Енергетична співпраця між Польщею та Україною є як політичною, так і економічною, оскільки створює великі можливості

До кінця 2022 року відкриється можливість значного збільшення імпорту енергоносіїв з України до Польщі. Це результат підписаного у червні 2022 року меморандуму між Мінклімату Польщі та Міненерго України. Про це йдеться в аналітичній публікації Dziennik Gazeta Prawna, повідомляє Foreign Ukraine.

За словами Маріуша Рушеля, професора Жешувського технічного університету, енергетична співпраця між Польщею та Україною є як політичною, так і економічною, оскільки створює великі можливості.

Мацей Занєвич, аналітик Forum Energii, вказує, що запуск лінії Жешув-Хмельницька АЕС збільшить потужність польсько-українського з’єднання з нинішніх 210 МВт до понад 1,2 ГВт.

А на думку Войцеха Модзелевського, юриста фундації ClientEarth, це з’єднання, зрештою, дозволить Україні постачати в Польщу до 1000 МВт електроенергії, що може забезпечити навіть кілька відсотків потреби в електроенергії взимку, а за необхідності – також можна буде її експортувати на Захід.

Двосторонній інтерес

«Якщо імпорт з України триматиметься на постійному рівні, близькому до 1000 МВт, то протягом трьох місяців ми зможемо вийти на понад 2 ТВт·год, тобто майже на 5% енергетичних потреб взимку. 1000 МВт дорівнює найбільшим енергоблокам у Польщі, наприклад, новому блоку в Явожно, який має проблеми. Ми, напевно, будемо менше імпортувати, коли буде менший попит на електроенергію, тобто у вихідні дні, вночі, коли вітрові та сонячні електростанції працюють на повну потужність», – вважає Бернард Свочина, аналітик фонду Instrat.

За словами Занєвича, зараз Україна має значний надлишок потужностей через падіння внутрішнього попиту, яке спричинене війною. Крім того, українська електроенергія втричі дешевша за польську. З іншого боку, під час енергетичної кризи у Польщі, задовольнити попит стає дедалі складніше.

На цьому наголошує і Павел Понцилюш, політик із «Громадянської коаліції», який спеціалізується на питаннях енергетики. За його словами, українці мають надлишкову електроенергію і така ситуація, напевно, триватиме ще багато років.

«Знищення частини їхньої промисловості означає, що сьогодні потреба України в електроенергії значно нижча, аніж була до війни. Для Польщі, коли після 2025 року нам почне серйозно бракувати електроенергії через зупинку деяких вугільних блоків, імпорт з України стане необхідністю та дивовижною можливістю. З’єднання транскордонної мережі з Україною дозволить нам допомагати один одному, як сьогодні нам допомагає лінія електропередачі зі Швецією або транскордонне з’єднання з Німеччиною. З цими країнами ми можемо обмінюватися цією енергією на постійній основі, коли вона є необхідною, що підвищує гнучкість внутрішнього ринку», – пояснює політик.

Войцех Модзелевський підкреслює, що об’єднання допоможе Україні продавати надлишок енергії.

«Польща має й надалі розвивати енергетичну співпрацю з Україною та прагнути до якомога більшого розвитку енергетичних взаємозв’язків», – наголошує Модзелевський.

Мацей Занєвич нагадує, що румуни також зараз думають про подібний проект співпраці з Україною.

Загроза ракетних атак

Втім, Занєвич застерігає від ракетних атак. Найбільший ризик пов’язаний з атакою Росії на транспортну інфраструктуру. Тому вкрай важливо забезпечити належну протиповітряну та протиракетну оборону з українського боку. Однак, це виклик для всієї української енергетики. За його словами, Росія, яка не в змозі досягти своїх стратегічних цілей, нещодавно посилила атаки на українські електростанції й теплоелектростанції, а також інфраструктуру електропередач, щоб максимально погіршити становище українського населення.

А Рушель зазначає, що, внаслідок війни в Україні, варто зважати на ризик фізичної дестабілізації цього зв’язку, тому його складно розглядати як основу стабілізації енергосистеми нашої країни.

«У будь-якому випадку, сьогодні жодна країна не хоче будувати свою систему енергетичної безпеки на імпорті. І використовує його лише, коли є дефіцит», – пояснює Рушель.

За його словами, у минулому цією комбінацією цікавився великий приватний бізнес. Однак, поглинання цієї інвестиції Польськими Енергетичними Системами безпечніше з точки зору інтересів країни.

«Це критична інфраструктура стратегічного значення. А згідно із Законом про енергетику, держава відповідає за енергетичну безпеку у Польщі», – аргументує він.

Безпека, але не основа

Бернард Свочина додає, що це неправильно, коли раніше було заблоковано розвиток енергетичних відносин із сусідніми країнами, зокрема відновлення сполучення з Жешува в бік України.

«Співпраця із сусідами дозволяє знизити середню ціну електроенергії для всіх, тому що енергія перетікає з дешевшого ринку на дорожчий. Кабелі до інших країн також є найкращим захистом від знеструмлення у разі аварії, тому що вони дозволяють оперативно запланувати передачу електроенергії з місць, де її немає, і навіть у разі несподіваної кризи, як, наприклад, 17 травня 2021 року, коли ми раптово втратили систему 3300 МВт, тобто майже 20%. Якщо ми хочемо, щоб польська економіка зростала, ми не можемо блокувати можливості розвитку, а міжкордонні зв’язки є значним бар’єром як для виробництва електроенергії, так і для споживання у Польщі» – наголошує Свочина.

Професор Рушель пояснює, що багато років не було польсько-української енергетичної співпраці через політичні рішення.

«У Польщі дивилися на Україну через призму погроз, тому що ядерне паливо, яке постачали на українські електростанції до війни, було російським. Сьогодні потрібна стабілізація, додаткова безпека енергосистеми, але імпортна електроенергія не може бути основою для задоволення наших виробничих потреб. Для нас це не може бути основою для стабілізації системи», – стверджує Рушель.