Хроніка подій за 35 років — від 24 серпня 1991 року до 24 серпня 2026 року, яка дозволяє побачити, як змінювалася держава, суспільство і саме уявлення українців про Незалежність

35 років Незалежності — це не просто дата на календарі. Це 35 років боротьби, помилок і перемог, революцій та реформ, економічних криз і відновлення, війни та боротьби за право України самій визначати своє майбутнє. За цей час Україна пройшла шлях від проголошення Незалежності та перших кроків державотворення до Революції Гідності, підписання Угоди про асоціацію з ЄС, повномасштабної війни та історичного зближення з Європейським Союзом. Деякі події тривали лише один день, але змінювали Україну на десятиліття. Інші події стали початком процесів, наслідки яких ми відчуваємо й сьогодні.

Foreign Ukraine відібрали 50 найважливіших подій, які, на нашу думку, найбільше вплинули на історію сучасної України. Це не рейтинг і не спроба розставити події за важливістю. Це своєрідна хроніка подій за 35 років — від 24 серпня 1991 року до 24 серпня 2026 року, яка дозволяє побачити, як змінювалася держава, суспільство і саме уявлення українців про Незалежність.

1 грудня 1991 року

Україна голосує за незалежність

На тлі розпаду Радянського Союзу 92% українців голосують за незалежність на референдумі та обирають Леоніда Кравчука президентом.

14 січня 1994 року

Забезпечення ядерних боєголовок

Президенти Росії, України та США підписали заяву, яка підтверджує зобов’язання України передати всі стратегічні ядерні боєголовки Росії та демонтувати стратегічні пускові установки на своїй території. У заяві також підтверджується готовність Росії компенсувати Україні вартість високозбагаченого урану в боєголовках, зазначається готовність США допомогти Україні у демонтажі пускових установок та уточнюються гарантії безпеки, які Україна отримає після приєднання до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ).

8 лютого 1994 року

Україна приєднується до програми НАТО «Партнерство заради миру».

Організація Північноатлантичного договору (НАТО) вітає Україну у своїй програмі «Партнерство заради миру» – угоді про співпрацю, відкритій для всіх європейських країн, які не входять до НАТО, та пострадянських держав. Україна та Угорщина стають п’ятим та шостим членами партнерства, відповідно. Росія стає членом у червні того ж року та проводить різні види співпраці з НАТО, включаючи спільні військові навчання, до 2014 року, коли НАТО офіційно призупиняє відносини.

10 липня 1994 року

Кучма стає президентом

Колишній прем’єр-міністр Леонід Кучма перемагає чинного президента Леоніда Кравчука. Це перший випадок, коли чинний президент зазнав поразки на президентських виборах у колишній радянській республіці. Президентство Кучми відзначається повільним економічним зростанням, кількома політичними кризами та звинуваченнями у масовій корупції.

5 грудня 1994 року

Підписано Будапештський меморандум

Будапештський меморандум про гарантії безпеки підписано Росією, Україною, Великою Британією та Сполученими Штатами після приєднання України до ДНЯЗ як держави, яка не має ядерної зброї. Росія, Велика Британія та Сполучені Штати зобов’язуються поважати суверенітет, територіальну цілісність та незалежність України, а також обіцяють не погрожувати Україні військовою силою та не застосовувати її проти неї.

28 червня 1996 року

Ухвалено нову Конституцію України

Верховна Рада України ухвалює нову конституцію. Теоретично вона вимагає розподілу влади, але президент має значний вплив. Він може, наприклад, звільнити прем’єр-міністра та скасовувати акти Кабінету міністрів. Серед іншого, конституція гарантує свободу слова та приватну власність, а також визнає українську мову єдиною державною.

9 липня 1997 року

НАТО та Україна поглиблюють партнерство

Президент України Леонід Кучма зустрічається з лідерами країн-членів НАТО у Мадриді, де вони підписують документ, що встановлює особливе партнерство між Україною та оборонним альянсом. Згідно з цим партнерством, комісія НАТО-Україна зустрічатиметься щонайменше двічі на рік для обговорення цих відносин.

