І Росія, і Україна регулярно використовують наземні безпілотні комплекси; більшість із них нагадують платформи на гусеничному ходу. Однак удосконалення технологій зв’язку дозволило використовувати ці пристрої не лише для порятунку солдатів, але й безпосередньо у бойових діях

Російські солдати навіть не почули роботів, які їх знищили. Група проникнення з п’яти осіб таємно потрапила на територію України й зайняла позиції у кількох невеликих будівлях на північ від Добропілля у Донецькій області. Вони перебували в тилу ворога, цілком упевнені, що українські збройні сили не знають про їхню присутність. Якби українці знали, що вони зовсім поруч, то неодмінно перейшли б у контратаку, про що свідчила б стрілянина зі стрілецької зброї з боку розташованих неподалік підрозділів. Однак для нейтралізації загрози, яку вони становили, живі бійці не знадобилися. Про це розповідає Foreign Ukraine із посиланням на BBC Science Focus Magazine.

Натомість росіяни загинули від рук операторів, які керували трьома безпілотними літальними апаратами (БПЛА) та двома наземними безпілотними комплексами (НБК) — кожен із них був оснащений великокаліберним кулеметом.

Хоча удари за допомогою повітряних дронів стали звичним явищем від початку повномасштабного російського вторгнення в Україну в лютому 2022 року, останні пів року дедалі частіше застосовуються наземні безпілотні комплекси — як для утримання позицій, так і для їх повернення під контроль.

Потенціал наземних безпілотників — як в оборонних, так і в наступальних операціях — настільки значний, що українські військові нещодавно оголосили конкурс на розробку нових зразків такої техніки.

Згідно з офіційним прес-релізом про початок конкурсу (який супроводжується яскравою ілюстрацією, створеною штучним інтелектом: роботи, схожі на «Термінатора», ведуть вогонь по мішенях у формі людей), «головна мета цієї ініціативи — максимально автоматизувати бойові дії на передовій і зменшити ризики для особового складу».

«Саме в цьому завжди полягало призначення наземних безпілотних комплексів», – пояснює Роберт Толласт, дослідник групи з вивчення наземних бойових дій у Королівському об’єднаному інституті оборонних досліджень (RUSI).

Хоча історія знає чимало прикладів використання озброєних наземних машин із дистанційним керуванням — згадайте, наприклад, «Schneider Crocodile» («Крокодил Шнейдера»), що застосовувався французькою армією ще під час Першої світової війни, — в Україні такі роботи набули особливого значення насамперед як засоби для постачання ізольованих передових позицій та евакуації поранених.

І Росія, і Україна регулярно використовують наземні безпілотні комплекси; більшість із них нагадують платформи на гусеничному ходу. Однак удосконалення технологій зв’язку дозволило використовувати ці пристрої не лише для порятунку солдатів, але й безпосередньо у бойових діях.

Завдяки дедалі більшій кількості терміналів супутникового інтернету Starlink оператори в українській армії можуть підтримувати надійний зв’язок із наземними безпілотними апаратами (UGV) протягом значно довшого часу, ніж це можливо за допомогою звичайних радіоканалів, які, до того ж, легко заглушити.

«Хоча система Starlink і не є повністю захищеною від таких проблем, її здатність швидко перемикатися між різними частотними діапазонами уможливила проведення операцій, подібних до тієї, що відбулася поблизу Добропілля», – наголошує Толласт.

За його словами, у цій сфері Україна має перевагу над Росією ще з лютого 2026 року — відтоді, як компанія Starlink заблокувала можливість використання своїх терміналів російськими військовими; втім, Толласт застерігає, що так може тривати не вічно.

Набагато ймовірнішою є поява чотириногих роботів. Теоретично вони могли б відносно легко пересуватися полем бою (перспектива, яку моторошно зображено в епізоді «Металевий голова» зі серіалу «Чорне дзеркало» 2017 року).

Ще один варіант — безекіпажні танки. Проте успіхи української армії у створенні наземних безпілотних платформ (UGV) будуть сталими лише за умови підтримки надійного зв’язку між операторами-людьми та машинами на полі бою.

Якщо Китай і Росія знайдуть дешевші способи блокування системи Starlink, то ситуація може кардинально змінитися.

Вирішенням цієї проблеми може стати повна автономність машин — підхід, який дедалі частіше застосовується до безпілотних літальних апаратів (БПЛА), які використовуються обома сторонами конфлікту.

«Очікую, що українці докладуть значних зусиль у цьому напрямку, і, ймовірно, знайдуть масштабне рішення цієї проблеми», – сподівається Толласт.

На це може знадобитися певний час. Хоча вартість датчиків, необхідних для автономної навігації, знижується, навіть безпілотникам, оснащеним найсучаснішими системами машинного зору, важко долати понівечений ландшафт української «нічиєї землі».

Тож, імовірно, доведеться ще почекати, перш ніж роботи візьмуть на себе виконання бойових завдань. Звісно, ​​якщо припустити, що це єдиний можливий сценарій, окрім припинення бойових дій.