Для росіян це відносно швидкий і недорогий інструмент, який вони можуть розгорнути у короткостроковій перспективі, щоб ускладнити цільове призначення українських дронів

Російські військові почали фарбувати свої вантажівки у чорно-білий смугастий камуфляж «зебра», щоб обманути автоматичні системи розпізнавання українських безпілотників Hornet американського виробництва за допомогою штучного інтелекту. Про це розповідає Foreign Ukraine із посиланням на France24 і Радіо Свобода.

Світлини російських військових машин, перефарбованих у «блискучий камуфляж», масово з’явилися після того, як Україна активізувала кампанію з використанням безпілотників «середнього удару», щоб уразити російське логістичне обладнання на відстані до 200 кілометрів від лінії фронту.

Україна запускає безпілотники-камікадзе, включаючи американський Hornet вартістю 6000 доларів, у своїх постійних атаках безпілотників середньої дальності, які включають знищення російських вантажівок на дорогах. Повідомляється, що ці полістирольні дрони пропонують послідовність атаки «вибери та забудь», в якій оператор вибирає певний об’єкт, який міг бути позначений штучним інтелектом, а потім дрон пікірує, щоб завдати удару. Така можливість може дозволити одній людині-оператору одночасно контролювати кілька дронів, які нишпорять у пошуках цілей.

«Обґрунтування майже напевно полягає в тому, аби ускладнити цільове використання безпілотників. Логістичні транспортні засоби є одними з найважливіших цілей в Україні, і обидві сторони дедалі більше покладаються на безпілотники та системи за допомогою штучного інтелекту для їх пошуку та відстеження», – пояснив Джеймс Паттон Роджерс, експерт з питань війни безпілотників у Корнельському університеті.

Порушення процесу розпізнавання

Цей камуфляж, який складається із нагромадження нерівномірних візерунків контрастних кольорів, має назву: «засліплюючий камуфляж».

«Цікаво, що у засліплюючому камуфляжі він намагається заплутати того, хто чи що на нього дивиться. Ідея полягає в тому, що ці сміливі, контрастні візерунки порушують вашу здатність зчитувати справжню форму, розмір чи напрямок руху об’єкта», – зазначила Бранка Мар’ян, старша наукова співробітниця Центру інновацій та дослідниця проекту Ploughshares у Канаді.

Системи штучного інтелекту навчені розпізнавати певні форми та візуальні профілі. Але якщо ви різко зміните візуальний вигляд цієї вантажівки за допомогою незвичайного візерунка, вона може просто не відповідати жодному з навчальних даних системи. Це порушує процес розпізнавання.

Для росіян це відносно швидкий і недорогий інструмент, який вони можуть розгорнути у короткостроковій перспективі, щоб ускладнити цільове призначення українських дронів.

Ця тактика не нова. За словами Лорен Кан, аналітика із Центру безпеки та нових технологій Джорджтаунського університету (CSET), блискучий камуфляж був розроблений британським художником Норманом Вілкінсоном під час Першої світової війни.

«Кораблі розфарбовували сміливими пересічними геометричними фігурами чорного, білого та барвистого кольорів, щоб створювати оптичні ілюзії. У той час націлювання на корабель означало зчитування візуальних підказок – висоти щогли, кута нахилу носа – для оцінки швидкості та курсу. Підводні човни вперше використовувалися у великому масштабі, і їхня нова здатність атакувати з-під поверхні означала, що надводні судна були більш вразливими, ніж будь-коли. Замість того, щоб намагатися взагалі уникнути видимості, блискучий камуфляж максимально ускладнював для підводників отримання точного рішення для стрільби», – розповіла Кан.

Питання щодо ефективності

Однак ефективність цього камуфляжу в Україні ще належить з’ясувати. Малоймовірно, що ці спроби розбити силует матимуть якийсь вплив на сучасні алгоритми штучного інтелекту у дронах-камікадзе, але лише реальний бойовий досвід покаже напевно.

Мар’ян стверджує, що ефективність тактики залежатиме від типу датчика, на який спирається дрон.

«Повідомляється, що українські дрони використовують комбінацію електрооптичних камер і тепловізійних систем. Теплові датчики виявляють теплові сигнатури від двигунів та корпусів, а не візуальні візерунки. Якщо це основний метод виявлення, то засліплювальний камуфляж забезпечить дуже слабкий захист, оскільки він не змінює вигляд транспортного засобу в інфрачервоному діапазоні», – стверджує Мар’ян.

Нік Рейнольдс, науковий співробітник з питань наземної війни у Королівському інституті об’єднаних служб (RUSI), також вказує на кілька факторів, які визначатимуть кінцевий успіх цієї стратегії.