Вересень – листопад 2000 року

Убивство журналіста Георгія Гонгадзе спричинило масові акції протесту

16 вересня 2000 року зник Георгій Гонгадзе, український журналіст, який розслідував ймовірну корупцію в адміністрації Леоніда Кучми. Його обезголовлене тіло знайшли через два місяці у лісі за межами Києва. Зрештою з’явилися аудіозаписи, на яких нібито чути, як Кучма наказує підлеглим убити Гонгадзе. Скандал викликає громадське невдоволення корупцією серед української еліти, що призводить до вуличних протестів. Західні країни переглядають свою підтримку уряду Леоніда Кучми.

Квітень 2001 року

Прем’єр-міністра Віктора Ющенка усунуто на тлі реформ

Верховна Рада України висловлює недовіру прем’єр-міністру Віктору Ющенку, який йде у відставку. Голосування проводять партії, пов’язані з Кучмою, який здивував, висунувши кандидатуру Ющенка на посаду прем’єр-міністра у 1999 році. Ющенко та його заступниця Юлія Тимошенко просували реформи енергетичного сектору, які стали непопулярними серед багатьох олігархів.

Листопад – грудень 2004 року

Помаранчева революція скасовує фальсифіковані вибори

Президентські перегони 2004 року протиставляють західноорієнтованого Віктора Ющенка та проросійського Віктора Януковича. Янукович є бажаним вибором Кучми та кандидатом, якого підтримує Москва. Вибори є перетягуванням каната між тими, хто прагне тісніших контактів з Європейським Союзом (ЄС), НАТО та Заходом, і тими, хто виступає за союз з Росією. У вересні 2004 року Ющенко таємничим чином страждає від отруєння діоксином; він виживає, але його обличчя спотворене. Після двох невдалих турів голосування, в яких перемогу присуджують Януковичу, протестувальники, одягнені у помаранчевий колір передвиборчої кампанії Ющенка, масово виходять на вулиці і це призводять до переголосування у грудні, яке виграє Ющенко.

Січень 2006 року

Росія відключає газ

Суперечка щодо ціноутворення і транзиту між урядом Ющенка та російським «Газпромом» призводить до припинення постачання газу, яке триває кілька днів і швидко спричиняє падіння поставок у європейських країнах, які імпортують російський газ через Україну. Суперечка підкреслює енергетичну взаємозалежність між Росією та Україною, оскільки 80% експорту російського газу до Європи проходить через країну. Водночас Україна залежить від Росії у значній частині поставок природного газу, за який вона традиційно платила за нижчими цінами. Припинення постачання газу відбувається на тлі економічного спаду, який починає знижувати популярність Ющенка.

3 квітня 2008 року

Заявка на розширення НАТО зустрічає опозицію з боку РФ

НАТО розпочинає 22-ий саміт на тлі дебатів щодо того, чи варто пропонувати Хорватії, Грузії та Україні Плани дій щодо членства (ПДЧ) – попередні умови членства. Але в обговореннях із посадовцями НАТО президент Росії Володимир Путін висловлює свою незгоду з розширенням ПДЧ на Грузію та Україну. Не маючи змоги досягти консенсусу, країни-члени НАТО відмовляються від цієї ідеї Під час окремої зустрічі Путін, як повідомляється, каже президенту США Джорджу Бушу, що Україна «навіть не є справжньою національною державою».

Серпень 2008 року

Росія нападає на Грузію

Російські війська вторглися до Грузії після військової операції проти оплоту південноосетинських сепаратистів. Вторгнення призвело до п’ятиденної війни та посилення російської присутності в сепаратистських грузинських республіках Абхазія та Південна Осетія, які становлять приблизно 20% території Грузії. Президент України Віктор Ющенко став на бік Грузії, і це ще більше посилило напруженість між Києвом та Москвою. Росія згодом визнала обидві республіки незалежними державами, хоча більшість країн не визнали жодну з них.

