Німецькі парламентарі та депутати пояснили, чому влада їхньої країни врешті-решт відважилась постачати танки в Україну

Майже через рік війни федеральний уряд Німеччини врешті-решт ухвалив рішення про постачання танків в Україну. Хіба німецька влада уже не побоюється, що ФРН стане співучасником війни? Die Zeit запитали про це німецьких парламентарів та експертів і Foreign Ukraine пропонує ознайомитись з їхніми відповідями.

Майкл Рот, голова комітету із закордонних справ Бундестагу:

Страх ніколи не має керувати нашою політикою. Пропаганда російського режиму абсолютно неспроможна. Наші постачання зброї ґрунтуються на міжнародному праві. Вони не роблять нас співучасником війни. Це була червона лінія із самого початку. Також важливо тісно координувати свої дії із партнерами. У цьому аспекті рішення про постачання західних БТР спільно зі США і Францією для мене не розворот, а необхідна реакція на військову ситуацію, що змінилася. Ми продовжимо консультації з нашими партнерами в майбутньому і, сподіваюся, швидко вирішимо, що ми можемо зробити, крім обіцяних систем озброєння. Масованими атаками на українську інфраструктуру Росія знову загострила війну. А Путін надалі планує завоювати всю Україну. Навесні є неминучим новий російський наступ. Путін робить ставку на виснаження України у війні, яка триватиме довгі роки. Постачання БТР надсилає чіткий сигнал: Захід твердо стоїть на боці України. Лише з позиції сили Україна може розпочати переговори з Росією та переможно завершити цю війну.

Кетрін Герінг-Екардт, віце-президентка Бундестагу:

Будь-хто, хто піддасться путінському нагнітанню страху, потрапить до його рук. Бо страх — його найсильніша зброя війни. Загроза ядерної ескалації – це спроба шантажу. Я не дозволяю цьому впливати на мене. Поступитися шантажисту було б не тільки зрадою наших цінностей. Це також збільшило б можливість глобальної несправедливості. Це було б запрошенням Путіну та іншим авторитарним правителям досягти більшого. Тож ми маємо стежити за погрозами Путіна. Це свідчить, що на початку війни він погрожував застосувати ядерну зброю, але не мобілізував свої ядерні сили. Путін знає, що ядерна ескалація матиме незворотні та руйнівні наслідки для нього та Росії. Ось чому, зі всіма зрозумілими побоюваннями, я вважаю путінську ядерну загрозу – блефом. На це є лише одна відповідь: стояти твердо та дати Україні все необхідне, щоб протистояти цій агресивній війні. Це не Захід перетинає червону межу. Путін перейшов червону межу дев’ять років тому, анексувавши Крим. Агресивна війна, що триває, повинна бути припинена.

Марі-Агнес Штрак-Ціммерманн, керівниця комітету Бундестагу з питань оборони:

Я переконана, що ця війна може закінчитися лише в тому випадку, якщо Путін зрозуміє, що він не може взяти Україну військовим шляхом. Ми наблизимося до цього на крок, якщо суттєво збільшимо військову підтримку України. Звичайно, мене також турбують жорстокі кроки, які Росія зробить далі. Але набагато більше мене турбує, що буде, якщо Україна більше не зможе протистояти атакам Росії. Цей сценарій лякає український народ, наших східних сусідів та не в останню чергу загрожує нашій безпеці у Німеччині. Ось чому я вважаю за необхідний і просто моральний обов’язок допомогти Україні всією зброєю, яку їй потрібно і яку ми можемо поставити. Бойові машини піхоти Marder, AMX10 та Bradley важливі, щоб дати Україні перевагу, особливо на півдні країни.

Родеріх Кізветер, голова комітету Бундестагу із закордонних справ:

Ні, не боюся, але всі варіанти, включаючи застосування Росією тактичної ядерної зброї, мають бути розглянуті. Зважаючи на високі втрати, Путін розраховує на подальшу мобілізацію та знищення української інфраструктури, зокрема за допомогою дешевих іранських безпілотників. Вартість ядерного варіанту зросла, оскільки Китай дав зрозуміти Росії, що це спричинить її ізоляцію. Путін весь час казав: якщо ви введете ту чи іншу санкцію, неминучі погані речі. Досвід свідчить, що Путін блефує. Наша особлива німецька стриманість у постачанні бойових танків і бронетранспортерів не вберегла Росію від страшної ескалації та військових злочинів. Тому ми не повинні вводити себе в оману. Росія має навчитися програвати. Досі лише ядерна загроза утримувала Захід від великомасштабних постачань зброї. Путін навмисне грає на первісних страхах. Тим часом, в Україні відбувається справжня ескалація: через вбивства, тортури, зґвалтування, вигнання, насильницьке усиновлення. Це Путін боїться демократичних та визвольних рухів, боїться кінця своєї колоніальної імперії. Тому ми маємо проявити мужність як самовпевнена, добре укріплена демократія.

