За даними Національного інформаційного бюро України, понад 16 000 дітей було силоміць вивезено до Росії або на території, контрольовані РФ, тоді як за іншими оцінками їх кількість сягає 400 000

Коли доньки Світлани Маркіної попросилися до літнього табору в окупованому Криму у жовтні 2022 року, вона подумала, що це її єдиний шанс оговтатися від жорстокої та виснажливої війни в Україні. Про це йдеться у спеціальному репортажі Frankfurter Rundschau, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Вчителі сказали, що це була можливість для 15-річної Яни та 12-річної Єви — відновитися та виїхати з Херсона, який зазнав обстрілу під час контрнаступу України.

«Я мати-одиначка. Я працюю повний робочий день на фабриці, і навіть до війни нам було дуже важко. Дівчата ніколи раніше не виїжджали із Херсона», — розповідає 36-річна Маркіна, яка родом із Криму, але не може туди поїхати з того часу, як Росія незаконно анексувала півострів у 2014 році.

Росія привезла автобусами десятки дітей з України

7 жовтня  2022 року Яну та Єву посадили в автобуси разом із десятками інших дітей із оригіналами свідоцтв про народження. 15-річний Юра Вербовицький, який того дня також їхав автобусом, сказав, що настрій був схвильованим, але не зляканим. Коли вони рушили в дорогу, російські солдати перехрестилися.

«Саме тоді ми вперше подумали: «Що, чорт забирай, тут відбувається?» – зазначає Юрій.

За два тижні діти не повернулися, як обіцяла російська адміністрація.

«Я зрозуміла, що дівчатка не повернуться, і спробувала дізнатись про все у школі, але там нікого не було», – згадує Маркіна.

Минуло ще два тижні, перш ніж українські війська увійшли до Херсона та звільнили місто від російської окупації – проте, доньки Маркіної застрягли на анексованому півострові.

Протягом кількох місяців, сім’ї в Херсоні могли зв’язатися зі своїми відсутніми дітьми лише через месенджери, іноді телефоном, а іноді не могли розмовляти один з одним протягом тижня. Їм було складно проводити дні народження, Різдво та Новий рік окремо. Мати Юри, 45-річна Тома Вербовицька сказала, що носитиме його одяг вдома «просто, аби почуватися поруч із ним».

Кремль вивіз із України понад 16 000 дітей

За даними Національного інформаційного бюро України, понад 16 000 дітей було силоміць вивезено до Росії або на території, контрольовані РФ, після вторгнення у лютому 2022 року, тоді як за іншими оцінками їх кількість сягає 400 000 осіб. Москва стверджує, що всі діти, які зараз перебувають під її опікою, або сироти, або попросили про евакуацію, але Київ попереджає про вбивство поколінь та спробу стерти ідентичність України, позбавивши її майбутнього.

Деяких дітей викрали з окупованих територій, таких як Херсонська та Харківська області, та попросили їхніх батьків підписати заяву про відмову без попередження, що діти не повернуться. Інших дітей викрали із зон конфліктів, таких як Маріуполь, або з фільтраційних таборів – російських пунктів збору евакуйованих із зон бойових дій в Україні. Дехто залишається в таборах або прийомних сім’ях, але невідомою залишається кількість дітей, чиї батьки були вбиті російськими військами або силоміць усиновлені в Росії.

Декілька дітей повернулися в Україну з Росії

Депортації українських дітей було засуджено міжнародним співтовариством як військові злочини. У березні 2023 року Міжнародний кримінальний суд видав ордер на арешт президента Росії Володимира Путіна та його уповноваженого з прав дітей Марії Львової-Бєлової, яка сама всиновила 15-річного Філіпа з Маріуполя.

Але крихітна жменька українських дітей повернулись до своїх домівок. Через місцеву групу у Telegram Маркіна, Вербовицька та інші батьки дізналися про благодійну організацію Save Ukraine («Врятувати Україну»), яка займається поверненням українських дітей. На початку квітня 2023 року, група із 13 жінок вирушила у важку подорож через Польщу, Білорусь та вглиб ворожої території РФ, щоб урятувати 31 дитину. Зрештою, вони возз’єдналися в таборі на заході Кримського півострова.

Save Ukraine хоче повернути якнайбільше українських дітей

Організація Save Ukraine («Врятувати Україну»), яка працює над пошуком та поверненням якнайбільшої кількості дітей з Росії, допомагала розслідуванню Міжнародного кримінального суду. Микола Кулеба, голова благодійної організації, розповів, що перші повідомлення про вивезення українських дітей до «літніх таборів» з’явились у серпні 2022 року, а перша рятувальна операція відбулася у вересні 2022 року.

Російський закон забороняв усиновлення дітей-іноземців без згоди їхньої рідної країни, поки Путін у травні 2022 року не підписав указ, який лібералізував ці умови. Не менше 400 українських сиріт було усиновлено російськими сім’ями, за даними Регіонального центру з прав людини, що базується в Україні, який підрахував їх кількість у січні 2023 року, використовуючи дані російського уряду. Росія заявила, що ще 1000 дітей очікують на усиновлення. Дослідження Єльської гуманітарної дослідницької лабораторії, опубліковане у лютому 2023 року виявило 32 «інтеграційні табори», де дітей знайомлять з російською історією, пропагандою, мовою та культурою.

«Якщо дитина залишається в РФ на рік, повернути її складно. Пропаганда та промивання мізків переконають їх, що вони – росіяни і що Україна — не країна, тому зараз найважливіший час, аби повернути цих дітей», – підкреслює Микола Кулеба.

95 дітей повернулися до України з Росії

Наразі Save Ukraine вдалося повернути 95 дітей, ще 100 перебувають у процесі повернення. Деякі повертаються з розповідями про суворі покарання та суворі режими. Принаймні одна дитина, яка повернулася, зараз перебуває у психіатричній лікарні.

Діти Маркіної та Вербовицької не повідомляли про жорстоке поводження з ними, хоча офіційні представники Save Ukraine заявили, що дітям іноді потрібен час, аби усвідомити, що сталося. За словами однієї дитини з групи, яка виступала на прес-конференції, організованій Save Ukraine, у їдальнях були таргани, подушки були запліснілими, деяких дітей били. Дітям, що повернулися, пропонується тримісячна програма реабілітації з психосоціальними командами.

Про місцезнаходження дитини можуть повідомити через гарячу лінію Save Ukraine, поліцію чи громадські організації, а також самі матері чи діти. Для гуманітарних працівників надто небезпечно перетинати кордон, а чоловіки віком від 18 до 60 років не можуть залишити Україну через мобілізацію.

Save Ukraine організовує маршрут, оплачує витрати за рахунок приватних пожертв та допомагає матерям дістатися до Росії або на підконтрольну їй територію. Вони радять жінкам, що казати на кордоні, що видалити з мобільних телефонів і як поводитися, якщо їх допитуватимуть.

У Маркіної від хвилювання тремтіли руки, коли жінки виїжджали з Києва. З Білорусі вони вилетіли до Москви, а потім поїхали до Криму. По дорозі вони пройшли ворожі поліцейські перевірки та багатогодинні допити в аеропорту – подорож настільки важка, що один із членів групи, 65-річна Ольга, померла у Краснодарі від серцевого нападу.

Емоційне возз’єднання відбулося у таборі «Дружба» в Євпаторії, де мешкало кілька десятків дітей.

«Було так багато галасу, бо всі діти кричали: «Мамо, мамо! Ми всі обіймалися та плакали без зупинки 15 хвилин і не могли відпустити один одного», – ділиться спогадами Маркіна.