Після нещодавнього раунду залучення коштів, компанія Максима Корецького 11:FS Holdings сьогодні оцінюється у 260 мільйонів фунтів стерлінгів, плануючи щорічне зростання доходу від 40% до 55%, з акцентом на «балансуванні розширення зі стійкою прибутковістю»

Від фарбування парканів у Харкові до фінансування української армії зі свого інвестиційного центру у Монако, Максим Корецький завжди грає у довгу гру. Коли заможні родини та підприємці-початківці звертаються до нього за порадою щодо управління своїми грошима, то він зазвичай тримає свої карти в таємниці — і не без підстав. Про це йдеться у спецрепортажі Professional Wealth Management, переказ якого пропонує Foreign Ukraine. 

«Мій підхід занадто ризикований для звичайних людей. Я інвестую у зростання; для мене це творення», — зізнається засновник 11:FS Holdings та інвестор українського походження, який прагне збільшувати свої активи на 40% щороку зі своєї бази у Монако.

Його стратегія явно окупається. Наразі цифровий король, відомий друзям і колегам просто як Макс, накопичив 200 мільйонів фунтів стерлінгів особистого багатства. Більша частина цієї суми інвестована в 11:FS, а також у портфель швидкозростаючих технологічних компаній.

«Я підприємець, і немає жодної різниці між мною та моїм бізнесом. Це одне й те саме», – розповідає він, описуючи стратегію, яка збільшила його інвестиції з початкової частки у 40 мільйонів фунтів стерлінгів.

Корецький запустив 11:FS у 2023 році разом із Джейсоном Бейтсом та Девідом Бріром, двома піонерами цифрового банкінгу, з метою підтримки фінансового бізнесу, який він міг би перетворити на «провідну світову» цифрову установу.

Після нещодавнього раунду залучення коштів, компанія сьогодні оцінюється у 260 мільйонів фунтів стерлінгів, плануючи щорічне зростання доходу від 40% до 55%, з акцентом на «балансуванні розширення зі стійкою прибутковістю».

Тестування цілей

Корецький робить ставки на власні гроші, вибираючи інвестиції, які він зрештою зробить для клієнтів. Частина цих коштів інвестується у високоризикові компанії, які розвиваються, від яких він очікує експоненціального зростання прибутковості.

Його мантра інвестування, яку він регулярно повторює, полягає в тому, аби «тестувати та вчитися». З цією метою він зробив скромні інвестиції — як вважається, невеликі мільйони — у хедж-фонд, яким він керує сам.

Він описує це як «пісочницю», що дозволяє йому робити початкові помилки, аби клієнти могли насолоджуватися плодами зрештою успішних ставок.

«Ви робите свої помилки з невеликими сумами капіталу. З цього ви виносите уроки, аби досягти успіху з великими сумами грошей клієнтів», – каже Корецький.

Низькоризикований сегмент його особистого фонду в розмірі 200 мільйонів фунтів стерлінгів — близько 30 мільйонів фунтів стерлінгів — спрямовується на банківські депозити та державні казначейські облігації.

Для Корецького немає золотої середини. Його інвестиції — це або «дуже, дуже низькоризиковані, або дуже високоризиковані активи». Частина його грошей зарезервована для його доньок та інших членів родини.

Першим наставником був його дід, Йозеф Шварцшильд, який пережив концентраційний табір, а згодом керував «Електроважмашем» – найбільшим промисловим підприємством України. Це державне підприємство у Харкові забезпечувало роботою 50 000 людей, виробляючи електромагнітні двигуни для трамваїв та потягів.

«Я проводив багато часу на його заводі. Він був для мене взірцем для наслідування та легендою у своєму рідному місті», – згадує Корецький, який починав заводити власні знайомства, водночас виявляючи ентузіазм до приватного підприємництва.

Лагодження парканів

У підлітковому віці він з компанією друзів нишпорив вулицями Харкова в пошуках старих садових парканів. Вони пропонували відремонтувати та пофарбувати їх для літніх мешканців в обмін на старі металеві та скляні банки, які потім продавали.

Бізнес, який тільки починався, процвітав — він каже, що полагодив 700 парканів — і банда «посередників», як він їх описує, пізніше повернулася до тих самих людей похилого віку, аби запитати, чи продадуть вони свої приватизаційні сертифікати в обмін на мішки цукру чи інші продукти харчування.

