Японія повинна підтвердити принципи поваги до суверенітету і територіальної цілісності та неприйняття змін статус-кво силою, позиціонуючи підтримку України як продовження цієї позиції

Уряд Японії нещодавно висловив протест щодо візиту президента РФ Володимира Путіна на острів Ітурупу на Північних територіях, але якщо реакція обмежиться лише протестом, то у Росії мало стимулів переглянути свої дії. З іншого боку, перехід до символічної помсти, такої як повне припинення діалогу, не служитиме інтересам Японії. Важливо змусити Росію усвідомити, що тиск на Японію не може змінити її політику. Про це йдеться в авторській колонці Ацуко Хіґашіно, професорки Університету Цукуба та докторки політології у Бірмінгемському університеті на сторінках японського видання The Mainichi, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

З цієї точки зору уряд повинен вивчити, які сигнали Японія щодо Росії надсилала в останні роки. У дипломатії важливі не лише наміри однієї сторони, але й сприйняття іншої. Японії варто замислитися над тим, чи можна було б розцінити низку зроблених нею кроків як ознаку того, що Токіо поспішає нормалізувати відносини з Москвою.

Надалі немає потреби припиняти необхідний діалог щодо практичних тем, таких як візити колишніх жителів острова на сімейні могили, рибальство та захист японських громадян і компаній. Однак Японія повинна утримуватися від заходів, які створюють враження, що вона поспішає нормалізувати відносини з РФ.

Водночас інші країни «Великої сімки» повинні посилити зусилля проти ухилення від санкцій, «тіньового флоту», який Росія використовує для експорту сирої нафти, та надходження товарів до російської оборонної промисловості. Японія також повинна продемонструвати, що не поступиться своїми принципами.

У цьому сенсі варто посилити підтримку України, де це можливо. Але немає потреби наголошувати на цьому як на контрзаході до візиту Путіна в Ітуруп. Саме через цей візит Японія повинна підтвердити принципи поваги до суверенітету і територіальної цілісності та неприйняття змін статус-кво силою, позиціонуючи підтримку України як продовження цієї позиції.

Найбільше варто уникати послаблення підтримки України та санкцій проти Росії під приводом пріоритетності питання Північних територій. У 2022 році Росія призупинила переговори щодо мирного договору з Японією, посилаючись на санкції Токіо, вже використовуючи територіальне питання як інструмент тиску на політику Японії щодо України.

Якщо Японія зараз поступиться, то це може надати адміністрації Путіна успішний прецедент: тиск на Північні території може зрушити Японію в інших сферах політики. Більше того, якщо Японію сприйматимуть як країну, яка йде на поступки в інших сферах політики під тиском територіальних питань, то це може призвести до аналогічного тиску з боку інших країн. Це не посилить стримування Японії, а навпаки, збільшить її вразливість.

Найголовнішим конкретним кроком має бути підтримка України з урахуванням зими. Росія неодноразово атакувала цивільну інфраструктуру в Україні, таку як об’єкти виробництва та передачі електроенергії. Японія підтримувала Україну генераторами, трансформаторним обладнанням, аварійними джерелами живлення, медичними та опалювальними матеріалами. Розширення такої допомоги для захисту життя та засобів до існування українців також має стратегічне значення для запобігання використанню Росією військової сили для впливу на політичну волю інших країн.

Японському уряду необхідно відмовитися розглядати відновлення територіальних переговорів як головний пріоритет своєї дипломатії щодо Росії, водночас зберігаючи довгострокову мету вирішення питання Північних територій та укладення мирного договору. Японія повинна переорієнтувати свою дипломатію щодо Росії від поспішного відновлення територіальних переговорів до збереження непохитності навіть під примусом, але без підриву майбутнього врегулювання територіальних питань.

Японія повинна оцінювати успіх не за контактами чи діалогом як такими, а за тим, чи зберігає вона свою свободу політичного вибору та чи гарантує, що тиск Москви не вплине на політику Токіо. Зараз Японія повинна продемонструвати стратегічну послідовність, аби не дозволити Росії використовувати питання Північних територій як важіль тиску.