Офіцер корпусу «Азов» розповів, як вони завдають ударів дронами середньої дальності по російській логістиці у тилу

Ударна кампанія середньої дальності, має руйнівний вплив на російську логістику, перекриваючи ключові магістралі до Криму, зупиняючи просування російських військ та прокладаючи шлях для наступу українських солдатів

Дрон Hornet / Фото: Thomas Dixon

Протягом останніх кількох тижнів почали з’являтися новини про використання Україною модифікованих, покращених штучним інтелектом дронів-камікадзе для атак на російські вантажні автомобілі, паливні цистерни, залізничні вагони та навіть судна позаду лінії фронту. Ця ударна кампанія середньої дальності, має руйнівний вплив на російську логістику, перекриваючи ключові магістралі до Криму, зупиняючи просування російських військ та прокладаючи шлях для наступу українських солдатів. Щоб дізнатися більше про цю кампанію, американське видання The War Zone поспілкувалось з офіцером відділу безпілотних систем Першого корпусу «Азов» Національної гвардії України, який розповів як вона розпочалася, як розвивається, куди спрямована та як штучний інтелект допомагає виявляти та влучати у цілі глибоко в тилу. Foreign Ukraine пропонує ознайомитись із його думками.

The War Zone: Розкажіть про генезис ударної кампанії середньої дальності?

Офіцер «Азову»: Насамперед, я почну з відповіді на питання, чому. Отже, причина, чому ми зараз проводимо цю кампанію, полягає у полюванні на ворожі логістичні можливості, і наразі у нас є багато досить дешевих засобів, які можуть вражати ворожі цілі на досить великій відстані. Тож загальний сенс цієї кампанії полягає в тому, щоб завдати ударів по ворожій концентрації вантажів у місцях, а захист цих логістичних засобів супротивника знаходиться на найнижчому рівні. Отже, якщо ми говоримо про ворожу логістику дуже близько до лінії фронту, до лінії зіткнення, ми здебільшого говоримо про людину із рюкзаком. Потім, якщо ми просуваємося глибше в зону, контрольовану ворогом, далі від лінії фронту, тоді ми говоримо про автомобілі. Потім ще глибше ми говоримо про вантажівки. Ще глибше ми говоримо про далекобійні вантажівки із причепами. Ще глибше в зону, контрольовану ворогом, ми говоримо про залізниці, поїзди, які перевозять припаси. Тож чим глибше ми йдемо від лінії зіткнення, тим вища концентрація ворожих вантажів. Інша частина відповіді на це питання стосується, по суті, того, як ворог захищає свої логістичні засоби. Тож чим більше ми заглиблюємося від лінії зіткнення, тим більша не лише відстань, але й зони, які ворог повинен захищати. Тож прості математичні розрахунки показують нам, що відстань 50 кілометрів у глибину від лінії зіткнення зазвичай є найбільш концентрованою зоною, яку ворог має захищати від наших ударних засобів. Але якщо ми заглибимося на 300 кілометрів, то зони, які ворог повинен захищати, набагато більші, і практично неможливо наситити цю зону всіма необхідними засобами захисту, які потрібні ворогу для збиття наших дронів. Я хотів би зазначити, що ми проводимо ці ударні операції на більшій відстані практично з тими ж засобами, що й для тактичної глибини, у 50 кілометрів. Це означає, що ми не збільшуємо вартість наших засобів. Ми просто ввели деякі технічні модифікації, і можемо використовувати ті ж засоби для ударів у глибокій зоні.

The War Zone: Які дрони ви використовуєте для здійснення цих атак і як ви збільшуєте дальність?

Офіцер «Азову»: По суті, ми використовуємо дрони-камікадзе з фіксованим крилом з деякими модифікаціями систем зв’язку. Ми встановили на ці дрони системи Starlink, а також внесли низку модифікацій у двигун дронів – щодо загального рушійного агрегату. І це дозволило нам збільшити дальність польоту засобів, які ми використовували раніше, до 50 кілометрів, з деякими модифікаціями для більших відстаней.

The War Zone: Які типи дронів ви використовуєте?

Офіцер «Азову»: Тільки прості хімічні дрони із фіксованим крилом, такі як системи Hornet, такі як системи Darts, а також деякі інші засоби, про які ми поки що воліємо не згадувати.

The War Zone: Чи можете ви надати додаткові деталі щодо модифікацій, які ви внесли до цих безпілотників, і яка їхня максимальна дальність польоту?

