На думку архієпископа Української греко-католицької церкви, допомога людям в ухваленні правильних рішень – це шлях до справжньої свободи, яка завжди пов’язана з відповідальністю та спільним добробутом

Глава Української греко-католицької церкви (УГКЦ) Святослав Шевчук  в інтерв’ю Vatican News засудив жорстокість російсько-української війни та руйнівні наслідки застосування у ній безпілотних технологій, а також пояснив, чому свобода – це справжній дар від Бога для кожної людини. Foreign Ukraine пропонує ознайомитись із його думками.

Vatican News: Ваше Блаженство, як ви переживаєте нинішню ситуацію?

Святослав Шевчук: Останнім часом кожен місяць стає кровопролитнішим за попередній. Наприклад, за даними Моніторингової комісії ООН, липень став найкровопролитнішим місяцем з березня 2022 року. За офіційною статистикою, у липні загинули 437 мирних жителів і 2610 отримали поранення, при цьому кількість поранених та загиблих дітей досягла максимуму з квітня 2022 року.

Vatican News: Усі експерти, які намагаються зрозуміти, що відбувається, кажуть, що ця війна дедалі більше перетворюється на війну високих технологій та складної зброї. Дехто навіть називає її війною міст. Чому?

Святослав Шевчук: Тому що можливість просування лінією фронту практично зупинилася. Просування фронтом стає неможливим і дуже дорогим для російської армії. Ось чому вони намагаються завдати страждань мирному населенню у великих містах. Багато експертів намагаються провести паралелі із минулим, стверджуючи, що нинішній сценарій в Україні дуже схожий на ірано-іракську війну 1980-х років. Та війна справді була конфліктом між двома країнами, які не змогли здобути перемогу на передовій та прагнули посилити страждання мирного населення. Мета цієї війни — перетворити виснаження, страждання і навіть психологічні муки людей на інструмент політичного тиску. Ще один аспект, вкрай серйозний з моральної та етичної точок зору, полягає в тому, що розвиток високих технологій не тільки використовує штучний інтелект для управління дронами, але й ці смертоносні дрони — подібно до ракет, дедалі частіше призначених для поразки цивільного населення, — тепер оснащуються камерами. Оператор, який може керувати цими ракетами або дронами в режимі реального часу, бачить людей, яких вбиває. Неможливо стверджувати, що жертви серед цивільного населення ненавмисні, а не безпосередньо бажані. Наприклад, нещодавно у Херсоні атакували автобус. Загинули не лише люди, які перебували там, але й мешканці околиць. Очевидно, що оператор дрона бачив людей, яких він убивав. Це справді серйозна моральна проблема. Кажуть, що Росія нині намагається використати страждання, навіть страх, цивільного населення як зброю. Те, чого вони не змогли досягти на передовій, тепер намагаються досягти за допомогою терору у великих містах. Ця війна прагне використовувати виснаження, страждання і навіть душевні муки людей як інструмент політичного примусу. Це, звичайно, змінює образ війни, яка і без того є блюзнірською. Будь-яка подібна дія — це злочин проти міжнародного гуманітарного права та морального кодексу поведінки у контексті збройного конфлікту. Саме таку ситуацію, особливо у Києві, ми спостерігаємо в останні місяці та дні.

Vatican News: Що означає відзначати 35-ту річницю незалежності України в цьому контексті, рівно через 4,5 роки після початку цієї жахливої ​​агресії?

Святослав Шевчук: Для нас святкування Дня незалежності України означає насамперед подяку Господу за дар свободи, який гарантує незалежну українську державу. Для християн любов до батьківщини не повинна перетворюватися на обожнювання держави. Верховенство права є важливим інструментом захисту людської гідності, свободи, загального добробуту та права на життя народу. Любов до батьківщини – це ненависть до інших, а прагнення брати на себе відповідальність за свій народ і служити йому. Тому цей день, присвячений незалежності України, для нас — день молитви та роздумів про те, як ми маємо не лише захищати нашу свободу сьогодні, але й позитивно формувати наше майбутнє. У ці дні ми також неодноразово говоримо про національну єдність, тому що це єдність, яка ґрунтується на певних фундаментальних цінностях. Держава — це інструмент служіння загальному добробуту та людській гідності, забезпечення виживання, вільного життя та побудови мирного суспільства.

Vatican News: Ви говорили про дар свободи. У цьому контексті я хотів би поставити особисте запитання. Ви народилися за доби тоталітаризму. Ваша священича освіта розпочалася у підпільних семінаріях. Що означають для вас особисто ці 35 років свободи, особливо з огляду на сучасну молодь, яка вже є другим поколінням, яке народилося в цей період незалежності?

