Демонтаж пам’ятників совєцької епохи прискорився відколи Росія захопила Крим в 2014 році, а після путінського вторгнення в 2022 році цей процес ще прискорився, оскільки українці визначають свою ідентичність

З 2013 року постамент в нижній частині бульвару ім. Тараса Шевченка в Києві гнітюче порожній. Пошарпаний пам’ятник покритий білою фарбою та графіті. Хтось встромив український тризуб в те місце, де колись стояв Ленін й кидав зверхній погляд в роки совєцького комунізму. Натовп скинув скульптуру під час української революції на Майдані, внаслідок якої було повалено проросійський уряд, і розбив її кувалдами. Про це йдеться у спецрепортажі The Guardian, переклад якого пропонує Foreign Ukraine.

У червні 2026 року президент України Володимир Зеленський запропонував звести на п’єдестал нову фігуру: Івана Мазепу, козацького військового і політичного лідера, який порвав з Москвою і боровся за незалежність України.

«Я впевнений, що там, де Ленін впав, міцно стоятиме Мазепа», – сказав Зеленський.

Він виступав поруч з бюстом Мазепи в Печерській Лаврі, стародавньому київському монастирі, постраждалому від російських ракет.

Запропонована заміна Леніна на Мазепу викликала жваву дискусію про пам’ятники і про те, що вони говорять про зміну національної ідентичності. Після здобуття Україною незалежності в 1991 році в рамках «декомунізації» було демонтовано велику кількість пам’ятників совєцької епохи і перейменовано вулиці.

Цей процес прискорився в 2014 році, коли Росія захопила Крим і почалися бойові дії на Донбасі, а прискорився ще швидше після повномасштабного вторгнення Владіміра Путіна в 2022 році, метою якого було стерти Україну з карти Європи.

Наталія Кривда, професорка історії культури Київського національного університету імені Тараса Шевченка, заявила, що Україна переживає незавершений період деколонізації.

«СССР вбирав в себе національні культури. Він намагався створити єдину націю з совєцьких громадян. Росія сьогодні дивиться на Україну і каже, що ми — один народ. Це неправда. У нас є свій власний світогляд, історична доля, переконання і мрії. Наша ідентичність — це динамічний процес», – сказала вона.

Стоячи поруч з колишнім постаментом Леніну, Кривда заявила, що підтримує встановлення пам’ятника Мазепі.

«Чому б і ні? Він наш лідер. Кожна культура повинна відзначати свій простір меморіалами. Вони об’єктивують пам’ять», – зазначила Кривда.

Вона описала Мазепу як «суперечливу особистість», а не як «ідеального героя».

«Він дійсно був другом і політичним партнером Росії аж до того моменту, коли кардинально змінив своє життя та історію», – додала Кривда.

Як гетьман, або глава, козацької України, Мазепа прагнув врівноважити вимоги сусідніх Москви і Варшави. У 1708 році російський імператор Петро І відмовився захищати українську територію від вторгнення шведів. Мазепа покинув царя і уклав союз зі шведським королем Карлом XII, що закінчилося поразкою і спонукало більшовиків назвати сучасних українських патріотів «мазепівцями».

«Мазепа був архітектором європейської України», – вважає Кривда.

У своїй промові в Печерській Лаврі Зеленський заявив, що Росія століттями очорняла Мазепу, зображуючи його зрадником. Їх мета, за його словами, полягала в тому, щоб змусити українців «поглянути на свою власну історію очима інших».

Алім Алієв, письменник і кримськотатарський активіст, заявив, що Україна відновлює свою ідентичність із запізненням.

«Ми повертаємо власні голоси та імена», – наголосив письменник.

Він навів як приклад українського поета і дисидента ХХ століття Василя Стуса, зображення якого з 1 вересня 2026 року з’явиться на новій банкноті номіналом 2 000 гривень. Стус навчався в Донецьку, місті на сході Донбасу, окупованому Росією, і стояв на чолі національного відродження України. Він загинув у 1985 році в совєцькому тюремному таборі.

На думку Алієва, Україна тепер говорить про своє минуле «без посередників» і вважає доречним, що статуї російського поета XIX століття Пушкіна були знесені по всій країні.

«У нього був абсолютно імперський погляд на Крим», – каже Алієв, цитуючи поему Пушкіна «Бахчисарайський фонтан». «Він називає кримських татар екзотикою і описує нас з колоніальної точки зору». Говорячи про статую Мазепи, він додав: «Я не думаю, що це суперечлива ідея».

У червні 2026 року робітники демонтували пам’ятник іншому російському літературному гігантові Міхаїлу Булґакову. Від 2007 року той знаходився поруч з будинком, де жив Булґаков, на одній з найпривабливіших вулиць Києва — Андріївському узвозі. Київська міська рада проголосувала за його демонтаж. Інші меморіальні дошки Булґакову, який народився в Києві в російській родині, коли Київ був частиною Російської імперії, вже зняті, зокрема одна — біля університету, де він вивчав медицину. Музей Булґакова, розташований в будинку письменника, залишається відкритим.

Директорка музею Людмила Хабіанурі не заперечує проти демонтажу скульптури, і відхилила клопотання про те, щоб зберегти її як «пустопорожню». Вона визнала, що Булґаков негативно писав про українські націоналістичні сили у своєму київському романі «Біла гвардія», дія якого відбувалася взимку 1918-1919 років, в період революції і війни. Однак вона підкреслила: «Булґаков був свідком свого часу. І сатириком. Йому ніхто не подобався. Зокрема комуністи та священики».

Хабіанурі сказала, що війна Росієї спонукала українців запитати: «Хто я?». «Це дуже болюче питання», – каже вона. «Якщо я розмовляю російською мовоюі дивлюся російські фільми, а росіяни вбивають мене, то я повинна відмовитися від усього цього. Значить, я українка. І якщо я українка, то повинна стати українкою якомога швидше».

За її словами, це спонукало людей приєднатися до боротьби за ідентичність як через соціальні мережі, так і нападаючи на пам’ятники.

Перекладач: Олександр Колодюк