На думку аналітиків банку Pekao, протягом 10 років вигода для польської економіки від участі у післявоєнній відбудові України може скласти 3,6-3,8% ВВП

Втрати України збільшуються з кожним днем ​​російського вторгнення, а з огляду на війну, яка триває, відбудова країни може здатися далекою перспективою. Тим не менш, це потрібно планувати вже зараз, і Польща може бути одним із лідерів у цьому процесі. На думку аналітиків, крім української економіки, від цього може виграти і ВВП Польщі. Про це йдеться в аналітичній публікації Forsal, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Уряд України прогнозує, що для відновлення країни після війни знадобиться понад $750 млрд: саме таку суму озвучив прем’єр-міністр України Денис Шмигаль під час бізнес-форуму у Берліні у жовтні 2022 року. Трохи менші цифри наводяться в оприлюдненому у серпні 2022 року спільному звіті Світового банку, уряду України та Єврокомісії. Тоді було зазначено, що після завершення російського вторгнення 350 мільярдів доларів США доведеться витратити на компенсацію збитків і активізацію сфер економіки, які постраждали від війни. Але це було до масованого обстрілу української інфраструктури з боку Росії. 1 грудня 2022 року президент Світового банку Девід Малпасс підкреслив, що вже зараз можна припустити, що вартість реконструкції буде вищою за оцінки тримісячної давності, а ситуація на фронті настільки динамічна, що важко сказати, на скільки зміниться сума.

Втрати з кожним днем ​​зростають

Україна отримує близько 5-6 мільярдів доларів на місяць від західних урядів – і це лише крапля в морі. Відомо, що після російського вторгнення Україна втратила щонайменше 5 мільйонів робочих місць, а продуктивність її економіки скоротилася до 45%. Третина населення країни стали переселенцями. Згідно з даними, наведеними Польським економічним інститутом після Інституту Київської школи економіки, в Україні вже зруйновано інфраструктуру на суму приблизно 95,4 млрд євро, а збитки, спричинені труднощами її функціонування, вже становлять приблизно 126,7 млрд євро і продовжують зростати. Якщо говорити лише про витрати на відновлення інфраструктури, то сума становить 235 млрд євро. Ці розрахунки стосуються основних сфер соціально-економічного життя, для яких інфраструктура відіграє ключову роль: житло, транспорт, промисловість, енергетика, сільське господарство чи державні послуги.

Польща хоче бути лідером у відбудові України

У червні 2022 року уряд Польщі оголосив, що хоче відіграти значну роль у процесі відбудови України. Під час візиту до Києва прем’єр-міністр Польщі повідомив, що Україна та Польща підписали меморандум про створення спільної комісії з налагодження співпраці між підприємствами країн. У свою чергу Міністерство держмайна Польщі підготувало для приватних компаній спеціальну форму, в якій вони могли заявити про свою готовність брати участь, як і державні компанії, у відбудові України. Прийом заявок завершився наприкінці липня 2022 року і про готовність заявили понад 500 польських компаній. У міністерстві зазначили, що через близьке розташування нашої країни, співпраця польських компаній з Україною може гарантувати, серед іншого, нижчу вартість доставки та вигідну логістику.

Як це має відбуватись?

Відбудова України значною мірою полягатиме в інтеграції її економіки з ЄС. Польські державні установи та компанії можуть поділитися цим досвідом і виконавчим потенціалом з Україною, тим паче, що ми її безпосередній сусід. Щоб це сталося, Польща мала б взяти на себе нову роль – від отримувача міжнародної допомоги до статусу її спонсора, зазначено у звіті «Найбільша реконструкція сучасної Європи», підготовленому аналітиками банку Pekao. Його автори зазначають, що на користь активної участі Польщі та західних країн у відбудові України, окрім очевидних моральних міркувань, є й економічні. Це не лише ключова країна для глобальної продовольчої безпеки, але й власник великих ресурсів цінної сировини, включно з тією, яка має вирішальне значення в процесі зеленої трансформації.

На думку аналітиків Pekao, Польща може виграти завдяки відбудові України після війни. І суттєво. Вони підрахували, що протягом 10 років вигода для польської економіки від участі у відбудові України може скласти 3,6-3,8% ВВП (з них 32,5 млрд злотих, тобто 0,9% ВВП за рахунок так званих прямих вигод, і 140-156 млрд злотих, тобто 2,7-2,9% ВВП у довгостроковій перспективі, коли Україна повернеться на поствоєнну економічну траєкторію).

