Поява системи «Шершень» відбувається на тлі того, як Україна продовжує розробляти дедалі різноманітнішу лінійку власних засобів протиповітряної оборони, одночасно адаптуючи старі ракети та озброєння іноземного виробництва, аби подолати гострий дефіцит ракет-перехоплювачів

В Україні нещодавно презентували новий зенітно-ракетний комплекс (ЗРК) власної розробки, який призначений для перетворення різноманітних ракет класу «повітря-повітря» на гнучкий засіб наземної протиповітряної оборони. Система, яка отримала назву «Шершень», поєднує в собі архітектуру управління та контролю українського виробництва, спеціалізовану оглядову РЛС і пускові установки, здатні застосовувати як українські, так і західні ракети. Про це розповідає Foreign Ukraine із посиланням на The War Zone.

Комплекс було продемонстровано на оборонній виставці MSPO у польському місті Кельце представниками Національної асоціації підприємств оборонної промисловості України. Представлений зразок, за наявною інформацією, є другим робочим прототипом; зазначається, що він максимально наближений до серійної конфігурації.

Поява системи «Шершень» відбувається на тлі того, як Україна продовжує розробляти дедалі різноманітнішу лінійку власних засобів протиповітряної оборони, одночасно адаптуючи старі ракети та озброєння іноземного виробництва, аби подолати гострий дефіцит ракет-перехоплювачів.

Ці зусилля призвели до появи доволі незвичних технічних рішень. У межах українських програм, відомих як FrankenSAM, наявні пускові установки та радари радянського зразка поєднували із західними ракетами, тоді як в інших системах радянські ракети класу «повітря-повітря» Р-73 адаптували для наземного пуску.

Велика Британія та Данія також співпрацювали з Україною над створенням системи Gravehawk, яка розміщується у контейнері й базується на концепції використання переобладнаних ракет класу «повітря-повітря». Система «Шершень» розвиває цю концепцію далі, роблячи взаємозамінність ракет однією зі своїх ключових особливостей.

До складу батареї «Шершень» входять машина управління «Перун», радіолокаційна станція (РЛС) «Афіна» та чотири пускові установки «Борей». За словами розробника, архітектура системи є свідомо відкритою. Це дозволяє використовувати ракети різних виробників, а також інтегрувати сторонні радари спостереження та наведення.

Компанія-виробник зазначає, що наразі «Шершень» може застосовувати ракети Р-27 (AA-10 Alamo), Р-73 (AA-11 Archer), AIM-9 Sidewinder та AIM-132 ASRAAM; також розглядається можливість забезпечення сумісності з ракетами Р-60. Ці боєприпаси оснащуються різними типами головок самонаведення: напівактивними радіолокаційними або інфрачервоними.

Ракети класу «повітря-повітря» вже наявні у значному асортименті в арсеналах України та її іноземних партнерів. Можливість застосування кількох типів таких ракет з однієї наземної системи забезпечує значно більшу гнучкість порівняно з традиційними зенітними ракетними комплексами, розробленими під конкретну ракету-перехоплювач.

Це також дозволяє використовувати ракети, які спочатку не були призначені для пуску із землі. Тобто пускова установка та система управління вогнем комплексу «Шершень» є універсальними щодо типу ракет-перехоплювачів — принаймні певною мірою.

Повідомляється, що РЛС «Афіна» комплексу «Шершень» здатна виявляти цілі на відстані до 85 кілометрів. Що стосується зони ураження, то «Шершень», як стверджується, здатний вражати літаки, крилаті ракети та безпілотники на відстані до 25 кілометрів і на висоті до 10 000 метрів. Зрозуміло, що ці цифри будуть сильно відрізнятися залежно від типу перехоплювача.

Повідомляється, що при застосуванні ракет з радіолокаційним наведенням архітектура системи може керувати шістьма ракетами одночасно. Оголошені показники ефективності не були незалежно перевірені, і залишається незрозумілим, які типи цілей та умови залучення використовувалися для їх встановлення.