Клаудія Майор, експертка з безпеки у Фонді науки та політики:

Вкрай важливо, щоб ми розглянули можливі відповіді на постачання зброї з огляду на жорстоку війну Путіна з Україною. Але питання в тому, де ми проводимо межу між розсудливістю та самостримуванням, тобто коли ми діємо не зі страху і, таким чином, приймаємо потенційно найгірші наслідки. Саме тому, я глибоко стурбована жорстокими діями Путіна, я підтримую постачання бойових танків та бронетранспортерів. Вони не є срібними кулями, але вони є невід’ємною частиною пакету західної підтримки. Йдеться не про зброю для нападу на Москву. Йдеться про те, щоб дати можливість українцям відбити подальші атаки, самим знову перейти у наступ, звільнити свою країну, а потім вести переговори на рівних. Перспектива довгої війни на виснаження чи навіть перемога Росії турбує мене більше, ніж можлива реакція Путіна на постачання танків. Тоді Путін міг би дізнатися, що Захід не чинить серйозного опору, що (ядерний) шантаж успішний і що він може продовжувати переслідувати свою імперську мету.

Антон Хорітер, голова європейського комітету Бундестагу:

Ми маємо чітко розуміти природу путінського режиму. Кремль проводить імперіалістичну політику, спрямовану на завоювання України та інших держав, які раніше входили до складу Радянського Союзу та царської імперії. Навіть майже через рік російський президент не відмовився від своїх початкових військових цілей. Людські життя не грають для нього жодної вагомої ролі, навіть життя своїх солдатів. Тому ми не маємо реагувати на спроби шантажу з боку Кремля. Тільки коли Путін зрозуміє, що йому не виграти цієї війни, він піде на переговори. Тому дуже важливо, щоб ми підтримували Україну, зокрема західним важким озброєнням. Навіть із бойовими танками. Тільки тоді дипломатія матиме шанс, і незабаром стане можливим мир.

Карло Масалу, викладач політології в Університеті Бундесверу у Мюнхені:

І знову нав’язливий страх німців перед ескалацією з боку Російської Федерації. Синапси в деяких частинах німецького суспільства тануть і поширюється ірраціональний страх, що людина в Кремлі атакує Берлін ядерними ракетами середньої дальності. З метою самостримування будь-який логічний аргумент, який передбачає, що цього не станеться, ігнорується. Путін знає, що застосування ядерної зброї матиме катастрофічні наслідки для РФ, її армії та його прихильників у Кремлі. То чому ж той, хто вірить, що ще може виграти цю війну, повинен ризикувати повною поразкою та власним життям? Ось чому я не боюсь. Навпаки: я вітаю рішення врешті-решт відправити БМП, що дозволить відвоювати у росіян дедалі більше території, щоб створити умови для мирної угоди, наслідком якої може стати територіально недоторканна та суверенна Україна.

Агнешка Брюґґер, заступниця голови депутатської групи Зелених:

Протягом кількох місяців я вважала, що постачання бронетранспортерів та основних бойових танків вкрай необхідне. Є чотири причини, через які ми маємо підтримати Україну та невинних людей у їхньому законному праві на самооборону. По-перше, зберігається реальний економічний тиск та пропозиції вести переговори, які Путіна поки що не зупинили. Єдине, що призвело до звільнення окупованих територій, де мали місце тортури та вбивства, та припинення там насильства, — це військовий опір України. По-друге, російська сторона не готова до переговорів. Тому військова підтримка України на даний момент є гарантією того, що ймовірність політичного рішення зростає, тому що Путін не може досягти своєї мети на полі бою. Тоді Україна повинна мати можливість вести переговори з позиції сили, щоб підсумком не став продиктований мир на умовах Путіна. По-третє, ми повинні уникати того, щоб інші агресивні автократи думали, що така поведінка не має міжнародних наслідків і тому корисна для них. По-четверте, безпосередня загроза нашій безпеці та безпеці наших союзників зросте, якщо Путін зможе успішно окупувати регіони України на постійній основі. Попередні аргументи проти постачання танків теж не вважаю переконливими, ми вже поставили системи з більшою дальністю та вогневою міццю. Так чи інакше, російська пропагандистська машина своєю брехнею завжди знаходить привід для ескалації, коли її планує.