Святослав Шевчук: Мені пощастило стати свідком краху комуністичного тоталітаризму, який прагнув контролювати уми та волю людей. Тоді ми зрозуміли, що свобода — це не просто можливість бути зовні вільним; ми зрозуміли, що свобода – це також духовна та моральна категорія. Я пам’ятаю, що ми, католики, які жили підпільно, навіть у Радянському Союзі, були вільнішими за комуністичних лідерів, бо несли у своїх серцях цю свободу дітей Божих. І саме завдяки цій здатності бути вільними, мати сміливість мислити інакше, ніж диктувала державна комуністична ідеологія, вирішувати вільно, але завжди відповідно до стандартів християнського судження. Для нас у радянську добу це була духовна школа свободи. Коли ця тоталітарна система впала, нам вдалося перенести цю внутрішню свободу, яку ми несли у собі, у контекст українського громадянського суспільства. І саме тому ми справді стали закваскою нового суспільства, і наша Церква справді стала рушійною силою у перетворенні українського суспільства з посткомуністичної та постколоніальної радянської країни на демократичну. Звісно, ​​цей шлях ніколи не буде одноетапним. Щодня ми повинні демонструвати цю християнську свободу та продовжувати свій шлях. Але в цьому контексті я зрозумів щось дуже глибоке, щось, що належить нашій духовній та богословській традиції: свобода — це більше, ніж просто свобода волі. Свобода – це плід правильного рішення, яке ґрунтується на істині. Коли я ухвалюю правильне рішення, коли я обираю фундаментальні цінності, коли я обираю те, що добре, тоді моя воля, яка є потенціалом свободи, перетворюється на переживання волі. Ось чому допомога людям в ухваленні правильних рішень – це шлях до справжньої свободи. Не до розбещеності, не до анархії, а до свободи, яка завжди пов’язана з відповідальністю та спільним добробутом. Очевидно, що ця концепція свободи сьогодні є дуже затребуваною в Україні. Цікаво, що багато наших молодих людей, які були військовополоненими, які пережили жахливі тортури у російському полоні і потім були звільнені, говорили, що навіть зі зв’язаними руками відчували себе вільнішими за тих, хто їх катував. Чому? Тому що ці російські офіцери, насправді, були бранцями своїх стереотипів мислення. Вони боялися своїх начальників. Вони боялися самі опинитися у в’язниці через те, що не підкорялися наказам сліпо. І в ті моменти, навіть зі зв’язаними руками, наші солдати почувалися вільніше. Чому? Тому що вони ухвалили власне рішення. Правильне рішення. Рішення, засноване на правді та захисті людського життя. Це наш досвід радянської доби. Наш досвід відновлюється після краху державного тоталітаризму. Саме цю свободу український народ сьогодні намагається захистити та постійно розширювати у своїй вільній та незалежній країні.

Vatican News: Яке послання міг би передати український народ сучасному світу, де ми спостерігаємо кризу демократії у поєднанні зі зростанням авторитарних тенденцій у різних країнах, навіть там, де цього найменше очікуєш?

Святослав Шевчук: Ніколи не втомлюйтеся бути вільними! На мою думку, ця криза демократичних цінностей пов’язана з певною кризою особистої відповідальності за свою країну. Кожен хоче перекласти свою відповідальність на плечі інших. І часом вони шукають цапа-відбувайла, політика чи автократа, який міг би взяти на себе особисті обов’язки, які кожен несе перед своєю батьківщиною. Іноді деякі люди хочуть звільнитися від необхідності думати та міркувати. Вони хочуть, щоб хтось інший думав, міркував та ухвалював рішення за них. Це трохи по-дитячому, бо так поводяться діти, коли вважають, що інші завжди мають будувати для них найкраще майбутнє. На мою думку, це втеча від відповідальності — велика чума сучасних демократій сьогодні. Тому я радий, що Церква дедалі більше позиціонує себе як гарант і захисник демократичних цінностей, тому що Церква утверджує гідність кожної людини. Церква, зокрема, захищає людей у ​​сучасній культурі від дегуманізації на всіх рівнях, починаючи з виклику штучного інтелекту. Церква, зокрема, стверджує, що ніхто не має права красти мрії та надії інших на власне майбутнє. Навпаки: ми самі є архітекторами свого життя та майбутнього. Не бійтеся бути вільними! Це основне послання, яке Україна може сьогодні передати світові. Навіть якщо цю свободу варто захищати. Тому що свободу не можна сприймати як належне. Ті, хто не ризикує прийняти цю свободу і жити як вільні чоловіки та жінки, недостойні цього дару свободи. Вищий прояв свободи – це здатність любити. Любити Бога і любити свого ближнього. Сьогодні в Україні ми бачимо, що національна єдність, яка привела нас до національної незалежності, може бути збережена лише через милосердя. Здатність співчувати страждаючим, здатність виявляти милосердя до тих, хто робить помилки, а також здатність робити добро ближньому. Тому ми не повинні забувати, що найбільше переживання свободи відбувається, коли ми любимо Бога і свого ближнього.