Вересень 2008 року

Розпочалися переговори щодо нових відносин з ЄС

ЄС та Україна розпочинають переговори стосовно нової «угоди про асоціацію» та публікують комюніке про те, що «майбутнє України — у Європі». ЄС вважає такі угоди юридично обов’язковими договорами, які зобов’язують країни розвивати тісніші політичні, правові і торгівельні відносини з ЄС, які іноді призводять до членства у блоці. Впровадження угоди про асоціацію може означати значні зміни в Україні, які наблизили б її до стандартів ЄС.

7 лютого 2010 року

Віктора Януковича обрали президентом України

Віктор Янукович з невеликою перевагою перемагає Юлію Тимошенко, тодішню прем’єр-міністерку, на президентських виборах, які більшість міжнародних спостерігачів вважають вільними та чесними. За допомогою політичних консультантів зі Сполучених Штатів Янукович позиціонує себе як більш відкритого до інтеграції з ЄС. Його перемога є ознакою розчарування виборців у Тимошенко та Ющенку після кількох років економічних проблем.

Травень – грудень 2011 року

Юлію Тимошенко засуджено, а Брюссель заморожує угоду про асоціацію

Віктор Янукович заарештував Юлію Тимошенко за «зловживання службовим становищем», і її засудили до семи років позбавлення волі. Міжнародні спостерігачі розглядають переслідування як політично мотивований спосіб Януковича відсунути на другий план свого головного опонента, а посол США називає судовий процес фарсом. Ув’язнення гальмує переговори з Європейським Союзом щодо покращення торгівельних та політичних контактів. Брюссель відмовляється завершити угоду про асоціацію на грудневому саміті ЄС-Україна в Києві.

21 листопада 2013 року

Віктор Янукович відмовляється від Угоди про асоціацію з ЄС

Український уряд заявляє, що не підпише угоду про асоціацію на майбутньому саміті ЄС-Україна у Литві. Адміністрація Віктора Януковича оголошує про відновлення діалогу з Росією щодо приєднання до Євразійського митного союзу. Майже одразу в Києві розпочалися масові акції протесту.

Листопад 2013 року – лютий 2014 року

Протести Євромайдану призвели до краху влади Віктора Януковича

На Майдані Незалежності у Києві протягом двох місяців тривають переважно мирні демонстрації. Вони переростають у насильство після того, як уряд вживає заходів для розгону протестувальників, і за підсумками подальших репресій гине понад 100 людей. 21 лютого 2014 року Янукович та лідери опозиції досягають угоди, яка включає плани проведення президентських виборів до кінця року. Невдовзі після цього Янукович втікає до Росії. Він залишає після себе розкішно прикрашений палац, який протестувальники вважають доказом його корупції.

Лютий – березень 2014 року

Росія анексує Крим і проводить референдум

Проросійські сили, включаючи так званих зелених чоловічків — російських солдатів у формі без розпізнавальних знаків — захоплюють контроль над Кримом, українським півостровом, де більшість жителів є етнічними росіянами. Невдовзі після цього влада проводить суперечливий референдум, на якому кримські виборці вирішують відокремитися та приєднатися до Росії. Брюссель називає референдум «незаконним та нелегітимним», а Вашингтон обіцяє, що його ніколи не буде визнано. Росія анексує Крим 21 березня 2014 року, хоча Генеральна Асамблея ООН проголосувала проти визнання результатів референдуму, і Росію виключили з «Великої вісімки». Через місяць Путін визнає, що російські солдати були причетні до анексії, і виправдовує її як спосіб захисту етнічних росіян, яким нібито загрожує насильство з боку Києва.

Квітень 2014 року

Росія підтримує криваву сепаратистську війну

Росія провокує збройний сепаратистський рух з метою захоплення урядових будівель на Донбасі. Українські збройні сили чинять опір, але побоюються розпалювання набагато більшої війни. У результаті бойових дій загинуло понад 14 000 осіб, чверть з яких – цивільні особи, та 2 мільйони українців стали переселенцями.

