні, до біса, це все», – емоційно згадує австралієць.

«Росіяни вважали б мене найманцем»

Сара Персі, доцент школи політології та міжнародних відносин Університету Квінсленда, досліджувала роль найманців і нетрадиційних бойовиків і багато писала про них. За її словами, чоловіки, які підписуються на бій за кордоном, часто виявляють, що все зовсім не так, як вони собі уявляли.

«Існує дуже ефективна романтизація війни для молодих чоловіків, особливо коли є причина. Звичайно, що стосується … Сирії, вони потрапляли туди і були абсолютно нажахані реальністю війни», — вважає Персі.

Вона каже, що вторгнення Росії в Україну «мало всі ознаки конфлікту, який спонукає людей йти воювати за когось».

«Є явний агресор, є досить харизматичне керівництво, яке дає відсіч, є відчуття, що на кону дійсно поставлені ідеали, важливі ідеали – і це те, що змушує людей йти на цю війну», – пояснює Персі.

У березні президент України Володимир Зеленський оголосив про створення Міжнародного легіону, і десятки тисяч людей з усього світу відгукнулися, зокрема близько 200 австралійців. Як і Роу, дехто мав невеликий військовий досвід або взагалі його не мав, а дехто стикався з подібними юридичними перешкодами.

Один британський новобранець розповів, що його зупинили в аеропорту, коли він вилітав, і сказали, що можуть заарештувати за тероризм, коли він повернеться, хоча сигнали від уряду Великобританії були неоднозначними. У лютому міністр закордонних справ цієї країни Ліз Трасс заявила, що «абсолютно» підтримає будь-кого, хто зголоситься воювати, але її колега з кабінету міністрів Грант Шаппс пізніше наголосив, що це було незаконно, і попередив потенційних добровольців, що вони ризикують погіршити ситуацію в Україні.

Роу приїхав в Україну з 23-річною жителькою Мельбурну, з якою познайомився через Reddit. Перед від’їздом він продав свій бізнес з озеленення за «приблизно 20% від його вартості».

В австралійському законодавстві зазначено, що «в’їзд за кордон з наміром брати участь у ворожій діяльності є злочином, за винятком випадків, коли ви служите в збройних силах уряду іноземної країни», з покаранням аж до довічного ув’язнення.

Міністерство закордонних справ Австралії відмовилося коментувати справу Роу чи застосування закону до будь-кого, хто поїхав в Україну воювати. У порадах на українській сторінці урядового веб-сайту Smartraveller немає жодних посилань на закон, а просто сказано: «Не подорожуйте».

Доктор Керрі Макдугалл, вчена з Мельбурнського університету та колишній помічник директора відділу міжнародного права в департаменті закордонних справ, каже, що визначення збройних сил країни є неперевіреним і, ймовірно, може поширюватися на Грузинський національний легіон.

Навіть якщо суди віддадуть перевагу вузькому тлумаченню, правопорушенням вважатиметься, лише якщо особа має намір брати участь або фактично бере участь у «ворожій діяльності», такій як спроба повалити уряд іноземної країни.

Будь-яке рішення щодо судового переслідування також вимагатиме згоди генерального прокурора, тобто вплив будь-якого судового переслідування на відносини Австралії з Україною може бути враховано.

Роу доведеться подумати про наслідки після його повернення до Австралії, але він каже, що питання про законність його дій «не найважливіше на даний момент».

«Для мене зараз головне, щоб Україна перемогла», – каже Роу.

Наслідки будь-яких судових дій в Австралії тьмяніють на фоні повсякденних ризиків в Україні.

Щонайменше один австралієць, який приєднався до Міжнародного легіону, був убитий у бою. Тасманієць Мік О’Ніл, який також не мав попереднього бойового досвіду, загинув 24 травня, коли його підрозділ зазнав російського мінометного удару під Харковом.

Не менш страшна й перспектива потрапити в полон.

«[Росіяни] вважали б мене найманцем», — каже Роу.

Як відомо, щонайменше, двом британцям загрожує смертна кара після того, як вони потрапили у полон під час боїв з українськими військами.

Ракетні удари і непідготовлені добровольці

Роу прибув в Україну у невдалий час для потенційних іноземних бойовиків.

Багато легіонерів одразу утекли після ракетного удару по базі, яка використовувалася новоствореним Інтернаціональним легіоном, лише за 10 км від польського кордону.

«Під час бомбардування в Міжнародному легіоні було багато людей, які склали рушниці і просто втекли до польського кордону. Деякі з них забули розпакувати сумки, і вони намагалися перетнути кордон із 500-600 патронами», — каже Роу.

Після цього політика українського уряду кардинально змінилася: добровольців вітають, але їм потрібно спочатку довести свою мужність, перш ніж вони потраплять на фронт.

Роу залишився. Він записався в Грузинський національний легіон, пройшовши навчання як військовий інструктор, незважаючи на брак досвіду.

Відтоді Роу їздив по центральних регіонах України, навчаючи хлопців і чоловіків – часто це єдине навчання, яке вони отримують перед відправкою на фронт.

Коли Роу прибув до Львова наприкінці березня, Росія ще здійснювала наступ на північний захід через Білорусь з метою захоплення Києва.

Львів – місто, через яке проходила більшість допомоги Україні, регулярно обстрілювався.