Українські військові досягли прогресу в розробці моделей, останні з яких здатні працювати, не створюючи перешкод і не блокуючи прилеглий Wi-Fi або телефони, а також підключення танків або інших військових транспортних засобів

38-річний Андрій Кібенок нічого не знав про технології, коли 11 років тому почав служити в українській армії. Сьогодні у конфлікті відбувся драматичний поворот, і він керує невеликою майстернею з виробництва систем боротьби з безпілотниками на Східному фронті в Донецькій області. Після великого вторгнення, яке розпочалося в лютому 2022 року, він зацікавився зброєю, яка незабаром набула важливості: дронами. Спочатку, приблизно в 2023 році, він розбирав й аналізував їх по деталях. Потім, на наступний рік, йому стало цікаво, як їх можна було би збивати. І з тих пір він працює саме над цим. Про це йдеться у спецрепортажі іспанського видання El Pais, переклад якого пропонує Foreign Ukraine.

Кібенок є одним із тисячі ланок імпровізованого ланцюжка доморощених виробників зброї, які разом з оборонною промисловістю та її передовими технологіями протистоять загарбнику. У 2015 році він став відомим як солдат завдяки своїм знанням місцевості та Кремля, і, за його словами, за його голову пропонували $25 тисяч. Нині проблеми зі здоров’ям не дозволяють боротися на передовій, але це не завадило йому адаптуватися до всезмінних військових потреб своєї країни.

У новій гонці озброєнь дрони — дешеві й ефективні — завойовують дедалі більше позицій порівняно із артилерією, ракетами і реактивними винищувачами. Це поставило Київ у вигідніше становище. Його досвід став очевидним з тих пір, як Іран почав захищатися від атак з боку Сполучених Штатів та Ізраїлю за допомогою тих самих безпілотників-смертників, які Москва використовувала для покарання України протягом чотирьох років. Це доволі парадоксально після того, як Дональд Трамп у 2025 році припинив постачання американської зброї в Україну. Незважаючи на це, президент Володимир Зеленський оголосив, що перші українські фахівці прибудуть в регіон для надання допомоги в боротьбі з контрнаступом Тегерана.

Щодня запускаються сотні дронів, від великих 3,5-метрових шахідів і до невеликих цивільних безпілотників, переобладнаних у бойову зброю. Європейський союз також знає, що його оборонний план проти Кремля значною мірою залежить від знань, отриманих Києвом. Навіть Сполучені Штати, поряд з іншими близькосхідними країнами, звернулися за допомогою до України і висловили зацікавленість в її дронах-перехоплювачах.

У цій колишній радянській республіці з’явилися такі компанії, як Wild Hornets, заснована в 2023 році, які виробляють розвідувальні безпілотники і дрони-камікадзе, а також перехоплювачі. Одним з її флагманських продуктів є дрон «Sting», здатний збивати шахіди. Компанія «SkyFall», виробник відомого безпілотника-бомбардувальника «Vampire», також розробила зброю-перехоплювач «P1-Sun», експорт якого незабаром може розпочатися. Але саме в численних гаражах і підвалах, розкиданих поблизу лінії фронту, тисячі солдатів, таких як Кібенок і його побратими з 28-ї бригади ЗСУ, кожен день вивчають, проектують, виробляють і тестують дрони та системи для їх знищення.

Як відбувається цей технологічний стрибок? Google, — рішуче заявляє Кібенок, розповідаючи про походження недорогих саморобних рішень, з якими він працює. Він відвозить репортера до своєї лабораторії у фургоні, обладнаному однією з його систем захисту від дронів, дорогою з Краматорська до Слов’янська на Донеччині. Маршрут часто проходить крізь тунелі, покриті сіткою для запобігання влучання дронів, якими росіяни систематично атакують з відстані приблизно в 15 км. Ця рудиментарна система захисту різко контрастує з тим, що військовий офіцер демонструє через кілька хвилин.

Майстерня, в якій працюють півдюжини людей, займає кілька кімнат у підвалі будинку в самому серці окупованої Росією зони. Деякі з них сидять навпочіпки, освітлені гнучкими лампами, і працюють з кабелями, мікрочіпами й прецизійними інструментами. Поруч з ними Кібенок демонструє багажник на даху від «Thule», який встановлюється на автомобілі для збільшення їх вантажопідйомності. Коли його відкрити, то можна побачити ряд антен — «менші для високих частот, більші для низьких», які складають систему перехоплення дронів.

В іншій кімнаті чути повторюваний гул. Його творять дюжина 3D-принтерів, що виготовляють пластикові деталі, які після складання стануть основою антидронових систем. Сировиною служать різні котушки пластикового кабелю, які приблизно за 7 годин перетворюються в одну з цих деталей.

«У цієї машини за плечима вже 7 тисяч годин роботи», — пояснює Кібенок, вказуючи на один з верстатів.

Керівник майстерні визнає, що перші дні були складними. Але за ці два роки вони досягли прогресу в розробці моделей, останні з яких здатні працювати, не створюючи перешкод і не блокуючи прилеглий Wi-Fi або телефони, а також підключення танків або інших військових транспортних засобів.

