Російсько-українська війна перемістилася з перших шпальт видань на дещо нижчий рівень: хоча деякі ЗМІ ще пропонують україномовний контент або елементи з кольорами, які нагадують український прапор, але масштаби таких дій вже не такі вражаючі, як у 2022 році

Дослідження, проведене міжнародною командою вчених, включаючи дослідників з Варшавського університету, засвідчило, що у перші місяці після російського вторгнення в Україну, участь європейських засобів масової інформації (ЗМІ) значно перевищувала їхню основну роль у наданні інформації. Через 4,5 роки після початку російсько-української війни, роль європейських ЗМІ у побудові соціальної солідарності суттєво змінилася. Про це розповідає Foreign Ukraine із посиланням на польське видання NEWSERIA.

Дослідження охопило вісім європейських країн, які відрізнялися відстанню від місця збройного конфлікту та історичними умовами, зокрема їхньою історією як членів радянського блоку. До цієї групи входили Фінляндія, Нідерланди, Латвія, Німеччина, Польща, Румунія, Словаччина та Україна.

Дослідники проаналізували 203 ініціативи, пов’язані із соціальною відповідальністю медіаорганізацій. Вони розрізняли діяльність, пов’язану з контентом, який засоби масової інформації пропонують аудиторії та діяльність, яка виходила за межі основної функції ЗМІ – донесення медіа-повідомлень.

«Перша група включала діяльність, з якою ми також стикаємося під час інших військових конфліктів та масштабних подій: зміна програмування, так зване довгоформатне мовлення, впровадження нових передач, розширення інформаційного висвітлення та впровадження нових програм, присвячених цій трагічній події. Масштаб таких реакцій був величезним та негайним усюди. Це зберігалося протягом перших тижнів війни та продовжує відбуватися, хоча, звичайно, у значно меншій формі», – розповіла співавторка дослідження, Анна Юпович-Гінальська, професорка факультету журналістики, інформації та книгознавства Варшавського університету.

Реакція ЗМІ значною мірою залежала від географічного розташування. У країнах, розташованих ближче до України, ЗМІ раніше повідомляли про зростаючу загрозу російської агресії. ЗМІ у Польщі значною мірою зосередилися на допомозі біженцям, транслюючи, наприклад, інформаційні програми, спрямовані на українське населення, з порадами щодо того, де знайти притулок, як отримати продукти харчування, легалізувати своє перебування у Польщі та як орієнтуватися на ринку праці.

«З часом як інтернет-портали та інформаційні видання, так і основні ЗМІ почали адаптувати свої програми до конкретної україномовної аудиторії, наприклад, пропонуючи вечірні програми для дітей або путівники для людей похилого віку», – пояснює Юпович-Гінальська.

Іншими прикладами солідарності з Україною були трансляція українського гімну кількома сотнями радіостанцій Європейського Союзу та зміни бренду. Самі журналісти також пропонували особисті жести підтримки, прикріплюючи українські прапори до лацканів своїх піджаків.

«На інституційному рівні унікальною акцією в історії медіа стало впровадження українських кольорів у логотипи та власні назви, від таблоїдів до респектабельних видань. Це сталося в усіх країнах, які ми досліджували. Також відбулося додавання певних видів звернень до всього брендингу, наприклад, вперше в історії польських медіа українською мовою були додані написи на кшталт «ми з вами» або «ми вас підтримуємо», – зазначила Анна Юпович-Гінальська.

ЗМІ пішли ще далі, не обмежуючись лише зміною брендингу чи програмного бачення. Вони запровадили значні організаційні зміни та підтримали українських та незалежних російських журналістів, які виступали проти політики Кремля. Як наголосила Юпович-Гінальська, новим, безпрецедентним заходом стало обмеження присутності російського контенту у ЗМІ.

«У Польщі було призупинено роботу таких телеканалів, як Russia Today, або навіть взагалі призупинено доступ до них. Деякі канали, такі як Польське радіо, вирішили не транслювати музику російських композиторів», – пояснює експертка.

Фінські медіакомпанії припинили купувати російський газетний папір. Деякі мовники пожертвували обладнання, програмне забезпечення та навіть аптечки першої допомоги українським редакціям.

«Це був момент, коли ЗМІ не лише інформували, поширювали знання та боролися з дезінформацією, але й продемонстрували дуже специфічну позицію активізму», – вважає професорка Варшавського університету.

Вони скористалися моментом і побудували міжособистісну солідарність, навіть мотивуючи інших долучитися, а також подаючи приклад. У Словаччині, Німеччині та Польщі, ЗМІ організовували збір коштів, їздили, наприклад, до України та постачали різні продукти. Вони організовували місця зустрічей, клуби, дитячі садки та дошкільні заклади для українських дітей.

Дослідниця зазначає, що подібна участь мала місце під час пандемії коронавірусу та інших катастроф, але ніколи раніше вона не набувала такого солідарного, антиполяризуючого характеру.

Як ґрунтовне висвітлення ситуації в Україні, так і конкретні ініціативи ЗМІ щодо солідарності зустріли позитивну реакцію аудиторії. Зараз ситуація інша.

«Враховуючи, що війна, на жаль, триває уже 4,5 роки, вона глибоко вкоренилася у нашому повсякденному житті, ставши дуже важливим, але водночас дуже сумним елементом. Якщо подивитися на інформаційні видання, вона перемістилася з перших шпальт видань на дещо нижчий рівень, якщо тільки ми не спостерігаємо чергового масованого нападу Росії на мирних жителів», – пояснює Юпович-Гінальська.

Деякі ЗМІ ще пропонують україномовний контент або елементи з кольорами, які нагадують український прапор, але масштаби таких дій вже не такі вражаючі, як на початку війни у 2022 році.

«Важливо наголосити, що зміни брендингу відбуваються, залежно від країни, протягом одного-двох років. Але зараз війна триває вже давно і ми помітили повільне зниження такого типу залучення. Однак важливо наголосити, що коли це було найбільш потрібно, аби проявити солідарність та згуртуватися навколо певного питання, ЗМІ безумовно активізувалися та певним чином допомогли розрядити емоції та соціальну напруженість», – зазначає Юпович-Гінальська.

Дослідниця вважає, що зниження інтересу з боку ЗМІ до війни в Україні є, серед іншого, результатом зміни настроїв у суспільствах і не лише у Польщі.

«На жаль, враховуючи масштаби популізму та дуже сильну політизацію всієї війни, а також те, чи ведуть її ліві, праві або якась проміжна партія, ця залученість значно зменшилася, оскільки безперечна підтримка аудиторії також зменшується», – каже професорка Варшавського університету.

Погіршення громадських настроїв підтверджує і соціологічна компанія CBOS. Відразу після повномасштабного вторгнення РФ в Україну у 2022 році, кількість поляків, які підтримують прийняття біженців, сягнула 95%. Ця тенденція тривала до середини 2023 року, коли вона почала значно знижуватися. До кінця 2025 року польське суспільство було майже порівну розділене у своїй підтримці прийняття біженців з України. У липні 2026 року вперше в історії соцопитувань відсоток тих, хто виступав проти прийняття біженців (52%), перевищив відсоток тих, хто виступав за (42%). Це найнижчий показник підтримки українських біженців за понад 10 років в історії досліджень CBOS. Крім того, понад 50% поляків вважають поточну допомогу для українських біженців надмірною.