CAFOD та її українські партнери вже готуються до зими, зокрема розподіляючи обігрівачі, павербанки та ковдри серед родин у прифронтових районах
Поки Україна наближається до чергової воєнної зими, Генрі Вілсон-Сміт, керівник програми реагування на надзвичайні ситуації в Україні з організації CAFOD (Католицьке агентство закордонного розвитку, яке входить до глобальної мережі «Карітас» і є офіційною гуманітарною організацією Католицької церкви в Англії та Уельсі) у коментарі для Vatican News описує життя людей в умовах майже безперервних повітряних тривог, підготовки до відключень електроенергії та опори на місцеві гуманітарні мережі. Foreign Ukraine пропонує ознайомитись із його думками.
«Уявіть, що ви намагаєтеся відвести дітей до школи або йдете на роботу, аж раптом на телефоні лунає сигнал повітряної тривоги, і вам доводиться обирати. Чи продовжувати шлях, ризикуючи життям, або ж кинути все й шукати укриття?», – розповідає Вілсон-Сміт.
Він пояснив, що для тих, хто живе ближче до лінії фронту, такі перерви стали постійною частиною життя. У Харкові, наприклад, влада встановила захисні сітки над окремими районами міста, намагаючись убезпечити людей від невеликих безпілотників.
«Це дає уявлення про повсякденну реальність, з якою стикаються звичайні люди по всій країні», — зазначив Вілсон-Сміт.
Виснаження та стійкість
Наслідки війни виходять за межі безпосередньої загрози обстрілів. Роки атак призвели до переміщення сімей, руйнування домівок і постійних перебоїв у роботі життєво важливих служб. Утім, за словами Вілсона-Сміта, попри глибоке виснаження, він продовжує бачити надзвичайну рішучість українців, аби вижити.
«Тут відчувається неймовірне виснаження, але водночас і певна стійкість», — каже він.
Він згадав нещодавню поїздку на Харківщину, де зустрів літнє подружжя — Ігоря та Руслану, будинок яких було зруйновано внаслідок бойових дій. Вони вирішили залишитися: живуть у господарській будівлі позаду пошкодженого дому й відбудовують його «цеглина за цеглиною».
«Попри це виснаження, люди по всій країні демонструють неймовірну стійкість і прагнення вижити в таких умовах», — стверджує Вілсон-Сміт.
Підготовка до чергової зими
Очікується, що прийдешня зима стане ще одним серйозним випробуванням, адже російські атаки неодноразово були спрямовані на енергетичну інфраструктуру України, залишаючи родини без електроенергії та опалення.
«На жаль, ми очікуємо ще одну надзвичайно важку зиму», — зазначив Вілсон-Сміт, додавши, що організація CAFOD та її українські партнери вже готуються до неї, зокрема розподіляючи обігрівачі, павербанки та ковдри серед родин у прифронтових районах.
Тепер, коли повномасштабна війна триває вже майже п’ять років, гуманітарна допомога дедалі більше виходить за межі забезпечення лише базового виживання.
За словами Вілсон-Сміта, CAFOD успішно долає ці виклики завдяки співпраці з українськими організаціями, співробітники яких часто самі походять із тих громад, яким допомагають.
«Це працівники гуманітарної сфери, які самі пережили вимушене переселення, втрати і травми війни, тому вони якнайкраще розуміють тих, хто зараз проходить через подібні випробування, і можуть надати їм необхідну підтримку», – наголошує Вілсон-Сміт.
Серед партнерів CAFOD — «Карітас України», «Карітас-Спес» та інші релігійні організації. Вони співпрацюють і координують свої дії не лише для забезпечення людей продуктами, водою, одягом і тимчасовим житлом, але й для того, щоб допомогти родинам повернутися до роботи, дітям — до навчання, а людям — отримати доступ до психологічної допомоги.
Крім того, вони займаються ремонтом пошкоджених будинків і допомагають переселенцям відновити важливі документи, які втрачені в умовах воєнного хаосу.
«Відчуття, що ти не сам»
Однак, на думку Вілсон-Сміта, гуманітарна допомога — це лише частина того, що підтримує людей.
Солідарність, яка виявляється через молитву та гуманітарну допомогу, може бути такою ж важливою, як і сама матеріальна підтримка.
«Українці, з якими я спілкувався по всій країні, дуже добре відчувають цю солідарність, цю молитву, це відчуття, що вони не самі», — зазначив Вілсон-Сміт.
Відповідаючи на запитання про те, що можуть зробити люди за межами України, він виділяє три речі: молитву, практичну підтримку та отримання актуальної інформації.
«Люди можуть допомагати й дарувати надію — як через молитву, так і через конкретні дії», — запевняє Вілсон-Сміт.
Він закликав підтримувати надання гуманітарної допомоги через мережу «Карітас» і стежити за новинами, зокрема звертаючись до свідчень самих українців.
«Намагайтеся знаходити матеріали та статті, написані безпосередньо українцями, які розповідають власні історії про пережите», — вважає Вілсон-Сміт.
Насамперед, його надихають українські гуманітарні працівники, з якими він зустрічається. Багато з них, як він зауважив, самі стали вимушеними переселенцями, втратили рідних або мають близьких, які служать у війську. Попри це, вони продовжують дбати про інших.
«Попри все, що їм довелося пережити, вони вирішили служити іншим, одночасно відбудовуючи власне життя. Тому я вважаю, що наш обов’язок — підтримати їх у цій місії», – підсумував Вілсон-Сміт.