Ці об’єкти в основному фінансуються самим Кібенком, інвестором в криптовалюту, а також деякими зовнішніми пожертвами. Він стверджує, що його зарплати в розмірі приблизно 50 тисяч гривень (близько $1150) було б недостатньо.

«Лише оренда одного цього будинку коштує 75 тисяч гривень на місяць», — пояснює він.

Кілька днів тому вони отримали пожертву в розмірі $15 тисяч від Німецької католицької ініціативи, яка вже надсилала їм $10 тисяч у січні 2026 року. Найдорожча із розроблених ними систем коштує 450 тисяч гривень (трохи більше $10 тисяч). Бізнесмен, який займається виробництвом продуктів харчування у Вінницькій області, нещодавно купив у них п’ять антидронових установок для відправки війську. За оцінками Кібернка, в цій майстерні виробляються системи захисту, які призначені приблизно для 30 бригад. Деякі автозаправні станції на Донбасі, одному з головних театрів військових дій, також вже оснащені ними.

Кібернок визнає, що вони ефективні проти переважної більшості FPV-дронів (з видом від першої особи) дронів, але не проти більших, таких як безпілотники іранського виробництва «Шахід», радіус дії яких становить сотні миль і які Росія також виробляє вже кілька місяців. У будь-якому випадку, 57 тисяч безпілотних літальних апаратів «Шахід», запущених Москвою в напрямку України, за оцінками Зеленського, змусили Київ також обзавестися фахівцями з перехоплення цієї зброї, що нині викликає особливу заклопотаність у країн Перської затоки.

Ваха, 45-річний інженер із 93-ї бригади ЗСУ, підрахував, що близько 10% дронів, що використовуються Росією в атаках, управляються волоконно-оптичними кабелями довжиною в тисячі метрів, і це означає, що їм не потрібна певна частота для польоту. Це також новий вид озброєння, який обидві сторони досліджують і вдосконалюють щодня.

«У нас немає іншого виходу, окрім як відкрити вогонь», – наголошує Ваха.

В будь-якому разі, незважаючи на заяву президента, військовослужбовці, з якими проводилися консультації на місцях в районі Краматорська і Слов’янська — двох найбільших міст Донбасу, що залишаються під контролем України, — неохоче дозволяють Києву відправляти значну кількість військ і техніки в інші місця, оскільки це знизило б їхню обороноздатність проти росіян. Це думка Вахи, оточеного іншими колегами в напівзруйнованому гаражі, де вони демонструють деякі зі своїх досягнень в галузі перехоплення дронів. Він коментує, що нині Київ повинен тільки давати поради іншим країнам, тому що «у нас тут інші пріоритети. Відправляти людей неможливо, хоча вони могли б приїхати сюди на навчання».

Недалеко звідси, в іншому будинку, переобладнаному під казарму, знаходиться командний пункт батальйону 93-ї бригади ЗСУ, що спеціалізується на боротьбі із дронами, чисельністю близько 100 осіб. Півдюжини людей стежать за кількома екранами, на яких відображаються зображення дронів «Друже», частота яких була перехоплена за допомогою побратимів, які встановили антени на позиціях, найближчих до росіян.

Дебелий 40-річний солдат на прізвисько «Грізлі» пояснює, як працюють об’єкти, в той час як в прямому ефірі видно, як російський дрон глибокої ночі пролітає над оточеним містом Дружківка. Раптово лунає сигнал тривоги. Позиції одного з його побратимів щойно були обстріляні російським безпілотником.

Жертв не було, проте заступник командира, 34-річний Роман, негайно наказав солдатам на місцях вжити надзвичайних запобіжних заходів і рекомендував поховати все обладнання, аби запобігти його знищенню у разі чергового нападу. Незважаючи на напружені моменти, вони визнали, що це стало повсякденною реальністю через наявність сотень ворожих дронів у цьому районі.

Незабаром після цього прибуває командир. Владислав, 27-річний психолог, який вступив на службу в 2021 році і отримав прізвисько «Мартін», — ще одна людина, яка опинилася у технологічній гонитві, в яку були втягнуті українці.

«Основна проблема полягає в тому, аби впоратися з великою кількістю дронів, що застосовуються з російської сторони як проти військових, так і проти цивільних», — підкреслює він, сидячи за письмовим столом.

У його руках навігаційна система, знята зі шахіда, який не вибухнув, і яка буде повторно використана в експериментальних безпілотниках. Через кілька хвилин він розбирає його за допомогою викрутки, аби показати, що серцем системи є невеликий комп’ютер, вироблений в США. У будь-якому разі, Владислав не вірить, що Вашингтон у змові із Москвою, оскільки ці компоненти виробляються і продаються на цивільній основі без втручання держави. Цей молодик переконаний, що в майбутньому «Україна залишиться в полі зору Росії», і саме тому він упевнений, що ніколи не повернеться до вивчення психології.

Перекладач: Олександр Колодюк