«Ті роки — 1997 і 1998 — були божевільними часами в Україні», — згадує він.

Будучи 16-річним математичним вундеркіндом, Корецький познайомився зі світом фінансів завдяки Йосипу Майцевичу, другу сім’ї, який повернувся до Харкова після 25 років роботи в Morgan Stanley у Нью-Йорку.

Маючи добрі зв’язки у тісно пов’язаній єврейській громаді Харкова, Майцевич відкрив там сімейний офіс у 1996 році, шукаючи інвестиції для місцевих заможних українців. Багато людей заробили гроші на приватизації та хотів захистити свої активи від високоризикованих місцевих ринків України.

«Коли ми починали у 1998 році, бандити та корупція були всюди. Україна була ризикованою та складною юрисдикцією для ведення бізнесу», – каже він.

Заохочуючи молодого Корецького завершити школу та університетську освіту, Майцевич дозволяв йому працювати на нього вечорами, подавати та копіювати документи. Там він дізнався про ціноутворення на фіксований дохід та фондові ринки, жадібно поглинаючи книги, написані легендами інвестування Джорджем Соросом та Ворреном Баффетом. Бізнес розширювався завдяки партнерству із компаніями з управління активами та банками.

Корецький розповідає, що кілька українських клієнтів помітили його талант і пішли за ним, коли він приїхав до Лондона у віці 20 років, щоб розвинути міжнародну присутність для сімейного офісу Майцевича. У той час він написав у своєму блокноті, що його метою було «побудувати міжнародний інвестиційний банк». Слово «цифровий» було додано пізніше.

Посередник

Забезпечуючи фінансове планування та податкові потреби українських клієнтів, які шукають безпечної іноземної гавані для своїх грошей, Корецький почав виступати посередником для британських банків, включаючи Barclays, допомагаючи їм перехресно продавати продукти з управління активами.

«Я працював неофіційним зовнішнім керуючим активами та мостом між міжнародними ринками та Україною», – розповідає Корецький, який до своєї вже лояльної української клієнтської бази додав клієнтів з колишніх радянських республік Казахстану та Узбекистану.

Він святкував заробіток свого «першого мільйона» у 2006 році, купивши розкішний автомобіль Infiniti від японського автовиробника Nissan.

«Я почувався дуже успішною людиною, богом, це було занадто багато его», – каже він.

Його наступним кроком було використання частини фінансового досвіду, отриманого в Лондоні, для розширення сімейного офісу Майцевичів в Україні, створення страхової компанії для місцевих клієнтів, а потім BitBank, цифрового банку у 2013 році.

Це ледве зрушило з мертвої точки, коли Революція на Майдані усунула президента Віктора Януковича від влади у лютому 2014 року. Політичні події в Україні перевершили його мрію про створення цифрового банку, подібного до Revolut, який був створений у Лондоні Ніком Сторонським та Владом Яценком, також бізнесменами українського походження.

Підприємці повинні зосередитися на тому, що працює практично, аби отримати віддачу від зусиль та витраченого капіталу.

«BitBank був фантастичним проектом, величезним, великим, цифровим банком з чудовим персоналом. Мені подобається прораховувати всі ризики. Але ви не можете вбудувати революцію у свої розрахунки, хоча я знав, що Україна не є стабільною країною», — каже Корецький.

У підсумку він втратив 5 мільйонів фунтів стерлінгів і опинився на відпочинку у Тибеті, щоб оговтатися від емоційної спіралі. Повернувшись до Європи, він заснував Blackshield Capital у Цюриху, яка стала одним із наріжних каменів 11:FS.

У цьому проекті, спрямованому на «зміну світу управління капіталом», з Корецьким тісно співпрацювали його співвітчизник Андрій Козляр, разом із Девідом Бріром, керівником бізнес-банку-претендента NatWest Mettle, та Джейсоном Бейтсом, який є співзасновником британських цифрових роздрібних банків Monzo та Starling.

Відомий міжнародний банкір та експерт з питань сімейних офісів, знайомий із залученими особистостями, і стверджує, що запуск цифрової платформи завжди був складним завданням, оскільки конкурував з внутрішніми проектами всередині британських банків, де набагато більший потенціал працював поза межами провідних кредиторів.