25 травня 2014 року

Петра Порошенка обрали президентом України

Петро Порошенко, прозахідний олігарх, здобув переконливу більшість голосів у першому турі президентських виборів в Україні. Він обіцяє оздоровити економіку, об’єднавши Україну з Європою, та викорінити корупцію, яка переслідує Україну з моменту здобуття незалежності у 1991 році. Адміністрація президента США Барака Обами висловлює зацікавленість у допомозі Порошенку у боротьбі з корупцією та призначає віце-президента Джо Байдена своїм головним посланцем в Україні.

17 липня 2014 року

Пасажирський літак збито російською ракетою

Рейс Malaysia Airlines, що летів з Амстердама до Куала-Лумпура, був збитий ракетою класу «земля-повітря» над територією Донбасу, контрольованою Росією та її маріонетковими збройними силами, внаслідок чого загинули всі 298 людей на борту. Розслідування під керівництвом Нідерландів пізніше виявило, що відповідальність несе Росія, оскільки ракета була надана бригадою російської армії.

5 вересня 2014 року

Підписано перші Мінські угоди

Російські підрозділи входять до України, аби відбити українські війська, які були на межі відновлення контролю над Донбасом. Невдовзі після цього переговорники укладають перші Мінські угоди, які спрямовані на припинення бойових дій. Однак їх умови не виконуються, і бої продовжуються вздовж лінії зіткнення.

11 – 12 лютого 2015 року

Підписано другі Мінські угоди

Володимир Путін і Петро Порошенко зустрілися у Мінську, аби домовитися про припинення вогню на сході України. Вони досягли угоди, якою опікувалися президент Франції Франсуа Олланд і канцлер Німеччини Ангела Меркель, яка окреслює 13 кроків для припинення війни, включаючи негайне припинення вогню та виведення важкого озброєння з метою створення «зони безпеки». Бої та обстріли вздовж лінії зіткнення час від часу спалахують. Обидві сторони обмінюються звинуваченнями у порушеннях угоди, хоча міжнародні спостерігачі більше звинувачують Росію та її маріонеткові збройні сили.

Грудень 2017 року

Дозволено продаж летальної зброї США

За часів президентства Дональда Трампа Сполучені Штати схвалили продаж летальної зброї Україні, що виходить за рамки нелетальної військової допомоги, дозволеної адміністрацією Барака Обами. Влітку 2017 року Трамп призначив Курта Волкера своїм спеціальним посланцем з переговорів щодо України. До цього Конгрес США створив Ініціативу допомоги Україні в галузі безпеки, яка дозволила надати сотні мільйонів доларів додаткової військової допомоги.

Січень 2019 року

Створення Православної Церкви України

Вселенський патріарх Константинопольський, провідний авторитет православного християнства, визнає незалежність Української православної церкви, офіційно відокремивши її від Російської православної церкви. Росія звинувачує Сполучені Штати у заохоченні розриву з метою послаблення Москви.

21 квітня 2019 року

Володимира Зеленського обрали президентом України

Володимир Зеленський, телевізійний комік і політичний новачок, виграє другий тур президентських виборів, отримавши понад 70% голосів, перемігши Петра Порошенка. Через два місяці партія Зеленського також отримує більшість місць у парламенті, що є першим випадком з часів здобуття незалежності, коли президент України має партію більшості у парламенті. Зеленський проводив кампанію проти корупції та бідності, а також обіцяв припинити війну на сході України; багато хто розцінив це голосування як несприйняття Порошенка за його нездатність викорінити корупцію.

25 липня 2019 року

Фатальна телефонна розмова Володимира Зеленського і Дональда Трампа

Телефонна розмова Дональда Трампа та Володимира Зеленського згодом стає предметом розслідування в рамках процесу імпічменту, ініційованого Конгресом США щодо зловживання владою та перешкоджання правосуддю. Інформатор уряду США висловлює стурбованість щодо ймовірних спроб Трампа під час розмови залучити Зеленського до розслідування діяльності Байдена, провідного кандидата від Демократичної партії на президентських виборах 2020 року. У листопаді 2019 року кілька колишніх та нинішніх чиновників США свідчать перед законодавцями про те, що адміністрація Трампа відклала зустріч Трампа та Зеленського та затримала схвалену Конгресом військову допомогу, щоб змусити Київ розслідувати діяльність Байдена. Чиновники Білого дому відкидають скарги як політично мотивовані, і у січні 2020 року Трампа виправдовують голосуванням у Сенаті, яке проводиться переважно за партійною ознакою.

