Матеріальна та фінансова підтримка, а також рідко згадувана допомога у сфері радіоелектронної розвідки дозволяють Україні продовжувати боротьбу

Без військової допомоги НАТО, особливо США, російський наступ давно б закінчився. Матеріальна та фінансова підтримка, а також рідко згадувана допомога у сфері радіоелектронної розвідки дозволяють Україні продовжувати боротьбу. Проте варто пам’ятати, що ця війна має зовсім іншу вагу для Путіна та його команди і зовсім іншу для західних еліт. Про це йдеться в аналітичній публікації Dziennik Polski, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Для перших – це боротьба за виживання. Авторитарні, корумповані правлячі еліти в Кремлі бачать розширення НАТО на схід як смертельну загрозу своєму існуванню. Путін чітко дав це зрозуміти з першого моменту, коли питання вступу України до Альянсу було порушено на Бухарестському саміті у 2008 році. Однак, для Заходу це лише один із елементів у боротьбі із загрозою з боку «реваншистських» держав – Китаю та Росії.

Для США тихоокеанський регіон має особливе значення, про що вже свідчить оголошений у 2012 році «поворот до Східної Азії», тоді як європейський фронт має другорядне значення. З цієї причини Росія готова виділити всі ресурси, які вона має, тоді як Сполучені Штати лише «надлишки» порівняно з тим, що потрібно на Далекому Сході.

Насправді, можна ризикнути висунути гіпотезу про те, що допомога США для України вже перевищила те, що планувалось на момент початку війни. Загальна допомога США, включаючи щойно заплановану програму приблизно в 45 мільярдів доларів, перевищить 100 мільярдів доларів.

Давид і Голіаф

Тим часом, потреби Києва стрімко зростають. Внаслідок масових атак Росії на енергетичну інфраструктуру, українська економіка зазнала краху. Наприкінці літа влада Києва прогнозувала падіння ВВП на понад 40%, сьогодні ці оцінки звучать надзвичайно оптимістично. Простіше кажучи, дедалі більша частка населення потребує державної допомоги, а із суто фінансової точки зору, країна є неплатоспроможною.

З іншого боку, економічна ситуація в Росії хоч і далека від ідеальної, але набагато краща. Значною мірою цей факт є наслідком асиметрії дій, Росія може безкарно знищувати будь-які об’єкти в Україні, а Україна може вести лише оборонні операції і не бомбить об’єкти в Росії.

Крім того, незрозуміло, чи покращить становище України можливість вести наступальні дії. Росія посилила свої атаки на енергетичну інфраструктуру у відповідь на пошкодження Керченського мосту, тому попередній наступ українських сил, ймовірно, також міг би призвести до помсти Росії.

Дисбаланс між комбатантами виходить далеко за межі сфери озброєнь. Населення Росії становить понад 142 мільйони, а населення України – 43,5 мільйона. Остання цифра є суто теоретичною, оскільки майже 8 мільйонів вже офіційно зареєстровані як біженці в інших країнах. Щодо загального економічного потенціалу, то до початку пандемії та війни він був понад 8:1, сьогодні, напевно, щонайменше вдвічі більше. Сьогодні Україна здатна діяти як держава лише за допомогою Заходу.

Переважна більшість країн засуджують російське вторгнення, але не приєднуються до санкцій. Це стосується не тільки Китаю та Індії, але й Японії, Південної Кореї і Тайваню. З цієї причини доходи Росії не постраждали, і вона здатна не тільки вести бойові дії на нинішньому рівні, але навіть нарощувати їх, як нещодавно заявив Путін.

Військовий потенціал

Тут ми підійшли до основного питання: Росія є ядерною державою, а Україна – ні. Україна також не є членом НАТО, тому не користується американською ядерною парасолькою. З цієї причини Росія має можливість використовувати весь спектр звичайних озброєнь, а Україна має обмежити свої дії переважно оборонними діями. Ця базова асиметрія сил і засобів і можливості їх застосування посилюється дисбалансом, який є наслідком відставання України в підготовці до війни.

До 2014 року Україна витрачала відносно мало грошей на озброєння, менше 2% ВВП. Перед обличчям анексії Криму та окупації на Донбасі, Україна серйозно збільшила витрати на оборону, але це зробила і Росія. Таким чином, наприкінці 2021 року Росія мала величезну перевагу щодо запасів зброї та боєприпасів. Про це яскраво свідчать оцінки диспропорцій у вогневій потужності артилерії, які говорили навіть про співвідношення 10:1 на користь атакуючого. Можна припустити, що без матеріальної допомоги колишніх учасників Варшавського договору, які мали великі запаси техніки та боєприпасів, добре відомих українській армії, Київ був би позбавлений обороноздатності.

