Анатолій Прохоренко виконав інструкцію українського фахівця із вибухівок і таким чином врятував багатьох дітей від смерті

На Чернігівщині 12-річний Анатолій Прохоренко сидів на дереві, зрізаючи пошкоджену гілку, коли почув гудіння дрона. Цей звук часто означає смерть в Україні, і не лише для солдатів на передовій. Дедалі частіше мирних жителів відстежують, переслідують та атакують невеликі комерційно доступні дрони, оснащені камерами, вибухівкою та керовані джойстиками, які знаходяться за кілька кілометрів. Про це йдеться у спецрепортажі The Washington Post, переказ якого пропонує Foreign Ukraine.

Анатолій тримався за стовбур дерева, а чорний квадрокоптер прогудів повз, пролітаючи прямо над землею та прямуючи до групи будівель, де троє його молодших братів і сестер гралися з іншими дітьми у своєму дворі. Він спостерігав, як невидимі очі, здавалося, зосередилися на спорудах, і дрон почав підніматися, очевидно, готуючись до удару.

«Він побачив дітей і почав набирати висоту. Тоді я зрозумів: ось-ось щось станеться», – згадує Анатолій.

Те, що він далі зробив допомогло врятувати життя вищезгаданих дітей, його матері та інших сусідів.

Той факт, що 12-річний хлопчик знає, як дати відсіч російському дрону — ілюструє, наскільки глибоко тактика, яку ООН називає воєнним злочином, стерла межу між солдатом і цивільним на п’ятому році війни в Україні.

Анатолій та його батько, 49-річний Володимир Полторацький, почали помічати блискучі павутинки кілька місяців тому.

«Взимку це насправді по-своєму гарно. Вони висять поперек дороги та на деревах, як гірлянди, і на них утворюється іній», – зазначає Володимир.

Одного осіннього дня, коли батько та син рубали дрова у лісі, Анатолій побачив знайомого солдата, який тримав у руках деякі нитки. Хлопчик запитав, що той робить.

Солдат – фахівець з вибухівки із позивним «Динамо» – показав йому, що оптоволоконний матеріал, який схожий на волосінь, майже неможливо розірвати, не розрізавши шкіру. Потім він продемонстрував три методи, щоб його розірвати – комбінацію петель та защипів. «Динамо» порадив краще порахувати до 15 після того, як дрон пролітає, щоб не потрапити в його поле зору та не стати мішенню.

Саме тому, коли Анатолій почув дзижчання дрона біля дерева у той вечір, підвів погляд і побачив дуже тонкий оптоволоконний кабель за ним.

Коли дрон рухався, Анатолій упав на землю. Він пробіг кілька метрів і обхопив пальцями отоволоконний кабель, після того зробив петлю, злегка потягнув її і згадав інструкцію солдата: порахувати до 15.

«У мене не було часу. Тож я порахував до 10 і порвав кабель», – каже Анатолій.

Дрон різко звернув угору, відхилився від дітей та будинків і по спіралі полетів униз на ділянку дикої місцевості.

«Я чекав вибуху, але нічого не було», — згадує Анатолій.

Представники місцевої влади так і знайшли цей дрон.

«Як може цивільна особа, особливо дитина, зробити щось подібне? Не кожен солдат зміг би відреагувати так за частку секунди», – дивується «Динамо».

Анатолія вшановували як героя, але його сім’я зі семи осіб поки що переїхала до орендованої двокімнатної квартири в Чернігові, аби не бути мішенню для помсти від російських операторів безпілотників.