Червень 2020 року

Поглиблення зобов’язань перед НАТО

У червні 2020 року Україну названо партнером НАТО з розширеними можливостями, на кшталт Австралії, Грузії, Фінляндії, Йорданії та Швеції як країн із поглибленою співпрацею у місіях та навчаннях під керівництвом НАТО. Альянс заявляє, що новий статус «не передбачає жодних рішень щодо членства в НАТО». У вересні 2020 року Зеленський схвалює нову Стратегію національної безпеки України, яка передбачає розвиток особливого партнерства з НАТО з метою отримання членства.

Лютий 2021 року

Зеленський засуджує промосковських олігархів

Президент Володимир Зеленський наказує запровадити низку заходів проти олігархів, зокрема Віктора Медведчука, бізнесмена, голови найбільшої проросійської політичної партії України та близького друга Путіна. Уряд заморожує його фінансові активи на три роки та закриває три проросійські телеканали, які контролює Медведчук, стверджуючи, що вони транслюють «дезінформацію». У травні 2021 року влада висуває Медведчуку звинувачення у державній зраді, стверджуючи, що він передав ліцензії на видобуток нафти та газу в Криму російській владі. Зеленський каже, що ці кроки необхідні для захисту країни, тоді як Путін критикує їх, називаючи мотивованими антиросійськими упередженнями.

Квітень 2021 року

Нарощування російської військової сили викликає тривогу

Посадовці з України та країн-членів ЄС попереджають про масове розгортання російських військ поблизу прикордонних районів України та в Криму. Аналітики називають це найбільшим нарощуванням військ з часів анексії Криму у 2014 році, враховуючи понад 100 000 військовослужбовців, а також танки, ракетні установки та іншу зброю. Джо Байден, чинний президент США, і Путін домовилися про червневий саміт для обговорення низки дискусійних питань, включаючи Україну, та розпочати діалоги щодо стратегічної стабільності та кібербезпеки. У липні 2021 року Путін опублікував статтю під назвою «Про історичну єдність росіян та українців», в якій ставить під сумнів легітимність кордонів України, стверджує, що росіяни та українці – це «один народ».

Вересень 2021 року

Будівництво газопроводу «Північний потік-2» завершено

Російська енергетична компанія «Газпром» завершує будівництво «Північного потоку-2», трубопроводу, який має постачати природний газ під Балтійським морем до Німеччини та може перекрити основне джерело доходу для України, яка наразі є транзитною державою. Лідери у Києві протестують проти того, що Москва використовуватиме трубопровід, який може подвоїти поставки газу до решти країн Європи, як геополітичну зброю. Адміністрація Байдена виступає проти трубопроводу, але погоджується утриматися від санкцій та досягає угоди з Німеччиною про фінансування проектів альтернативної енергетики для України.

Грудень 2021 року – січень 2022 року

Росія вимагає поступок у сфері безпеки

У той час як Росія продовжує мобілізовувати десятки тисяч військових вздовж кордону з Україною, уряд Путіна вимагає від Сполучених Штатів та НАТО низки гарантій безпеки. Це включає проект договору, який передбачає жорсткі обмеження політичної та військової діяльності США та НАТО, зокрема заборону на розширення НАТО. Адміністрація Байдена відкидає наполягання Росії на тому, щоб Україну ніколи не приймали до НАТО, і пропонує нові параметри безпеки в регіоні.

24 лютого 2022 року

Росія нападає на Україну

Росія розпочинає наступ на Україну, включаючи вторгнення російських військ із сусідньої Білорусі. У серії звернень до нації Путін повторює своє твердження про те, що Україна є частиною Росії, і називає уряд у Києві фашистським «маріонетковим режимом», керованим іноземними державами. Він представляє своє втручання як місію з «демілітаризації» та «денацифікації» країни та захисту її російськомовного населення на сході від геноциду. Путін застерігає іноземні країни не втручатися, погрожуючи їм «наслідками, з якими ви ніколи не стикалися у своїй історії». Вторгнення викликає міжнародне засудження, зокрема з боку Сполучених Штатів, Європейського Союзу та Організації Об’єднаних Націй, а Вашингтон і Брюссель обіцяють «жорсткі» санкції проти Росії.