Розробник каже, що другий прототип завершив початкові випробування, включаючи успішні перехоплення на тестовому полігоні. Одна з пускових установок «Борей», представлена ​​на MSPO, була озброєна Р-120К, новою українською ракетою, оснащеною радіолокаційним самонаведенням і призначена для використання у класі як «повітря-повітря», так і «земля-повітря».

Однак Р-120К залишається на етапі розробки. Повідомляється, що роботи над його ракетним двигуном тривають, а це означає, що його кінцева продуктивність і статус виробництва залишаються невизначеними. Тим не менш, можливість включити Р-120К у систему «Шершень» у майбутньому є важливою.

Замість того, аби нескінченно покладатися на запаси радянських і західних ракет класу «повітря-повітря», Україна згодом може отримати перехоплювач власного виробництва, спеціально адаптований до її зростаючого парку наземних систем протиповітряної оборони. Це набуватиме дедалі більшого значення у процесі вичерпання запасів ракет старого зразка. Раніше повідомлялося про дефіцит ракет «повітря-повітря» для українських винищувачів F-16; йдеться, зокрема, про ракети AIM-9, які використовуються в деяких системах FrankenSAM і також сумісні з комплексом «Шершень».

Утім, ще до цього було очевидно, що запаси західних ракет в Україні загалом скорочуються — подекуди критично, — що особливо відчутно позначилося на таких важливих засобах перехоплення, як AMRAAM і ракети для систем Patriot.

Потреба України у додаткових зенітних керованих ракетах стала особливо гострою під час повномасштабної війни, надто на тлі посилення російських атак із використанням безпілотників і ракет. Цей дефіцит спонукав Україну вдатися до поєднання власних розробок і нестандартних технічних рішень.

Ініціатива FrankenSAM, реалізована за підтримки США, продемонструвала, як наявні українські системи можна поєднувати із західними ракетами для швидкого нарощування спроможностей ППО.

Україна також почала використовувати модифіковані комплекси «Оса», озброєні ракетами «повітря-повітря» Р-73 замість штатних перехоплювачів 9М33. Розглядалися й інші концепції застосування ракет Р-73 — зокрема, їх встановлення на українських безпілотних надводних апаратах.

«Шершень», схоже, знаменує собою наступний логічний етап цієї еволюції: замість створення одноразової гібридної системи (так званого FrankenSAM) — розробка від самого початку архітектури, здатної застосовувати різні типи ракет. Крім того, з огляду на розгортання численних наземних систем ППО, важливою перевагою цієї системи є уніфікована пускова установка та інтерфейс керування, які сумісні зі широким спектром ракет-перехоплювачів.

Водночас Україна реалізує значно амбітніші власні проєкти зенітних ракетних комплексів. Нещодавно вперше публічно продемонстрували українську ракету, відому як «Корал», розробка якої тривала у режимі секретності. Історія цього проєкту сягає щонайменше 2021 року, коли конструкторське бюро «Луч» представило концепцію зенітної ракети середньої дальності.

Система Koral покликана забезпечити значно більшу дальність дії, потенційно заповнюючи частину прогалини, яка утворилася через застарілість радянських систем, та доповнюючи надані Заходом комплекси Patriot і SAMP/T. Натомість система «Шершень» чітко орієнтована на ешелон протиповітряної оборони ближньої дії.

У сукупності ці програми демонструють масштаб зусиль України з розробки власних засобів ППО: від відносно недорогих систем, створених на базі переобладнаних авіаційних ракет класу «повітря-повітря», до нових, спеціально розроблених перехоплювачів, покликаних замінити або доповнити системи радянського зразка.

Досвід реалізації проєкту FrankenSAM в Україні довів цінність швидкого введення в експлуатацію нестандартних комбінацій засобів ППО. Після розгортання система «Шершень» — завдяки архітектурі, яка дозволяє використовувати різні перехоплювачі (як радянського, так і західного виробництва, а згодом і українського), — надасть Україні додаткову можливість ефективніше використовувати наявний запас ракет і посилити власні спроможності у сфері протиповітряної оборони.