«По-перше, це точність датчиків та складність алгоритмів, про які йдеться. Потім, як електрооптичні датчики поєднуються із тепловізійними камерами, і чи поєднується фарба з тепловим камуфляжем, чи сама по собі зменшує теплову сигнатуру», – наголошує Рейнольдс.

За словами Кан, до невизначеності додається потенціал України адаптуватися до цих експериментальних тактик, оновлюючи свої алгоритми, щойно зіткнеться із достатньою кількістю таких вантажівок із засліплюючим камуфляжем.

«Але це не обійдеться без ризиків. Якщо ви надто агресивно тренуєте свою систему за певним шаблоном, то ризикуєте тим, що вона позначатиме речі, які випадково виглядають схожими, наприклад, логотип на цивільному транспортному засобі або щось надруковане на будівлі», – додала Мар’ян.

«Гра у кішки-мишки»

У 2023 році з’явилися зображення російських бомбардувальників, покритих шинами. У той час експерти, зокрема спеціалізоване американське видання The War Zone, припустили, що ця тактика, ймовірно, мала на меті зруйнувати роботу українських крилатих ракет та безпілотників, які використовують можливості головки самонаведення, що відповідає зображенню.

Шуйлер Мур, колишня головна технічна директорка Центрального командування США, згадала про цей випадок у рамках обговорення штучного інтелекту.

«[Якщо] ви шукаєте літак, а потім, якщо ви покладете шини на крила, раптом багатьом моделям комп’ютерного зору буде важко визначити, що це літак», – сказала вона.

Для Кан розгортання камуфляжу із блискітками – це лише останній етап у грі у кішки-мишки, яка розгортається протягом усієї війни.

«Масове використання безпілотників призвело до інвестицій у засоби радіоелектронної боротьби для протидії їм. Удосконалені засоби радіоелектронної боротьби потім підштовхнули розробників до більшої автономії, створюючи системи, які можуть працювати без зв’язку, вразливого до глушіння. Зовсім недавно це навіть парадоксально підштовхнуло Україну до повернення технологічних рішень, таких як підключення FPV до оптоволоконних кабелів для забезпечення прямого дротового наведення. Це те, що військові робили для наведення боєприпасів до появи складніших бездротових систем наведення, таких як GPS. Камуфляж із блискітками дотримується тієї ж логіки – стара ідея знаходить нову актуальність у зміненому технологічному середовищі», – наполягає Кан.

Мар’ян зазначає, що ця стратегія також узгоджується з логікою війни на виснаження.

«Йдеться про нагромадження невеликих переваг, марнування ресурсів іншої сторони, змушення її адаптуватися», – вважає канадська дослідниця.

Герт Де Куббер, фахівець з автономних систем у Військовій академії Бельгії, повідомляє, що військові системи штучного інтелекту навчаються на зображеннях очевидних цілей, перш ніж їх ввести в бій.

«Ви передаєте алгоритму дуже велику кількість позначених зображень, і алгоритм сам навчиться, як пов’язувати такі ознаки, як кольори, візерунки, текстури та градієнти на зображенні, із позначками», – сказав він.

У контексті України візуальні підказки, такі як лісово-зелені кольорові схеми та символ «Z», пов’язаний із вторгненням Росії, будуть очевидними вхідними даними для алгоритмів візуальної ідентифікації.

«Зеброві візерунки, які з’являються на вантажівках можуть збити зі сліду деякі оптичні системи полювання. Якщо сліпучих візерунків немає в базі даних [дрона], то вони, безумовно, вплинуть на продуктивність детектора», – пояснює Де Куббер.

У військових застосуваннях, меню цільового прицілювання штучного інтелекту має залишатися жорстко обмеженим.

«Якщо ви навчаєте алгоритм на військових автобусах, то не хочете, щоб він узагальнював виявлення на шкільні автобуси», – наголошує Куббер.

Тодд Е. Хамфріс, експерт з аерокосмічної галузі та штучного інтелекту з Техаського університету в Остіні, погоджується, що тактика фарбування може бути ефективнішою, ніж багато хто усвідомлює.

«Блискуча фарба витісняє транспортні засоби із розповсюдження — вони більше не виглядають для класифікатора штучного інтелекту такими, як зображення, на яких його навчали», — зазначив Хамфріс.

Але будь-яке конкретне фарбування матиме короткий термін придатності.

«Людина може легко виявити маскування, але класифікатор штучного інтелекту потрібно буде перенавчити на тисячах фотографій транспортних засобів із блискучою фарбою, після чого схему фарбування можна буде змінити, і цикл почнеться спочатку», – додав Хамфріс.