Березень 2022 року

Україна виштовхує російську армію з Києва

Українські збройні сили витісняють російські війська з кількох районів навколо Києва, розвіюючи уявлення про швидку військову перемогу Росії. Незважаючи на військову перевагу РФ, аналітики кажуть, що початковий успіх України зумовлений поєднанням факторів, включаючи географічні знання, сучасну зброю, більшість якої постачається Заходом, і тактичне використання смартфонів. У процесі того, як Росія відступає, українські чиновники повідомляють про потенційні російські воєнні злочини та злочини проти людяності; серед їхніх знахідок є масові поховання у таких містах, як Буча, Ірпінь та Гостомель. Зеленський звинувачує російські збройні сили у скоєнні «геноциду», і Міжнародний кримінальний суд розпочинає розслідування.

Серпень – листопад 2022 року

Осінній контрнаступ завдає удару російським військовим

Україна розпочинає «блискавичний» контрнаступ, аби повернути собі великі міста на північному сході та півдні. Українські військові звільняють Херсон, а на півночі відкидають російські війська за річку Дніпро. Вони також повертають собі Харківську область, включаючи Балаклію, Ізюм та Куп’янськ, що вважається великою стратегічною поразкою російських військових. Оскільки Москва стикається зі зростаючими втратами, Путін проводить часткову мобілізацію близько 300 000 військових резервістів. Він також оголошує про анексію чотирьох українських областей, проголошуючи жителів Донецької, Луганської, Херсонської та Запорізької областей «російськими громадянами назавжди». Після заяви Путіна Зеленський заявив, що Україна подає прискорену заявку на вступ до НАТО.

Грудень 2022 року

Зеленський звертається до Конгресу США із закликом до більшої допомоги у воєнний час

Під час візиту до Вашингтона президент України закликав законодавців США продовжувати надавати допомогу та зброю для зміцнення обороноздатності. З початку війни Україна стала найбільшим отримувачем іноземної допомоги від США, і це вперше з часів Другої світової війни. Десятки інших країн, включаючи більшість членів ЄС та НАТО, надають Україні великі пакети допомоги протягом першого року війни. Багато країн також надали Україні передові системи озброєння, зокрема Сполучені Штати. Візит Зеленського до Вашингтона є його першим виїздом за межі країни з початку війни.

Травень 2023 року

Росія захоплює Бахмут після найкривавішої битви

Російські війська оголошують про контроль над східним містом Бахмут після майже року боїв у найдовшій та найкривавішій битві війни на сьогодні. Це перша ​​російська перемога над великим українським містом з літа 2022 року. Американська розвідка оцінює, що втрати росіян у багатомісячній битві становлять близько 100 000 осіб, включаючи 10 000 членів російської приватної військової компанії «Група Вагнера».

Червень 2023 року

Україна розпочинає весняний контрнаступ для прориву лінії фронту

Військові цілі України полягають у досягненні окупованих міст Бердянськ та Мелітополь, а також у зриві російських маршрутів постачання шляхом перерізання сухопутного коридору Москви із Кримом. Очікування в Україні та на Заході високі після успішного контрнаступу на північному сході та півдні восени 2022 року, і успіх Києва в цій кампанії може призвести до більшої фінансової та військової допомоги. На полі бою українські війська оснащені великою артилерією та боєприпасами, але вони стикаються з усталеною російською оборонною інфраструктурою, включаючи рови, міни та окопи. Контрнаступ відбувається повільно, і українські війська досягають лише поступових успіхів протягом наступних кількох місяців.