Офіцер «Азову»: Ну, я б сказав, що це досить технічні речі, і я б не хотів їх розголошувати, бо хотів би уникнути ситуації, коли ворог збирається зробити ті ж модифікації.

The War Zone: Чи досягаєте ви дальності польоту до 100 кілометрів?

Офіцер «Азову»: Ми можемо подолати відстані до 250 кілометрів, але, як ви можете зрозуміти, з часом ми будемо долати ще більші відстані.

The War Zone: Чи можете ви описати, як працюють ці атаки? Ви керуєте ними за допомогою безпілотників з видом від першої особи через відеозв’язок? Чи мають вони кінцеву головку самонаведення?

Офіцер «Азову»: Процес дуже простий. Наприклад, ми вибираємо ділянку дороги та розподіляємо її між нашими підрозділами. І я хотів би зазначити, що це повністю українська операція. Це завдання не для одного підрозділу, і в основному кожен підрозділ має свою зону відповідальності та свою ділянку дороги. А потім ми просто відправляємо туди дрони у режимі полювання, і я не можу розкрити, як це працює з точки зору розвідки, але загальний принцип полягає в тому, що розвідка просто дає нам пріоритети для цілей. Наприклад, вони кажуть, що вам потрібно цілитися в цей тип транспортного засобу з цими типами вантажів.  А щодо цільового призначення, я пам’ятаю, що ви також ставили питання про те, як вибираються цілі. Для цього ми використовуємо як інструменти штучного інтелекту, так і самого оператора.

The War Zone: Я хочу трохи повернутися до штучного інтелекту, але яку зону операцій ви охоплюєте?

Офіцер «Азову»: Наша зона інтересів і відповідальності пов’язана з усіма дорогами, які ворог використовує для доставки боєприпасів до зони операцій нашого корпусу, яка приблизно знаходиться в районі міста Добропілля на сході України, і, наприклад, це може бути маршрут з Ростова, який веде до Маріуполя, а потім до Донецька, і це може бути будь-який інший маршрут, який ворог може використовувати для доставки військових вантажів до зони операцій нашого корпусу.

The War Zone: Які були деякі з найуспішніших ударів безпілотників середньої дальності, які ви виконали?

Офіцер «Азову»: Це, по суті, простий принцип. Коли я сказав, що ми полюємо на логістику супротивника, то це означає щоденний безперервний процес. Це не про одну окрему місію, коли ми кудись летимо, коли ми вражаємо ціль, і місія завершена.

The War Zone: Як ці удари середньої дальності по російській логістиці впливають на їхню бойову здатність?

Офіцер «Азову»: Це спричиняє дефіцит палива для ворога. Про це вже писали українські ЗМІ, а також медіа-ресурси супротивника, і тепер ми розуміємо, що це стосується не лише Криму, де зараз гостра нестача палива, але й інших територій, контрольованих Росією. І, по суті, коли ми завдаємо ударів по логістичних запасах палива супротивника, то це впливає на загальну ситуацію, бо що таке паливо? Паливо – це, по суті, кров війни, яка необхідна для живлення генераторів, які ворог використовує для операцій FPV. Паливо використовується для транспортних засобів, які, по суті, доставляють ці FPV до зони бойових дій. Я хотів би додати додаткове пояснення того, як це працює. Якщо ми знищуємо автомобіль, який підвозить паливо до лінії зіткнення, то йдеться про знищення приблизно двох каністр, тобто приблизно 40 літрів палива. Але якщо ми вдаримо по паливному баку та автоцистерні, яка підвозить паливо по всій території, то можна говорити про кілька тонн матеріалів.

The War Zone: Чи готує це ґрунт для українського просування на сході або у Запоріжжі?

Офіцер «Азову»: Я б сказав, що блокування логістичних поставок до Запорізької області, а також до Криму, є побічним продуктом наших атак, спрямованих на скорочення логістики супротивника до нашої зони операцій. Тому що ми атакуємо дороги, що проходять через Маріуполь, також до Криму, Запорізької області, а також до нашої зони операцій. Але що стосується стратегічного аспекту цього питання про те, чи це може вплинути на деякі контрнаступальні можливості Сил оборони України, я думаю, що це питання не входить до моєї сфери відповідальності, тому що я офіцер, відповідальний за компонент БПЛА. Гадаю, це питання, яке варто адресувати Генеральному штабу Збройних Сил України.

