Австралійське розслідування воєнних злочинів в Україні. Частина 4: Руйнування

Австралійські ЗМІ розкривають нові деталі очевидних військових злочинів, скоєних в Україні, включно з насильницькими зникненнями, тортурами, незаконними вбивствами та невибірковими вибухами, ґрунтуючись на розповідях жертв, свідків, судово-медичних експертів та слідчих

У серії з чотирьох частин австралійські видання The Sydney Morning Herald і The Age розкривають нові деталі очевидних військових злочинів, скоєних в Україні, включно з насильницькими зникненнями, тортурами, незаконними вбивствами та невибірковими вибухами, ґрунтуючись на розповідях жертв, свідків, судово-медичних експертів та слідчих. Foreign Ukraine пропонує з цим ознайомитись.

Олександр Бало не знає, чому росіяни щодня обстрілюють його місто ракетно-артилерійськими снарядами. З гвинтівкою в руках та камуфляжним бронежилетом на плечах, Бало міг би виглядати як солдат. Але насправді він мер оточеного міста Барвінкове, що за кілька кілометрів від лінії фронту на північному сході України.

Олександр Бало/Фото: KATE GERAGHTY

Навколо міста розбомблені будівлі та автомобілі. Зруйновано бібліотеку, дитячий садок та господарський магазин, будинок місцевої адміністрації, житлові будинки. Дві третини інфраструктури міста постраждали певною мірою, 4500 будинків пошкоджено або зруйновано. Більшість із 8000 жителів міста втекли. Щонайменше 12 загиблих, всі літні люди або діти.

Бало каже, що в місті немає українських військових і немає жодних військових об’єктів. Але обстріли не припиняються.

«Ви бачили якусь військову техніку, поки їхали сюди? Військові час від часу проходять, але вони тут не дислокуються. Росіяни цілять по мирних жителях», – каже він.

Озираючись навколо Барвінкового, здається, що масштаби руйнувань є невибірковими. Існує також велика кількість доказів використання касетних бомб, які детонують у повітрі та випускають касету менших боєприпасів і падають на більшу територію.

Застосування касетних боєприпасів саме по собі не є незаконним в Україні, оскільки ані Київ, ані Москва не підписали міжнародний договір про заборону використання цієї зброї. Але використання касетних боєприпасів підтверджує те, що це місто є мішенню для невибіркових обстрілів.

Бало гуляє парком, збираючи щось схоже на фрагменти касетних боєприпасів. Він простягає їх і каже, що «це стовідсоткові військові злочини».

«Це геноцид. Це умисне вбивство невинних людей. Це вбивство», – каже він.

Лозова обстріляна ракетами

Приблизно за 65 кілометрів далі по дорозі велике місто Лозова було обстріляне принаймні 25 ракетами з початку вторгнення. Олег і Віра досі відновлюють свій будинок після того, як 2 квітня дві ракети впали на їхньому подвір’ї. Подружжя, яким понад 60 років, живе біля залізничного вокзалу міста і вважає, що росіяни, ймовірно, намагалися атакувати його.

Російськомовна сім’я має тісні зв’язки з Москвою, але вони завзяті українці.

Їхня донька, 42-річна Олена Харитонова, каже, що її тітка живе в Москві і божеволіє від перегляду російських пропагандистських шоу. Донька Олени також живе в Росії.

«Моя тітка говорить усілякі нісенітниці, всю цю фігню про Україну. Вона постійно каже: Якби українці бачили те, що показують по російському ТБ, вони б усе зрозуміли. А я кажу: справа в тому, що ми все бачимо самі. Ми знаємо, що вам показують, знаємо, що нам показують, знаємо, що говорять за кордоном. Ми все бачимо. Ми можемо порівняти. Але чи бачите ви взагалі щось, крім вашої пропаганди?», – розповідає Харитонова.

Марія Круглова/Фото: KATE GERAGHTY

Неподалік 83-річна Марія Круглова лежить у своєму ліжку в будинку, який майже зруйнував ракетний удар. Під час нападу загинув їхній сусід Віктор.

«Коли влучила ракета, я впала, і моя пральна машина впала на мене», — каже вона.

Навмисно б’ють по медичних закладах

Далі на схід, на Донбасі, школи та лікарні неодноразово потрапляли під російські ракети.

Ми відвідуємо станцію швидкої медичної допомоги в місті Бахмут, яка була підірвана ракетою 12 червня, викинувши ударною хвилею кілька машин швидкої медичної допомоги та її обладнання поза межі території.

Один із санітарів Валерій каже, що поблизу не було військових баз, «лише цивільні».

«Я не розумію, навіщо вони це зробили. Іноді вони навіть навмисне били по медичних закладах. Люди в шоці. Я звичайно вважаю, що це військовий злочин. Через те, що у людей постраждали машини, постраждали самі люди. Люди, які надають медичну допомогу як військовим, так і цивільним», – розповідає Валерій.

Я так сильно плакала, що у мене не залишилося сліз

У зруйнованому мікрорайоні міста Бородянка, що за 55 кілометрів на захід від столиці Києва, на будинку висить банер із написом «Ми тут живемо 40 років». Інший банер «прибери сміття – відремонтуй наші квартири».

Через дорогу жінки доглядають за квітковою клумбою біля пам’ятника українському народному поету Тарасу Шевченку, у якого три кулі в голові.

Лише кілька сотень мешканців залишилося в Бородянці до моменту, коли росіяни вийшли з міста, яке перед вторгненням налічувало близько 13 000 жителів.

Це найстрашніше руйнування міста, яке ми бачили в усій Україні. Майже кожна будівля постраждала від російських авіаударів, ракет або обстрілів.

Надія Гуріна/Фото: KATE GERAGHTY

68-річна Надія Гуріна була однією з тих, хто прожив у Бородянці під російською окупацією понад 28 днів.

«Найстрашніше було, коли я вперше вийшла з дому [за росіян]. Ти не знаєш, чи будуть вони стріляти. Не було зв’язку, тому всі вважали, що я мертва», – каже Гуріна.

Описуючи наслідки російської окупації, Гуріна каже, що колись була вчителькою, а тепер стала безхатченком.

«Я так сильно плакала. У мене не залишилося сліз. Я не знаю, куди вони поділися», – зазначає Гуріна.

Ідея пошуку справедливості за звірства, вчинені Росією в Україні, є складною.

Матильда Богнер, голова Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні каже, що люди повинні бути обережними, щоб не визначати поняття справедливості надто вузько, попереджаючи, що не всі винні будуть притягнуті до відповідальності. Натомість, найкращим результатом може бути лише правда про те, що сталося.

Першу частину австралійського розслідування про воєнні злочини в Україні можна прочитати ось тут.

Другу частину австралійського розслідування про воєнні злочини в Україні можна прочитати ось тут.

Третю частину австралійського розслідування про воєнні злочини в Україні можна прочитати ось тут.