Червень 2023 року

Група Вагнера влаштовує заколот, кидаючи виклик російському керівництву

Група Вагнера та її лідер Євген Пригожин влаштували збройний заколот проти російського керівництва, захопивши військові об’єкти у південному місті Ростов-на-Дону, перш ніж просунутися до Москви. Група Вагнера відіграла значну роль у війні, а її війська брали активну участь у битві за Бахмут. Хоча Пригожин наступного дня досяг угоди з Кремлем, короткочасне повстання сіє тимчасовий політичний хаос у Росії. Через два місяці після повстання Пригожин та інші керівники Вагнера гинуть в авіакатастрофі, яка, за оцінками розвідки США, була спричинена навмисним вибухом. Тим часом українські війська поки що досягли лише поступового прогресу у спробі повернути позиції на сході та півдні.

Липень 2023 року

Росія виходить із зернової угоди, що викликає тривогу на світових продовольчих ринках.

Москва оголошує про вихід із Чорноморської зернової ініціативи, угоди, укладеної за посередництва Туреччини та Організації Об’єднаних Націй у липні 2022 року, в якій Росія погодилася послабити військову блокаду чорноморських портів України, аби сприяти експорту українських добрив, зерна та олійних культур. Росія стверджує, що її вихід пов’язаний із західними санкціями, які перешкоджають експорту мінеральних добрив та продуктів харчування. Вихід Росії з угоди викликає тривогу в багатьох країнах з низьким рівнем доходу в Африці та на Близькому Сході, які борються з продовольчою небезпекою та залежать від українського зерна. Але Україна змінює свою позицію та використовує так звані «смуги солідарності» — альтернативні залізничні, автомобільні та річкові маршрути, — які були створені невдовзі після початку війни та дозволяють Києву транзитувати продукти харчування через сусідні країни. Однак у вересні 2023 року Угорщина, Польща та Словаччина запроваджують заборони на імпорт українського зерна після того, як їхні фермери висловили стурбованість щодо продажу свого врожаю.

Грудень 2023 року

ЄС розпочинає переговори про вступ з Україною

Лідери ЄС погоджуються розпочати переговори про вступ з Україною, що є кроком вперед у прагненні країни до членства в блоці, хоча очікується, що цей процес триватиме кілька років. Зеленський вітає це рішення як «перемогу» для України та Європи. Цей крок відбувається на тлі важкої ситуації на фронті та коли політична підтримка України послаблюється в деяких західних країнах, включаючи Сполучені Штати.

Лютий 2024 року

Україна втрачає Авдіївку

Через вісім місяців після початку весняного контрнаступу українські військові досягли незначного прогресу у поверненні контрольованої Росією території на сході. Російські війська зміцнили свою оборонну лінію, і Україна зрештою змушена відступити з міста Авдіївка у Донецькій області після місяців запеклих боїв. Існують побоювання, що сотні українських військових будуть полонені або зникнуть безвісти після відступу. Цей крок дає Росії найбільшу військову перемогу з часів падіння Бахмута у травні 2023 року та розглядається як зміцнення російського впливу на Донбасі. Міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба стверджує, що втрата Авдіївки пов’язана з тим, що Сполучені Штати не схвалили додаткову екстрену воєнну допомогу, оскільки запаси Києва вичерпуються. Захоплення Авдіївки відбувається після перестановки військового керівництва України та напередодні другої річниці повномасштабного вторгнення Росії.

Серпень 2024 року

Україна розпочинає вторгнення у Курську область Росії

Українські війська розпочинають несподіваний наступ у Курській області на заході Росії, що розглядається як зухвала спроба відвернути наступаючі російські війська на Донбасі. У відповідь Росія розпочинає «контртерористичну операцію» в Курській області, а також у двох інших сусідніх регіонах, які сильно постраждали від повітряних атак та обстрілів. За українськими та західними оцінками, тисячі північнокорейських солдатів були розгорнуті в Курську в рамках російського наступу, що викликає занепокоєння з приводу ескалації війни. Участь північнокорейців спонукає Байдена у листопаді 2024 року дозволити Україні перше використання американських армійських тактичних ракетних систем (ATACMS) для ураження цілей на території РФ.

