Незважаючи на російські повітряні атаки, кількість туристів невпинно зростає

У повітрі пахне соснами, неподалік дзюрчить гірський струмок. На вершині канатної дороги підліток у шоломі та страховому поясі стоїть на платформі. Коли він падає у натягнутий над ним трос, лунає різкий крик радості. За кілька хвилин він пролітає кілька десятків метрів униз схилом. Про це йдеться у спецрепортажі німецького видання Tages an Zeitung, переказ якого пропонує Foreign Ukraine.

Середина серпня і в українських Карпатах літня спека важко висить над долиною річки Черемош. Понад 100 підлітків проводять десять днів у літньому таборі неподалік невеликого села Криворівня на Львівщині.

З червня до кінця серпня у школярів в Україні тривають літні канікули. Люди їдуть на відпочинок. А ті, кому не дозволено виїжджати за кордон або хто не може собі цього дозволити, шукають відпочинок усередині країни. У цих складних обставинах можливість відволіктися від повсякденного життя здається привабливою. Серед основних напрямків – Карпати, Львів та Одеса.

Група підлітків сидить на дерев’яній платформі біля підніжжя схилу, чекаючи своєї наступної подорожі. Одна з них – 16-річна Меланія у червоній захисній касці. Поверх бежевих спортивних штанів на ній застебнуті ремені на талії та стегнах. Наразі вона живе з матір’ю у Великобританії, куди переїхала після повномасштабного вторгнення Росії. З того часу Меланія щоліта повертається до табору у Карпатах.

У її голосі чується ентузіазм, коли вона розповідає про табір, де завжди є чим зайнятися, і часто з’являються нові заняття, наприклад, смуга перешкод. Між двома деревами натягнута мотузка, де підлітки балансують. Поряд, трохи менше ніж за метр від землі, на мотузках висять дерев’яні дошки та стовбури дерев. Тут майже забули про соціальні мережі. Учасникам дозволено користуватися смартфонами лише вечорами, зокрема й для дзвінків батькам.

Поліна також кілька разів відвідувала цей табір. Вона вже знайома з деякими учасниками та вожатими з минулих років.

«Для мене це найкращий час за весь рік. Коли спускаєшся із платформи, то відчуваєш, як мотузка трохи слабшає. А потім все відбувається дуже швидко», – розповідає дівчина.

Вона живе із сім’єю у Києві. Там сирени повітряної тривоги лунають практично щодня. Столиця України постійно зазнає сильних ударів з боку РФ.

Літні табори є популярними в Україні. Шкільні канікули довгі, і у батьків, як правило, не так багато вільного часу. Навіть у радянські часи існували великі табори у Криму та на Азовському морі. Але ці регіони тепер окуповані російськими військами. Карпатські гори, неподалік кордонів з Румунією, Угорщиною та Словаччиною, знаходяться настільки далеко від лінії фронту, наскільки це взагалі можливо в Україні.

Компанія «Строкаті єноти» існує на ринку з 2018 року і зараз пропонує сім 10-денних літніх таборів для дітей різного віку у Карпатах. Батьки сплачують 480 євро за дитину. Підлітки тепер можуть відвідувати табори і взимку, коли, наприклад, навчаються кататися на лижах.

«У нас тут 20 наставників, які опікуються дітьми і кожен із них привносить свої навички та досвід», — пояснює Анатолій Стеліга, директор табору.

Професійний досвід наставників досить різноманітний. Серед них є психологи, ремісники та художники. Сам він працює у своєму рідному місті Тернополі тренером зі змішаних бойових мистецтв та доглядальником за людьми з обмеженими можливостями.

Трохи пізніше, вище схилом, йде розпилювання. Група навчається навичкам виживання у дикій природі. Мета – побудувати звичайні споруди у лісі, використовуючи мінімум інструментів. Група принесла лобзик і невелику сокиру. Дерев’яні стовпи з’єднуються не цвяхами, а мотузкою. Це вимагає від учасників спільної роботи та розподілу завдань.

Богдан працює із лобзиком. Він використовує його для розпилювання тонких гілок, усипаних листям. З них пізніше сформується водонепроникний дах для хати, що дозволяє дощовій воді стікати.

«Це мій 15-ий табір за п’ять років», – каже він.

Окрім розваг, це також спосіб залишатися на зв’язку зі своєю батьківщиною. Богдан та його мати втекли до Англії у 2022 році. Він планує закінчити школу у 2027 році і уже отримав місце в університеті.

Табір у Криворівні було збудовано лише кілька років тому: кілька дерев’яних будиночків у типовому для регіону стилі затишно розташувалися у вузькій долині. Його оточують лісисті гори. У центрі знаходиться луг, де всі збираються кілька разів на день. Також є футбольне поле, баскетбольний майданчик та напіввідкриті хатини, що забезпечують захист від дощу та сонця, дозволяючи насолоджуватися свіжим повітрям.

Навіть у цій ідилічній гірській обстановці війну не можна повністю ігнорувати. У кутку одного з дерев’яних будиночків стоїть символічне дерево пам’яті: підлітки можуть повісити на гілку листи тим, за ким вони нудьгують — загиблим батькам, родичам і друзям, які воюють на передовій. Декілька вожатих також є солдатами української армії.

Після обіду Стеліга скасовує заплановані на другу половину дня заходи, тому вожаті встановлюють надувний басейн та різні шезлонги. На схилі розстеляють пластикову плівку, яка згодом стане водною гіркою. Знаки, як на пляжі, попереджають про заборону купання за межами зазначеної зони та радять стежити за своїми речами. З динаміків грає музика.

Відпочинок у Львові

За 250 кілометрів на північ, у Львові, туристичний інформаційний центр на цокольному поверсі історичної ратуші переповнений відвідувачами.

