Українські чиновники стверджують, що як цивільне населення, так і російські солдати, розміщені в місті, були залишені напризволяще окупаційною владою

«Дорога замінована. Тож ми застрягли тут», – каже Людмила по телефону з даху пошкодженого пожежею будинку на півдні України. За численними повідомленнями, її рідне місто Олешки на прифронтовій лінії вже кілька місяців практично відрізане від нових поставок продуктів та ліків. Про це йдеться у спецрепортажі ВВС, переказ якого пропонує Foreign Ukraine.

Схоже, що деякі поставки все ж таки відбулися, організовані волонтерами або гуманітарними групами. На світлинах, які показала BBC, можна побачити натовп людей, багато з яких пенсійного віку, які, очевидно, збирають свіжі продукти на міській площі.

Людмила розповідає, що макарони та консерви стали основним продуктом харчування для приблизно 2000 осіб, які залишилися в Олешках.

Будь-яка спроба покинути місто, кажуть місцеві жителі, — це ризикнути своїм життям на тому, що отримало назву «Дорога смерті» — через повідомлення про її мінування.

Олешки ув’язнені як географією, так і війною; відрізані річкою та зруйнованими мостами на півночі, а також небезпечними або непрохідними дорогами вглиб країни.

Місто розташоване на лівому або східному березі Дніпра та перебуває під російською окупацією з початку повномасштабного вторгнення РФ.

Українські війська окопалися на іншому боці річки, недалеко від Херсона – великого міста, яке вони відбили в листопаді 2022 року, відкинувши росіян назад через річку.

Мешканці, волонтери та чиновники повідомляють, що з початком зими снігопад ускладнив виявлення небезпечних точок через посилене мінування.

Незважаючи на небезпеку, нещодавно відбулися успішні евакуації вздовж «Дороги смерті».

«Виїжджаючи з Олешок, усі молилися Богу, щоб ми не натрапили на міну», – каже місцевий житель Володимир.

Тероризований дронами і травмований тим, як тіло його сусідки вивозили після обстрілу, він та його родина врешті-решт вирішила виїхати.

Володимир розповідає, як його везли на швидкій допомозі під час евакуації, організованої волонтерами. Навіть це було жахливо.

«Уся траса від Олешок до Голої Пристані всіяна згорілими автомобілями. Деякі з них горіли, а всередині ще були люди», – додає Володимир.

Супутникові знімки за листопад 2025 року показують щонайменше вісім пошкоджених транспортних засобів на кілометровій ділянці дороги, яка прямує з Олешок у напрямку Кардашинки, що знаходиться по дорозі до Голої Пристані.

Також на дорозі між Кардашинкою та Голою Пристанню є те, що виглядає як великий слід від обгорілих матеріалів, який вперше з’явився десь наприкінці січня 2026 року.

Перевірені кадри з того ж періоду показують сильно пошкоджений автомобіль, який, схоже, з’їхав з дороги; можливо, це відповідає заявам про те, що транспортні засоби, такі як машини швидкої допомоги, підірвались або натрапили на міни.

Подібні сцени повторюються вздовж дороги E97 на схід від міста, хоча супутникові знімки свідчать про те, що пошкодження там сягають набагато давнішого часу.

Невеликі мережі окопів видно на перехрестях на підходах до міста, що свідчить про мілітаризацію району.

BBC зв’язалася із сімома людьми, які повідомили, що досі перебувають в Олешках, або нещодавно евакуювалися.

Розповіді, які зібрали британські журналісти, надходили через телефонні дзвінки або додатки для обміну повідомленнями, а також запитання, надіслані через українського чиновника, який підтримує зв’язок з мешканцями.

Власний будинок Людмили був зруйнований, коли Каховську дамбу вище за течією Дніпра підірвали під час російської окупації у червні 2023 року, що спричинило катастрофічну повінь.

Вона не збирається переїжджати, бо в цьому немає сенсу, оскільки руйнування ще тривають.

Вважається, що всередині міста російські солдати ховаються у будівлях від українських безпілотників.

«Вони сидять у підвалах. Ми їх не бачимо, але вони там є», – стверджує Людмила.

Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Дмитро Лубінець звернувся до російської влади з проханням створити «гуманітарний коридор», аби забезпечити евакуацію.

Українські чиновники стверджують, що як цивільне населення, так і російські солдати, розміщені в місті, були залишені напризволяще окупаційною владою.

Однак посольство Росії в Лондоні повідомило BBC, що «гуманітарні труднощі» виникли через «систематичні удари» українських військ по місту.

Призначений Росією губернатор Херсонської області Володимир Сальдо звинуватив Україну у знищенні шкіл та дитячих садків міста.

Міжнародний Червоний Хрест (МКЧХ) заявив, що спілкується з владою обох сторін, щоб отримати додаткову інформацію про ситуацію в Олешках.

Важко оцінити, якою мірою російські війська або українські безпілотники залишили міни, які зрештою становили загрозу для цивільного населення.

Один український солдат повідомив BBC, що Україна використовувала міни, аби перешкодити Росії доставляти зброю своїм бійцям, розташованим у місті.

Але він стверджував, що українські збройні сили інформують добровольців про безпечні маршрути, водночас звинувачуючи Росію у «розкиданні» такої вибухівки.

Деякі мешканці хотіли б виїхати, але це не обов’язково стосується всіх. Літні українці у прифронтових містах можуть особливо неохоче виїжджати заради невідомого майбутнього.

Інша мешканка Ганна нещодавно бачила дрон, що завис прямо над 90-річною жінкою.

«Вона просто підняла голову, помахала рукою, ніби кажучи: «Хай буде що буде», і пошкутильгала далі», – зазначила Ганна.