The War Zone: Розкажіть, як ви почали використовувати американські безпілотники Hornet.

Офіцер «Азову»: Я б сказав, що це також питання, яке варто адресувати на один рівень вище мого. Ми отримуємо ці дрони, ми розгортаємо ці дрони, але питання про те, як ми їх отримуємо та яка специфіка їхнього постачання, – це питання, на яке я не можу відповісти.

The War Zone: Коли ви почали їх отримувати?

Офіцер «Азову»: Ми отримуємо ці дрони вже майже рік.

The War Zone: Коли ви отримали дрони Hornet, чи давали вам якісь інструкції щодо того, які місії виконувати з ними або які цілі переслідувати?

Офіцер «Азову»: Я думаю, потрібно пояснити, що дрон Hornet – це безпілотна система тактичного рівня. Його можна використовувати на максимальній дальності 50 кілометрів. Дрони, які ми зараз використовуємо, є модифікацією дрона Hornet, але базова конфігурація цього дрона – це лише безпілотник тактичного рівня. Саме тому наші операції середнього рівня, які розпочалися лише нещодавно, використовують модифіковані дрони.

The War Zone: Коли ви почали вносити модифікації, і чи була концепція удару середньої дальності розробкою «Азова»?

Офіцер «Азову»: Так, я б сказав, що це, по суті, була розробка «Азова». Тож перші випробування цих нових модифікацій розпочалися у грудні 2025 року. Після приблизно місяця випробувань ми розпочали бойове розгортання цих безпілотників приблизно у січні чи лютому 2026 року. І ми використовуємо ці нові модифікації для забезпечення наших операцій удару середньої дальності. Щодо тактики, я також хотів би сказати, що «Азов» розробив нову тактику розгортання безпілотників середньої дальності, оскільки попередня тактика здебільшого зосереджувалася на використанні дуже дорогих засобів, які доступні в обмеженій кількості, тому цикл націлювання був іншим.

The War Zone: Які системи ви використовували раніше?

Офіцер «Азову»: Ну, я тут не кажу про якісь конкретні засоби. Я здебільшого розповідаю про загальну тактику та цикл націлювання. Отже, тактика ударів середньої дальності була розроблена для дорогих засобів, яких Корпус на той момент не мав. Отже, саме тому ми почали розробляти власні ресурси, які могли б забезпечити нам можливості для удару середнього рівня, а також ураження цілей на оперативному рівні.

The War Zone: Коли ви додавали Starlink, чи довелося вам звертатися за дозволом до SpaceX на використання їхньої системи для цієї зброї?

Офіцер «Азову»: Ми використовуємо не лише Starlink. Це лише одна з можливих систем зв’язку та комунікаційних рішень, які ми використовуємо.

The War Zone: Чи можете ви сказати, які ще системи зв’язку ви використовуєте?

Офіцер «Азову»: Ні, ця інформація досі секретна, тому що жодні з цих ресурсів не були захоплені ворогом і він ще не знає, що ми їх використовуємо. Але я думаю, що через деякий час ми зможемо оприлюднити ці ресурси та розповісти більше про те, що ми використовуємо, окрім Starlink.

The War Zone: Ви використовуєте Starlink та інші системи також на безпілотниках Darts, чи лише Hornet?

Офіцер «Азову»: Так, ми використовуємо «Дартс» для атак середньої ланки. Отже, загалом, загальна тактика атак середньої ланки з використанням невеликих БПЛА полягає в тому, що можна використовувати будь-які дрони-камікадзе з фіксованим крилом з модифікаціями, тому ми використовуємо «Хорнети», «Дартс» та інші типи дронів.

The War Zone: Чи можете ви розповісти про інші типи дронів?

Офіцер «Азову»: На жаль, ні. Ворог ще не отримав ці ресурси, і якщо один з них буде збитий або якщо один з них буде захоплений ворогом, тоді, я думаю, ми зможемо оприлюднити ці ресурси.

The War Zone: Чи можете ви розповісти більше про те, як ви використовуєте штучний інтелект для Hornets та Darts?

Офіцер «Азову»: Штучний інтелект використовується для так званої системи останньої милі. Я кажу про термінальне наведення, а також штучний інтелект може бути використаний для ідентифікації цілей, особливо коли дрон летить в автономному режимі. Він може розпізнати тип цілі та автоматично атакувати її. Тож усі ці процеси можуть відбуватися без участі оператора. Це дозволяє нам запускати кілька дронів одночасно, а також забезпечує вищий рівень координації для цих атак.