«Сезон йде добре. Коли погода хороша, то усі хочуть піднятися на вежу ратуші, аби помилуватися чудовим краєвидом на все старе місто», – каже одна із співробітниць, яка займається бронюванням міських екскурсій.

Вона рекомендує екскурсію «Десять чудес Львова» — архітектурно цікавим будинкам різних епох. Дорогою можна також побачити частину міста. Вартість екскурсії складає еквівалент 5 євро.

Пропозиція явно має успіх. Через дві години понад 50 учасників чекають у місці зустрічі на розі ринкової площі із квитками в руках. Співробітниця туристичного інформаційного центру ділить групу на чотири частини. Екскурсовод Людмила одразу ж веде до першого музею — палацу епохи Відродження XVI століття.

У групі із 13 учасників лише один дорослий чоловік. За винятком одного підлітка, решта — жінки, більшість із них старше 40 років. Марія та Вікторія з Києва. Їхні чоловіки служать в армії, а діти вже поїхали з дому.

«Якщо ми хочемо добре провести час, то нам просто потрібно поїхати разом. Після кількох спокійних днів у Карпатах настав час для культурних заходів. Тут чудово», — каже Марія, вказуючи на навколишні будівлі історичного Старого міста, об’єкта Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Львів — найбільше місто на заході України. Він розташований лише за 90 кілометрів від польського кордону. Це не захищає його від нападів РФ, але вони відбуваються рідше, ніж у регіонах на сході України. Завдяки своїй історії, він протягом багатьох років є популярним напрямком відпочинку для туристів.

У 2025 році у Львові спостерігалося помірне зростання кількості туристів. Їх кількість сягнула майже 1,8 мільйона — приблизно на 63 000 більше, ніж у 2024 році. Проте до пікових показників ще далеко. У 2019 році — до пандемії коронавірусу та початку повномасштабного вторгнення РФ — до Львова завітали близько 2,5 мільйонів туристів. Ці цифри включають лише гостей, які мешкають у готелях. Ті, хто зупиняється у друзів чи знайомих, до статистики не входять.

Проте іноземних туристів майже не зустрінеш. Хоча у 2025 році кількість іноземних туристів у Львові збільшилася майже на 18,5% і приїжджали вони переважно із Польщі, Німеччини, Італії, Великобританії та Нідерландів. Зараз значно більшу частку становлять місцеві туристи. Вони часто приїжджають працювати, відвідати родичів або підтримати волонтерські ініціативи.

Кількість туристів в Одесі знову зростає

Потік туристів в Одесі, мегаполісі, розташованому приблизно за 700 кілометрів на південний схід на Чорному морі, розвивається аналогічним чином. Після практично повної відсутності туристичного сезону у 2022 році, у 2025 році місто відвідало до 3,1 мільйона людей. Більшість пляжів у межах міста знову відкриті та обладнані бетонними укриттями. Доходи від туристичного податку збільшились майже втричі.

Однак на цьому подібність закінчується, оскільки Одеса аж ніяк не мирне місто. Воно практично щодня зазнає обстрілів з боку російських військових. Проте під час шкільних канікул місто переповнене туристами. Готелі, які зачинились на початку війни, знову відкрилися. Замість знижок встановлені вищі ціни. Багато готелів повністю заброньовані.

В один з днів на пляжі «Відрада» неподалік від центру Одеси стояла ідеальна погода для купання: 26 градусів Цельсія, легкий вітерець, хмари і хвилі, що зрідка пропливають, ніжно плескаються об широкий піщаний берег. Сотні відпочиваючих зручно розташувалися на своїх рушниках, діти будують замки з піску, а підлітки хихикають, штовхаючи один одного у воду. Вхід безкоштовний і місця вистачить усім. Це могла бути ідеальна літня картина.

Потім починає вити сирена, і у відповідних Telegram-каналах поширюються попередження про російські літаки над морем. Вони можуть запустити ракети, які можуть вразити цей пляж протягом кількох хвилин. Людей закликають негайно сховатися. Відпочиваючі на пляжі виглядають незворушними. Ніхто із них не рухається. Лише мало хто дивиться у свої телефони. Продавець морозива біля входу на пляж – єдиний, хто йде в розташоване неподалік бетонне укриття. Небезпека не абстрактна: два тижні тому турист з Києва отримав поранення в шию осколками від російського безпілотника, що вибухнув, на цьому пляжі. 26-річного чоловіка врятувати не вдалося.

Навіть коли виє сирена, пляжем розноситься приглушений вибух. Відсутність ударної хвилі свідчить про те, що джерело вибуху знаходилося за кілька кілометрів звідси. Незабаром після цього повідомляється, що обстріляли район навколо морського порту «Південний», приблизно за 30 кілометрів звідси.

Катерина Чулкова — одна із тих, хто приїжджає до Одеси на літо. Вона віддає перевагу пляжам подалі від центру міста, тому що там більше місця.

«Крім того, суб’єктивно я почуваюся там у більшій безпеці, оскільки це далі від порту», ​​— каже 36-річна жінка, яка багато років прожила у Києві, але виросла в Одесі.

Тому поїздка також є гарною нагодою знову побачитися зі сім’єю та старими друзями.

«Звичайно, сирени повітряної тривоги псують відпочинок, але, на жаль, такою є наша реальність», – констатує Катерина Чулкова.

Відпочинок за кордоном для неї не був варіантом. Катерина дуже хотіла провести час зі своїм чоловіком, солдатом української армії, якому надали відпустку. Вони два тижні гуляли по місту і ходили на пляж майже кожен день. Катерина просто хоче відчути — хоча б на якийсь час — що живе нормальним життям: бачитися із близькими, ходити на море, гуляти, відпочивати і просто проводити час із тими, хто їй дорогий.