Велика різниця в розмірах збройової промисловості – Росія протягом багатьох років була другим за величиною експортером зброї у світі – свідчить про те, що країна ще далека від вичерпання своїх резервів і втрати здатності підтримувати поточне виробництво. За офіційними даними Заходу, через санкції російський імпорт напівпровідників впав на 70%, а розслідування інформаційного агентства Reuters спільно із RUSI засвідчило, що ми маємо справу з протилежним явищем – йдеться про зростання імпорту цієї важливої ​​складової військової продукції. Так, у Росії є дефіцит деяких видів озброєнь, наприклад, у сфері безпілотників, але це пов’язано з відсутністю власної продукції, а не з відсутністю комплектуючих.

Наступний етап війни

Росія почала бойові дії із залученням менше 200 тисяч військових (плюс сили самопроголошених республік на Донбасі). У вересні 2022 року Кремль оголосив про часткову мобілізацію 300 тисяч осіб, які пройшли військову підготовку. Частину цих додаткових сил вже було відправлено на фронт для рятування рубежів оборони під час жовтневого контрнаступу під Харковом, а потім і під Херсоном. Тим не менш, можна очікувати, що більша частина цієї мобілізованої армії скоро буде у строю. Навіть якщо припустити, що ці 300 тисяч набагато менше озброєні порівняно з тими силами, які були задіяні у лютому 2022 року, все одно це буде серйозне підкріплення.

Нещодавно в інтерв’ю тижневику The Economist головнокомандувач Збройних Сил України генерал Валерій Залужний оцінив, що Росія здатна розгорнути додатково 1,2-1,5 мільйона військових. Таким чином, твердження Росії про здатність вести тривалу війну не зовсім безпідставні. Важко оцінити здатність України збільшити чисельність особового складу армії, але є побоювання, що її резерви обмежені. Західні оцінки літа 2022 року говорили про 500 тисяч солдатів у строю, тоді як президент Зеленський свого часу говорив про 700 тисяч героїв. Навіть якщо Київ знайде людські резерви, питання в тому, чим будуть озброєні ці солдати? У згаданому інтерв’ю Залужний оцінював матеріальні потреби своєї армії, і цифри захоплювали дух: 300 танків, 600-700 БМП, 500 гаубиць.

Рівень втрат, яких зазнали обидві сторони, точно невідомий. Американські підрахунки жахають, кажуть про 100 000 убитих і поранених по обидва боки фронту. Тим не менш, 100 000 у випадку 142-мільйонної країни – це відносно менше, ніж у випадку країни з у кілька разів меншим населенням. Звісно, ​​українці демонструють набагато більшу готовність до самопожертви, але на війні сила волі — це ще не все.

Мирні переговори?

Протягом двох місяців із Вашингтона лунають заклики розпочати мирні переговори. Такі припущення, упереміж із заявами про те, що російська сторона є непереборною перешкодою, з’явилися й під час останнього візиту президента Зеленського до Вашингтона. Водночас президент України чітко визначив мету свого візиту – отримати подальшу військову та фінансову допомогу в обсязі, необхідному для повернення всіх захоплених Росією територій. Хтось може бути стурбований тим, що досягти цієї максималістської мети буде непросто.

Американці не мають звички передавати величезні суми чужинцям. Досить сказати, що з моменту заснування Держави Ізраїль (1948 рік) США надали Ізраїлю загальну допомогу на 150 мільярдів доларів (у постійних цінах 2022 року це було б набагато більше). Згідно з останньою 10-річною програмою допомоги (2019-2028), найближчий союзник США на Близькому Сході має отримати допомогу на суму 38 мільярдів доларів. Водночас трохи більше ніж за рік Україна отримає понад 100 мільярдів доларів. У цьому контексті збереження поточних темпів американської допомоги малоймовірно.

Байден під тиском

Збереження нинішнього рівня підтримки також малоймовірно через майбутню передвиборчу кампанію у 2024 році. Колишній президент Дональд Трамп вже оголосив про початок своєї передвиборчої кампанії і на даний момент, незважаючи на величезні зусилля республіканської еліти, він є явним фаворитом у своїй партії. Його крилата фраза «Make America Great Again (MAGA)» надзвичайно популярна серед пересічних республіканців.

І MAGA на практиці означає зменшення американської міжнародної участі, особливо в Європі. Враховуючи, що український суверенітет є перш за все ключовим питанням для європейців, і що ЄС та його провідні держави в кращому випадку надають Києву допомогу у вигляді позик, а не, як США, безповоротної допомоги, адміністрація Байдена опиниться в дуже складній ситуації в разі очікуваної масованої атаки Трампа.

Конкретним сигналом наступаючих часів є обіцянка передати Україні батарею ППО «Патріот». На перший погляд, це успіх Зеленського, але на практиці цей факт має символічне значення, ніж реальна військова допомога. Одна система не є виходом, тому що її радіус дії становить 80 км, цього достатньо для оборони, скажімо, Києва, але не більше. Крім того, він неймовірно дорогий, коштує близько 4 мільйонів доларів за ракету, тому немає сенсу використовувати його для збивання іранських безпілотників вартістю у 50 тисяч доларів. Загалом, Вашингтон наголосив на готовності й надалі надавати допомогу, але в менших масштабах, ніж хоче Київ.