За даними Геологічної служби США, минулого року українські шахти забезпечили приблизно 5% світового виробництва ільменіту – руди, яка використовується для виготовлення титану

Американські чиновники протягом багатьох років стурбовані тим, що світовий ринок титану занадто залежить від їх головних конкурентів – Росії та Китаю. Тепер Україна, один із провідних виробників цього металу, сподівається, що зможе зіграти певну роль у зниженні такої залежності. Але спробам Києва стати альтернативним постачальником титану заважають внутрішньополітичні чвари та війна. Про це йдеться в аналітичній публікації The Wall Street Journal, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

У промислових та безпекових колах США обговорюють, як вирішити проблему неможливості внутрішнього виробництва титанової губки — сировини для виготовлення металевого титану. Титан, який міцніший і легший за сталь і має важливе значення для аерокосмічної галузі, дедалі частіше розглядається як геополітичний інструмент.

У Вашингтоні побоюються, що Китай буде домінувати на ринку сировини та виробництва титанової губки, тоді як Росія може контролювати постачання металевого титану для потреб аерокосмічного виробництва. Співпрацюючи разом, Пекін і Москва можуть завадити аерокосмічній діяльності США. Оскільки американські виробники навряд чи відновлять виробництво титанової губки найближчим часом, США намагаються забезпечити альтернативне постачання.

Україна, один із семи світових виробників титанової губки, за даними Геологічної служби США, є можливим компонентом противаги. Якби Росія обмежила експорт металевого титану, як вона зробила з енергетикою, США та іншим західним країнам потрібно було б забезпечити нові джерела постачання титанової губки.

Занепокоєння щодо загрозливої кризи постачання титану зростає протягом кількох років, разом із більшими занепокоєннями щодо промислової бази США.

Останній американський виробник титанової губки Timet, що базується у Неваді, закрився у 2020 році, через неможливість конкурувати з дешевими китайськими та російськими товарами, які субсидуються їхніми урядами, особливо у випадку Пекіна. Тепер США отримують всю свою титанову губку з-за кордону, про що Міністерство торгівлі неодноразово попереджало, і це загрожує національній безпеці.

Сполучені Штати більше не зберігають титанову губку у стратегічних резервах. Вітчизняні виробники звернулися до іноземних джерел, здебільшого Японії.

Згідно з даними Геологічної служби США, Китай є найбільшим у світі виробником титанової губки з 57% світового виробництва у 2021 році, хоча, на думку експертів галузі, незначна частина цього виробництва відповідає західним аерокосмічним стандартам. Росія виробляє найдосконаліший титан аерокосмічної якості.

Американський аерокосмічний виробник Boeing підтримує спільне підприємство з російським виробником ВСМПО-Авісма – найбільшим у світі експортером титану, але припинив замовлення цього року після російського вторгнення в Україну. США не запроваджували санкцій проти російського титану, але з 2014 року внесли у чорний список голову правління ВСМПО Сергія Чемезова, який у 1980-х роках служив у КДБ у Східній Німеччині разом із президентом Росії Володимиром Путіним.

У липні Європейський Союз відхилив пропозицію запровадити санкції стосовно ВСМПО після того, як Airbus SE, європейський виробник комерційних літаків, виступив проти цього. Airbus продовжує отримувати приблизно половину металевого титану від ВСМПО.

Низка американських компаній продовжують закуповувати російський титан через американського партнера ВСМПО – компанію Tirus. Boeing має значні запаси титану в сировині та готовій продукції, оскільки пандемія Covid-19 і проблеми з літаками компанії 737 MAX і 787 Dreamliner призвели до зупинки цих виробничих ліній. Проте, з часом цей запас закінчиться.

У Вашингтоні зараз намагаються зробити Україну потенційним джерелом зменшення залежності промислової бази США від титану конкурентів. Державному департаменту доручили підготувати доповідь з описом «доцільності використання титану з України як потенційної альтернативи китайським і російським постачальникам».

Теоретично, Україна повинна мати хороші позиції, щоб стати альтернативою Росії та Китаю. За даними Геологічної служби США, минулого року українські шахти забезпечили приблизно 5% світового виробництва ільменіту – руди, яка використовується для виробництва титану.

Україна також володіє єдиним заводом з виробництва титанової губки, хоча потрібно багато інвестицій і часу, щоб модернізувати готову продукцію до аерокосмічних специфікацій.

Втім, ще одним бар’єром для збільшення частки українського ринку є тривалі бізнес-конфлікти навколо галузі. Протягом багатьох років у цьому секторі домінував Дмитро Фірташ, російський газовий і металургійний олігарх, який зараз перебуває у вигнанні в Австрії та бореться з екстрадицією до США за звинуваченням у підкупі індійських чиновників для видобутку титанових мінералів.

Фірташ контролював український титановий завод, поки уряд у Києві не націоналізував його у серпні 2022 року, що свідчить про бажання країни модернізувати там виробництво. Однак, завод розташований у Запоріжжі, неподалік від лінії фронту, і простоював після вторгнення Росії без чіткої перспективи відновлення.

За словами Ростислава Шурми, заступника голови Офісу президента України, війна також зупинила спроби українського уряду залучити інвесторів у видобуток і виплавку титану.

Приватний український виробник титану Velta розробив технологію, яка скорочує виробничий цикл, виготовляючи порошок із титанового шлаку, який можна пресувати, штампувати або 3D-друкувати в аерокосмічні деталі.

Керівництво Velta під час червневого візиту до США сформувало список штатів — Кароліни, Флориди й Техасу, — у яких вони планують побудувати завод з виробництва титанового порошку, транспортувати ільменітову руду з України до США та переробляти її для промисловості.

Ці та інші плани Velta наштовхуються на перешкоди. Українські слідчі перевіряють компанію на предмет несплати податків, але її генеральний директор Андрій Бродський усе заперечує.

Офіс президента України чинив тиск на компанію Velta через колишнього члена правління, який підтримує опозиційну депутатську фракцію. Дипломати посольства США у Києві намагалися врегулювати цю суперечку.