За словами Джулії Карді, ця подорож допоможе зібрати для батальйону 100 000 доларів через організацію Planet of People
Волонтерка Джулія Карді з Канади за два тижні подолала понад 250 кілометрів від Іст-Пойнта до Тініша маршрутом Конфедераційної стежки, несучи прапор батальйону «Алькатрас», який входить до складу 93-ї окремої механізованої бригади Збройних сил України. Про це розповідає Foreign Ukraine із посиланням на канадське видання CBC.
«Я шукала щось, що вимагало б від мене певної жертви, адже те, що вони роблять, і я маю на увазі всіх українців, – це непросто. Жити там зовсім нелегко», – розповіла Карді.
Цей прапор уже подолав 700 кілометрів разом із подругою Карді – Ейпріл Гаґетт, яка родом із Каслґара, що у штаті Британська Колумбія (Канада).
Під час своєї першої відпустки від служби старшою бойовою медикинею в Україні Гаґетт несла прапор уздовж лінії фронту. Вона пройшла пішки від Києва до Краматорська, де нині живе та служить, щоб зібрати кошти й привернути увагу до військовослужбовців, із якими працює пліч-о-пліч.
Ця подорож змінила її розуміння власного місця у війні.
«Вона змінила мене. Змінила мою мотивацію. Вона допомогла мені усвідомити, що… ми багато в чому самотні, але водночас завжди разом — кожен із нас», – розповіла Гаґетт.
Тепер прапор знову вирушив у дорогу, цього разу – через острів Принца Едварда. За словами Карді, ця подорож допоможе зібрати для батальйону 100 000 доларів через організацію Planet of People.
Карді та Гаґетт уперше познайомилися в інтернеті завдяки спільному занепокоєнню долею України. Їхня дружба зміцніла завдяки збору коштів, доставленню гуманітарної допомоги та спільному перебуванню в Україні.
Уперше Карді відвідала Україну у 2004 році, аби спостерігати за виборами. Після початку повномасштабного російського вторгнення у 2022 році вона допомагала українським біженцям переїжджати до провінції Нью-Брансвік.
Коли Карді виходила заміж, то попросила гостей замість весільних подарунків пожертвувати кошти дитячому будинку в Харкові. Гаґетт доставила ці гроші, завдяки яким вдалося придбати для дітей продукти й одяг, а також облаштувати невеликий басейн. Це було особливо важливо для дітей, які переживали спекотне літо без кондиціонерів.
У січні 2024 року Карді приїхала до України й кілька тижнів волонтерила разом із Гаґетт, зокрема брала участь у поїздках із гуманітарною допомогою в напрямку фронту.
«Я побачила, як швидко все може змінитися. Ще хвилину тому ти говориш про їжу, пальне або про те, куди вирушиш далі, а вже наступної хвилини думаєш, чи безпечно продовжувати рух. Я хочу, аби Ейпріл відчувала, що люди тут, у Канаді, поруч із нею. Хочу, щоб вона знала: коли вона виснажена, налякана або сумує за домом, то у Канаді є люди, які думають про неї», – наголосила Карді.
Гаґетт зазначила, що такі розмови допомагають подолати відчуття ізоляції, яке часто супроводжує війну.
«Україна – це не просто країна, де відбувається щось жахливе. Це країна, де люди продовжують жити, сміятися, будувати плани й намагатися створити майбутнє», – підкреслила Гаґетт.
Прапор допомагає зробити ці далекі для канадців реалії відчутнішими. Його вже несла канадська волонтерка, а тепер він переходить із рук у руки між людьми, які прагнуть підтримати Україну.
«Думаю, цей прапор став чимось більшим, ніж просто символом однієї людини. Він уособлює всіх, хто тримав його в руках, усіх, хто підтримував нас, і всіх, хто досі чекає на завершення цієї війни», – каже Гаґетт.
Зрештою прапор перетнув океан і повернувся назад після того, як його підписали канадці, які підтримують Україну.
«Я не можу змінити все, але можу зробити наступний крок. А потім – ще один крок», – підсумувала Карді.