Лютий 2025 року

США та Росія просувають мирні переговори

На тлі шквалу дипломатичних зусиль у Європі, високопосадовці США та Росії зустрілися в Ер-Ріяді, щоб обговорити війну в Україні. Переговори високого рівня між державним секретарем США Марко Рубіо та міністром закордонних справ Росії Сергієм Лавровим є першими з моменту повномасштабного вторгнення у 2022 році. За кілька днів до переговорів між США та Росією на Мюнхенській конференції з безпеки Зеленський застерігає від будь-якої угоди без участі України, що викликало критичні заяви Трампа, який переходить до звинувачень у тому, що український президент є «диктатором» і Україні потрібні вибори.

Березень 2025 року

Конфлікт Трампа і Зеленського у Білому домі

Суперечка українського та американського президента та подальше згортання військової допомоги США продемонстрували, наскільки радикально змінилася міжнародна ситуація для України: Києву довелося будувати нову модель відносин із Вашингтоном, одночасно посилюючи відносини з Європою.

15 серпня 2025 року

Трамп і Путін обговорюють мирну угоду на саміті в Анкориджі

Дональд Трамп і Володимир Путін зустрілися на авіабазі США в Анкориджі, після місяців дипломатичних зусиль Вашингтона щодо припинення війни в Україні. Це їхня перша двостороння зустріч з 2019 року; президента Володимира Зеленського, що прикметно, не запросили. Хоча зрештою домовленості не досягнуто, Трамп називає саміт «надзвичайно продуктивним», але зазначає, що деякі складні питання залишаються. Тим часом Путін каже, що Росія прагне припинити війну, але вказує на те, що Кремль зберігає основні вимоги стосовно поступок України, включаючи визнання суверенітету Росії над анексованими українськими територіями та припинення зусиль Києва щодо вступу до НАТО. Кілька днів потому Трамп приймає Зеленського та кількох європейських лідерів у Білому домі, де сигналізує про готовність надати гарантії безпеки США для України в рамках потенційної мирної угоди.

24 лютого 2026 року

Лідери країн «Великої сімки» (G7) підтверджують свою «непохитну підтримку» суверенітету і територіальної цілісності України у четверту річницю вторгнення Росії, оскільки мирні переговори за посередництва США опиняються у глухому куті. Генеральний секретар НАТО Марк Рютте називає Україну «державою тихих героїв», наголошуючи, що «вкрай важливо, аби вона продовжувала отримувати необхідну військову, фінансову та гуманітарну допомогу». Тим часом речник Кремля заявив, що втручання Заходу, зокрема Сполучених Штатів, які виділили Україні близько 188 мільярдів доларів на військові витрати, відповідальне за розширення масштабів війни. Центр стратегічних та міжнародних досліджень оцінює, що на полі бою загальні втрати Росії та України можуть сягати 1,8 мільйона осіб.

Зима-Літо 2026 року

Перенесення війни на територію Росії

Україна продемонструвала здатність не лише оборонятися на власній території, а й системно впливати на стратегічну інфраструктуру держави-агресора на її території. Лише за січень–травень 2026 року українські удари вивели з ладу близько 700 тисяч барелів на добу на 16 російських НПЗ. У серпні 2026 року наслідки вже проявилися у вигляді дефіциту бензину та обмежень на продаж пального на російських АЗС. Також об’єктами атак стали логістична інфраструктура російських інтернет-ритейлерів Wildberries та Ozon.

Червень-Липень 2026 року

Україна фактично перейшла до нового етапу переговорів про вступ до ЄС

15 червня 2026 року ЄС та Україна відкрили перший переговорний кластер — «Основи» (Fundamentals). Це особливо важливо, оскільки саме цей кластер охоплює верховенство права, фундаментальні права, демократичні інституції, реформу державного управління та економічні критерії — тобто основу майбутнього членства. Ще важливішим є те, що 14 липня 2026 року було відкрито шостий кластер — «Зовнішні відносини», до якого входять зовнішня, безпекова та оборонна політика. Таким чином, у 2026 році Україна перейшла від підготовчої роботи до практичного узгодження конкретних сфер українського законодавства і політики з правом ЄС.

Матеріал підготовлено на основі інформації Ради з міжнародних відносин