Досвід України засвідчив, що успіх залежить не лише від технологій. Волонтери, інженери, стартапи та солдати на передовій – усі вони зробили свій внесок у створення екосистеми інновацій воєнного часу, здатної швидко виявляти проблеми і тестувати рішення

Метью, колишній американський спецпризначенець, який служив в Україні та попросив не називати його прізвище з міркувань безпеки, присвятив значну частину свого часу розвитку можливостей використання безпілотників. В останні дні битви за Бахмут він згадував, як лежав на спині вночі, спостерігаючи за безпілотниками, які пролітали над головою, крізь окуляри нічного бачення. Про це розповідає Foreign Ukraine із посиланням на Forbes.

Для Метью цей досвід відобразив те, як швидко змінювалося поле бою. Безпілотники не просто спостерігали. Вони керували артилерійським вогнем. Колись снайпери зосереджувалися на тому, щоб уникати ворожих солдатів. Тепер вони повинні уникати безпілотників.

Розвідувальні, спостережливі та рекогносцируючі дрони дають невеликим підрозділам огляд поля бою з висоти пташиного польоту, дозволяючи виявляти рухи, визначати вогневі позиції та скеровувати удари майже в режимі реального часу. Бойові дрони забезпечують точну вогневу міць, яка колись вимагала набагато дорожчих систем озброєння.

Брайан Пікенс, колишній «зелений берет» армії США, який воював разом з українськими силами спеціальних операцій, вважає, що наслідки цього виходять далеко за рамки дронів.

«Боєздатність у війні може бути додана лише завдяки технологічному прогресу у поєднанні з належною бойовою підготовкою. Без навчання всі ідеї і технології неактуальні», – вважає Пікенс.

Залежність України від дронів посилилася під час битви за Авдіївку, оскільки артилерійські боєприпаси стали дефіцитними, а військова допомога США зупинилася. Українські війська дедалі частіше зверталися до дронів з оглядом від першої особи як до альтернативи звичайної вогневої потужності.

«Хочуть американці це визнавати чи ні, але Україна випереджає їх у використанні сучасних технологій як частини комплексного підходу до ведення війни. Від стратегічного до тактичного рівнів, вони впроваджують інновації доктринально і технологічно швидше, ніж будь-хто у світі», – зауважує Пікенс.

Українська індустрія безпілотників розвивалася вражаючими темпами: у 2025 році було виготовлено 4 мільйони безпілотників і до 5-6 мільйонів дронів мають виготовити у 2026 році.

Президент України Володимир Зеленський прагне збільшити виробництво приблизно до 10 мільйонів безпілотників у 2026 році, тоді як українські чиновники кажуть, що потужність може зрештою досягти 20 мільйонів дронів одиниць за допомогою додаткових інвестицій.

«Зв’язок з керівництвом спеціальних операцій США та лідерами оборонної промисловості для поширення реалій цієї війни, а не припущень, є неймовірно важливим. Бій з безпілотниками зробив війну з нульовими жертвами практично неможливою», – підкреслює Пікенс.

Ці занепокоєння неодноразово виникали на конференції з оборонних технологій Meridian Forge у червні 2026 року, де зібралися засновники оборонних компаній, інвестори, військові практики та політичні аналітики зі штату Північна Кароліна

Джозеф Ганьярд, відставний офіцер спецпідрозділів армії США та головний організатор Meridian Forge, стверджує, що проблема полягає не в самій технології, а в тому, чи зможуть американські інституції адаптуватися достатньо швидко, щоб використовувати її.

«Я думаю, що американські військові починають засвоювати деякі уроки з України. Це має перетворитися на щось більше: нам потрібен дух інновацій у поєднанні зі силою та ресурсами для розширення можливостей новаторів. Апаратне забезпечення — це симптом; екосистема — це суть. Сполучені Штати опановують уроки з війни в України не повністю вдало. Частково це пов’язано з тим, що процес ще незграбний, оскільки ми переймаємо фрагменти інноваційної екосистеми, яку продемонструвала Україна, а не всю її цілісність. Фрагменти не працюватимуть», – вважає Ганьярд.

На його думку, цей виклик виходить за межі військової доктрини та охоплює закупівлі, а також контрактну та промислову політику.

«Ми перезапускаємо систему, яка сильно зламана. Нам потрібна реформа контрактної системи, а не просто більше контрактів на ті ж самі прайми та неопрайми. Нам потрібна реформа внутрішнього ланцюга поставок, а не просто більше риторики про американське виробництво», – наголошує Ганьярд.

Українська індустрія безпілотників розвивалася шляхом швидких експериментів. Успішні ідеї швидко реалізовувались; невдалі – відкидалися. Ганьярд стверджує, що така швидкість залишається складною для більшої частини оборонного істеблішменту США.

«Поточна система винагороджує кількох великих гравців, які конкурують за одну й ту ж територію, і непомітно карає співпрацю, яка насправді просуває можливості вперед. Реформа полягає не в тому, щоб робити більше того, що ми вже робимо. Йдеться про зміну того, що ми винагороджуємо», – каже Ганьярд.

Досвід України засвідчив, що успіх залежить не лише від технологій. Волонтери, інженери, стартапи та солдати на передовій – усі вони зробили свій внесок у створення екосистеми інновацій воєнного часу, здатної швидко виявляти проблеми і тестувати рішення. Для багатьох американських ветеранів спеціальних операцій це може бути найважливішим уроком з усіх.