У звіті також зазначено конкретні галузі, які можуть найбільше сприяти відбудові України. Будівельна галузь була зазначена на першому місці, хоча також зазначалося про ризик того, що польські компанії за нинішнього браку робочої сили та вже обмежених виробничих потужностей не зможуть надати їх Україні. Водночас автори аналізу зазначають, що Польща може бути важливим постачальником прагматичних технологічних рішень для України та підтримувати, серед іншого, модульну конструкцію. Певний досвід у цьому ми вже маємо, адже обладнання для будівництва 20 тисяч квадратних місць в модульному містечку в Ірпені під Києвом надала Польща.

Серед галузей польської промисловості з найбільшим потенціалом для участі у відбудові України були вказані збройна промисловість, нафтопереробна промисловість, електроенергетика та газова промисловість (зокрема, інфраструктура транспортування та розподілу). Також було звернуто увагу на роль машинобудівної галузі та виробничих підприємств – як пластмасових, металевих та гумовотехнічних виробів, так і засобів транспорту (для потреб відновлення рухомого складу України).

Де взяти гроші?

На питання «де взяти гроші на відбудову України» – особливо в умовах світової кризи – найчастіше дають дві відповіді: «в окупанта» і «в союзників».

Вартість конфіскованих з лютого 2022 року активів, які належать російським олігархам, російському центробанку та російському уряду, оцінюється приблизно у 330 мільярдів доларів. І хоча використання цих коштів для відновлення України здавалося б почесним кроком, юрисдикція наразі стоїть на заваді, головним чином тому, що кошти заморожено, а не конфісковано.

Євросоюз хоче підготувати положення, яке дозволить конфіскувати російські активи та використовувати їх для відновлення України. У Кремлі вже виступили проти цього сценарію, вважаючи, що заморожування активів було б незаконним. Наприклад, у США може бути важко арештувати активи російських олігархів. Підставою для заволодіння коштами, швидше за все, мало б стати доказ участі олігарха у фінансуванні війни в Україні.

А як щодо грошей з інших країн? Союзники України навряд чи покладатимуться у своїх зусиллях на безповоротну допомогу, що фінансується з державного бюджету. Ймовірно, цільовий механізм матиме форму позик і кредитів з використанням потенціалу міжнародних інституцій, фінансових ринків і самих урядів.

Спільний фонд і перспективний план

Дедалі частіше лунають голоси про те, що в майбутньому в ЄС може бути створено фонд, який би «поєднав ресурси приватних інвесторів, банків і фондів» (надію на його створення нещодавно висловив, зокрема, міністр економіки Німеччини). Кошти на відновлення України можуть покриватися за рахунок додаткових внесків держав-членів до бюджету ЄС або переміщень в рамках бюджету. Що стосується позик під низькі відсотки для Києва, то Комісія пропонує фінансувати їх шляхом самостійного залучення нових боргів.

Відомо, що Захід хоче винести урок з помилок під час реконструкції, зокрема, Афганістану, Боснії та Іраку. Багато років тому реконструкція Іраку мала стати  плацдармом для польської економіки, але вийшло інакше. У 2003 році польська компанія отримала від Міністерства зв’язку Іраку контракт на постачання телекомунікаційного обладнання та кабелів на 7 млн ​​доларів. Ще три польські компанії також мали будувати житлові масиви у Вавилоні та Кербелі: познанська Telmaxnet, Jedynka з Вроцлава і Construction з Малопольщі. У свою чергу компанія Bumar, яка мала постачати озброєння та військову техніку в Ірак. Втім, з виконанням цих контрактів виникли величезні проблеми.

Корупція також є великою проблемою в процесі отримання контрактів. Це питання обговорювалось під час червневої міжнародної конференції у Лугано (Швейцарія), присвяченої відбудові України. Тоді було окреслено сім векторів: залучення національних та міжнародних акторів, зосередженість на внутрішніх реформах, повага до закону, боротьба з корупцією, сталий розвиток та демократична участь українського суспільства. Відповідно до плану, який тоді презентував прем’єр-міністр України, Польща та Італія братимуть участь у відбудові найбільш постраждалої Донецької області. Для відбудови Харківської області будуть залучені США і Туреччина, а Луганської області – Чехія, Фінляндія і Швеція.