Замість того, щоб надто «захоплюватися технологіями і теоретичними можливостями штучного інтелекту», ці підприємці повинні «зосередитися на тому, що працює практично, аби отримати віддачу від витрачених зусиль та капіталу».

Серце і душа

Коли Росія розпочала повномасштабне вторгнення в його країну у лютому 2022 року, Корецький був готовий повернутися до України.

«Моя перша думка була, що воювати — це чоловічий вчинок. Але мої ділові партнери та батько сказали, що рятувати сотні чи тисячі життів, надаючи допомогу, розумніше, ніж їхати в країну самому. Люди билися голими руками і потребували одягу», — згадує він.

Корецький використовував офіс своєї компанії для організації доставки основного одягу військам.

«Це не була благодійність, це було тому, що ваша душа і серце хочуть підтримати», — каже він, хоча і не говорить про фінансові витрати, але визнає, що вони сягають «мільйонів».

Його рідне місто Харків — друге за величиною місто України — постраждало від російських безпілотників та ракет.

«Було дуже важко бачити, як знову руйнується школа, яку ми щойно відбудували», — каже він.

Четверо друзів зі школи, де він вивчав джиу-джитсу та кунг-фу у юності, загинули на війні. Батько Макса, Юрій, досвідчений стрілець, який допомагав навчати українських снайперів, помер від виснаження дев’ять місяців тому.

Група близьких друзів в українській армії тримає Корецького в курсі подій війни.

«Мій аналітичний розум підказує, що краще розмовляти зі справжніми людьми в армії, ніж слухати ЗМІ. Там так багато пропаганди», – стверджує Корецький.

Забезпечення майбутнього

Майбутнє України, за словами Корецького, полягає в підготовці її молоді до розуміння світу фінансів та бізнесу. З цією метою він надає фінансову підтримку студентам Київської школи економіки у їхніх дослідженнях щодо залучення коштів для інвестування в українські підприємства.

«Найважливіше, що я можу зробити, це підтримати команду аналітиків, які можуть писати бізнес-плани», – пропонує він.

Позиціонуючи Україну, яка шукає інвестицій, він порівнює її майбутнє із майбутнім Південної Кореї, де процвітаюча економіка поєднується зі сильним оборонним сектором для стримування зовнішньої агресії.

«У нас є інструменти та люди для розробки новітньої високотехнологічної зброї», – впевнено заявляє Максим Корецький.

Україна має інструменти та людей для розробки новітньої високотехнологічної зброї

Після припинення бойових дій Корецький планує повернутися до проекту, який він розпочав у 2013 році, завершивши будівництво цифрового банку у Києві. Тим часом він продовжує заохочувати цифрові інновації в офісі 11:FS у столиці України, де понад 50 українців надають низку послуг бек-офісу.

Він мріє, щоб його цифровий банк та інші подібні до нього зрештою замінили «старомодних» керуючих активами в управлінні 84 трильйонами доларів, які наступне покоління успадкує від покоління бебі-бумерів протягом наступних 25 років.

Серед останніх кроків у цьому напрямку його консорціум придбав Banque Havilland (Monaco) SAM у 2025 році, згодом перейменований на Moncrief Private Bank. Він також придбав Kinsworth Investments, британську компанію, яка регулюється Управлінням з фінансового контролю (FCA).

За даними його відділу комунікацій, очікуються подальші транскордонні запуски у сфері приватного банкінгу, управління активами та інших цифрових фінансових послуг.

Корецький визнає деякі ключові проблеми у світі високих ставок, у якому він живе. Нещодавній замах на іншого українського олігарха в Монако сколихнув мережу заможних підприємців, які проживають разом зі своїми сім’ями у князівстві.

«На жаль, цілеспрямовані атаки можуть статися майже в будь-якій країні світу, і Монако залишається одним з найбезпечніших місць у Європі. Але люди живуть і працюють тут цілий рік, створюючи динамічне, стабільне та високоінтернаціональне середовище як для бізнесу, так і для сімейного життя. Для підприємців та міжнародних інвесторів ці фундаментальні переваги набагато переважають окремі випадки», – вважає Корецький.

Він працює над 60-річним планом, але у короткостроковій перспективі прагне здобути особистий капітал на суму щонайменше 10 мільярдів фунтів стерлінгів. Для українського «механіка», який прагне трансформувати світ цифрового управління капіталом, попереду ще довгий шлях.