У цьому немає нічого дивного: у багатьох війнах упродовж світової історії повій знаходили поблизу лінії фронту

Краматорськ – найважливіше місто східного Донбасу, яке ще перебуває під контролем української армії. Місто, в якому до вторгнення РФ мешкало близько 150 000 осіб, має таке велике стратегічне значення, що Росія поставила виведення українських військ умовою припинення вогню. Російські безпілотники дедалі частіше атакують Краматорськ, і ситуація там з кожним днем ​​стає дедалі небезпечнішою. Але після більш ніж чотирьох років повномасштабної російсько-української війни Краматорськ перетворився і на центр проституції. Про це йдеться у спецрепортажі німецького видання MDR, переказ якого пропонує Foreign Ukraine.

У цьому немає нічого дивного: у багатьох війнах упродовж світової історії повій знаходили поблизу лінії фронту. У даному конкретному випадку українські солдати хочуть у Краматорську відновитись після бойових дій та відпочити кілька днів. Місцева неурядова організація «Оберіг» зафіксувала збільшення кількості повій поблизу лінії фронту приблизно на 20% невдовзі після початку першої війни на Донбасі у 2014 році.

З того часу багато що змінилося – зокрема, й бюджети потенційних клієнтів. Українські солдати, дислоковані безпосередньо на лінії фронту, так званій «нульовій зоні», тепер заробляють майже 2000 євро на місяць, не рахуючи бонусів. Це значна сума, особливо для чоловіків із українських провінцій, які вважають, що для них завтра не існує.

На українській стороні ринок обслуговують переважно місцеві жінки та внутрішньо переміщені особи. У деяких випадках жінки з інших регіонів України приїжджають до прифронтової зони, аби пропонувати сексуальні послуги.

«Багато жінок є із Дніпра, я також зустрічала дівчину з Вінниці. Я питаю їх, і вони кажуть: у Краматорську багато військовослужбовців, і тут якось усе влаштовано», — розповіла 47-річна повія Марина із Краматорська.

Таким чином, останніми роками навколо Краматорська сформувалася велика мережа так званих «масажних салонів». Там зазвичай пропонують еротичний масаж із «щасливим кінцем». Година коштує близько 30 євро, але не включає прямий статевий акт. За нього потрібно сплатити еквівалент 100 євро.

Але секс часто не те, чого насправді хочуть клієнти: через величезний стрес, по обидва боки лінії фронту, нерідко жінок наймають просто для того, щоб провести час з кимось і обговорити все.

Для української влади переслідування проституції нині не є пріоритетом, і покарання для секс-робітниць здебільшого мають символічний характер: за перше порушення передбачено штраф до 170 гривень (близько 3,30 євро). Штраф за друге порушення не набагато вище, і тільки сутенери піддаються ув’язненню. Тому секс-працівниці просто приймають потенційні покарання.

Однак це не означає, що проституція на лінії фронту є безпечною. З одного боку, є російські обстріли – особливо з огляду на те, що деякі жінки їдуть майже на лінію фронту, щоб обслуговувати своїх клієнтів. Але реальна небезпека походить від самих клієнтів: близько 70% повій, що працюють поблизу лінії фронту, повідомляють, що ризик стати жертвою насильства значно зріс із лютого 2022 року.

«Колишніх клієнтів більше немає, а військовослужбовці зовсім інші. Дехто страждає від посттравматичного стресового розладу та зловживання алкоголем. Це призводить до актів насильства. Крім того, що чоловіки й так озброєні. Жінки не можуть сподіватись на захист влади — зрештою їхня робота незаконна», — зазначає Юлія Дорохова, директорка неурядової організації «Легалайф», яка виступає за легалізацію проституції в Україні.

Ринок також надзвичайно швидко змінився на окупованій території Донбасу, незважаючи на те, що військове керівництво заборонило російським солдатам користуватися сексуальними послугами. Понад те, проституція у Росії також незаконна. Але й там влада, схоже, заплющує на це очі.

Згідно із дослідженням російськомовного емігрантського видання «Верстка», на початку 2023 року проституцією на окупованому Донбасі займалися не більше кількох десятків жінок; сьогодні, за консервативними оцінками, лише у Луганську працюють понад 300 повій. Окрім Луганська, основними центрами проституції на окупованій території є Донецьк та Маріуполь. Всі три великі міста знаходяться досить далеко від лінії фронту.

За даними «Верстки», російські секс-працівниці швидко зрозуміли, що можуть там заробляти так багато грошей, що готові миритися із супутніми ризиками. Година їх послуг може коштувати до 230 євро, а за ніч вони беруть до 1400 євро. У підсумку це становить суму, що перевищує все, що вони могли б заробити у Росії. Тому багато жінок приїжджають із Росії, щоб пропонувати свої послуги у прифронтовій зоні – деякі навіть за кілька кілометрів від лінії фронту.

Однак і тут високий ризик: майже кожна повія тепер знає свою колегу, яку зґвалтували чи побили солдати. Одна працівниця секс-індустрії, яка називає себе Маріанною і працює в основному у Москві та Сочі, описує свій робочий графік на фронті таким чином: «Я обслуговую до шести клієнтів на день, а потім йду відновлюватися».