The War Zone: Чи є людина в циклі під час кінцевої фази атаки, чи це повністю автономно?

Офіцер «Азову»: Оскільки ми намагаємося контролювати весь процес, зазвичай саме людина ухвалює остаточне рішення про удар по цілі, оскільки ми не хочемо надмірно покладатися на штучний інтелект. За необхідності весь цей процес може відбуватися і без участі людини, але, як я вже згадував, наша політика полягає в тому, що рішення має ухвалюватись виключно оператором.

The War Zone: Тож це людина в циклі?

Офіцер «Азову»: Так, технічно люди можуть бути поза цим циклом, але в нашому випадку ми залучаємо людей до цієї системи, тож це людина в циклі.

The War Zone: Чи розробили росіяни контрзаходи для цих зусиль?

Офіцер «Азову»: Оскільки загальним наміром було одразу перейти до масованого розгортання цих дронів проти логістики супротивника, наразі ворог ще не мав достатньо часу, щоб адаптуватися до нашої тактики. І тепер вони відчайдушно намагаються знайти якісь контрзаходи. Вони розміщують сітки проти дронів глибоко на контрольованій ними території. Вони розміщують людей, озброєних дробовиками, кожні 50 метрів на своїх критично важливих дорогах, але, по суті, наразі немає жодної російської тактики, яка б була ефективною для захисту їхньої логістики. Я не кажу, що вони не придумають цю тактику через місяць, але наразі у них немає ефективного контрзаходу для цього. Єдине, що я хотів би додати, це те, що ми приблизно знаємо напрямок, у якому рухається ворог, щоб забезпечити контрзаходи на цю нашу тактику, і в нас вже є контрзаходи для їхніх контрзаходів.

The War Zone: Чи допомагає покращення штучного інтелекту пом’якшити російські засоби глушіння та радіоелектронної боротьби?

Офіцер «Азову»: Радіоелектронна боротьба (РЕБ) — не єдиний спосіб протидії БПЛА. Окрім засобів РЕБ, існують інші методи боротьби із дронами. Можна використовувати сітки. Можна використовувати пости повітряного спостереження. Дрони можна збивати безпілотниками-перехоплювачами, а також сотні й сотні людей, озброєних дробовиками, можуть спробувати збити дрони. Отже, системи РЕБ — це лише невелика частина цієї загальної системи протидії дронам, і поширеною помилкою є те, що всі зусилля проти дронів здійснюються системою РЕБ. Я б сказав, що РЕБ становить приблизно 10% від загального обсягу зусиль пртидії дронам. Основна ідея використання систем штучного інтелекту полягає не лише в тому, аби допомогти операторам протидіяти ворожим безпілотникам, але й у тому, аби штучний інтелект допомагав оператору з навігацією, орієнтацією та ідентифікацією цілей. Тож це складна система, яка допомагає оператору з багатьма завданнями.

The War Zone: Які уроки можуть винести США з вашої кампанії ударів безпілотниками середньої дальності, враховуючи важливість логістики?

Офіцер «Азову»: Ну, я б сказав, що головний урок, який США можуть винести з нашого досвіду, полягає в тому, що безпілотники в їхній базовій конфігурації, одразу після розпакування, не можуть працювати, і це не те, що може принести вам найкращі результати одразу. Ось чому кожен підрозділ повинен мати власну лабораторію безпілотників, яка може переналаштувати ці безпілотники та модифікувати їх у дрони середньої дальності. Засоби дуже швидко застарівають, і через три місяці все може змінитися, починаючи від навігаційних систем і закінчуючи системами управління. Наприклад, сьогодні сигнал GPS працює, а через місяць він більше не працює. Сьогодні ми використовуємо цей набір частотних діапазонів, а через місяць усі ці частотні діапазони глушить ворог. Тож я кажу це для того, аби ви зрозуміли, що, наприклад, коли уряд США закупить дрони Hornet для своїх підрозділів, то ці підрозділи матимуть хороші дрони тактичного рівня. Але якщо ви хочете отримати всі можливі переваги від цих дронів, то вам потрібно змінити структуру ваших підрозділів та включити відділи, секції, які займатимуться модифікацією та реконфігурацією цих дронів, аби забезпечити найефективніші результати, яких можна досягти. З того, що я бачу зараз, США здебільшого просто надають підрозділу деякі активи, але вони не думають про реконфігурацію чи перепрофілювання цих дронів.