Кривава доля 200-ї окремої мотострілецької бригади символізує провал планів Володимира Путіна щодо вторгнення в Україну

Атомні підводні човни ковзають у холодних водах уздовж узбережжя російського Кольського півострова на північному краю Європи. Десятки ракет, які здатні знищувати міста, зберігаються в бункерах, закопаних у внутрішніх пагорбах. З часів холодної війни цей арктичний арсенал захищала 200-та окрема мотострілецька бригада – один з найсильніших військових підрозділів у Росії, яка у 2022 році фактично була знищена в Україні. Про це йдеться в аналітичній публікації The Washington Post, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

200-та бригада була одним із перших військових підрозділів, який 24 лютого напав на Україну у процесі жахливого штурму Харкова. Відповідно до внутрішніх документів бригади, з якими ознайомилася The Washington Post, і раніше невідомих деталей, наданих українськими та західними розвідками, до травня 2022 року підрозділ повертався через російський кордон, відчайдушно намагаючись перегрупуватися.

Документ із детальним описом її лав засвідчив, що на кінець травня 2022 року у двох батальйонних тактичних групах залишилося менше 900 солдатів, які, за словами західних офіційних осіб, покинули гарнізон бригади в Росії разом із понад 1400 солдатами. Командир бригади був важко поранений. А деякі з тих, які досі входять до складу підрозділу, були внесені до списку шпиталізованих, зниклих безвісти або «відмовників», які не бажають воювати, згідно з документом з внутрішнього архіву російських військових, отриманого спецслужбами України.

Розвал бригади частково відображає її проблеми у виконанні бойових завдань та доблесну роботу українських військових. Але більш детальний аналіз діяльності 200-ої бригади засвідчує, що на її долю вплинули декілька факторів — ендемічна корупція, стратегічні прорахунки та неспроможність Кремля зрозуміти справжні можливості власної армії та збройних сил супротивника.

Реконструкція розгрому бригади базується на документах, інтерв’ю з її членами та їхніми сім’ями, а також розповідях офіцерів українських військових частин, які зіткнулися з 200-ю бригадою в боях. Більшість розмовляли на умовах анонімності, щоб обговорити конфіденційні розвідувальні дані або, у випадку з російськими солдатами, щоб забезпечити власну безпеку. За словами чиновників і експертів, які досліджували документи на прохання The Washington Post, запис показує, що бригада перебуває у кризовому стані.

Під час ракетного удару зі сторони ЗСУ, командир 200-ої бригади отримав настільки важке поранення голови, що його нудило, він був дезорієнтований і не міг згадати подій на полі бою. Незабаром його довелось шпиталізувати, про що свідчать внутрішні документи бригади. Багато найпотужнішої зброї підрозділу, зокрема мобільні ракетні установки та танки, було знищено або захоплено.

За кілька місяців після травневої інвентаризації, бригада зазнала нових втрат у боях, включаючи липневу стрілянину у північно-східному селі Гракове та вересневий контрнаступ ЗСУ.

Весь цей час бригада деградувала зсередини. Кваліфіковані війська та професійні офіцери, відправлені в бій на початку війни з найсучаснішими танками Т-80БВМ, поступилися місцем групі погано навчених строковиків, які прийшли на службу з мізерним або застарілим спорядженням. Деякі бійці бригади описали її стан як жахливий.

«Підрозділ знаходиться у стані занепаду», — розповідає солдат, який зараз служить у 200-й бригаді. Йому та іншим військовим спочатку видали «розмальовані каски 1941 року та бронежилети без пластин.

У війні, яка виявилась катастрофічною для переважної частини російської армії, поразка 200-ої бригади, особливо, кидається в очі. Вона розпочинала війну з кращою підготовкою, новішим обладнанням і більшим досвідом, включаючи попередні бойові завдання в Україні.

«Буде стрілянина»

У мирний час 200-та бригада дислокується на спартанських базах, розташованих за Полярним колом, за кілька кілометрів від кордону Росії з Норвегією. Розташування в муніципалітеті Печенга, на північний захід від Мурманська, підкреслює її місію: служити клином між силами НАТО на заході та базами Північного флоту Росії в Баренцевому морі.

Порти, з яких відправлявся вигаданий підводний човен у «Полюванні за Червоним Жовтнем», мають екзистенційне значення в російській стратегічній доктрині. Північний флот є основою ядерного потенціалу Росії для «другого удару», тобто очікується, що його підводні човни маневруватимуть в Атлантиці та завдадуть останнього катастрофічного удару, якщо Сполученим Штатам вдасться вивести з ладу російські наземні ракетні шахти.

Незважаючи на важливість цього завдання в Арктиці, Кремль неодноразово вибирав 200-ту бригаду для виконання першочергових завдань. Офіцерів було направлено до Сирії, щоб допомогти президенту Башару Асаду зберегти владу, і, згідно з українськими офіційними особами та звітом розслідувального видання Bellingcat, підрозділ був таємно залучений до спроби Росії захопити територію на східному Донбасі в Україні у 2014 році.

У січні 2022 року дві батальйонно-тактичні групи з важким озброєнням зі складу 200-ї бригади сіли в ешелони до кордону з Україною. На онлайн-зображеннях видно вагони-платформи, які перевозять танки по засніженому ландшафту, і солдатів, які грають у карти в переповнених пасажирських вагонах.

Колона з близько 100 машин бригади почала перетинати кордон з Україною на світанку 24 лютого. На фотографіях, зроблених цивільними особами, видно, як один із танків підрозділу використовується для блокування дороги на північній околиці Харкова.

До кінця дня кілька підрозділів 200-ї бригади потрапили в засідку або були атаковані, десятки солдатів були вбиті або поранені, а техніка, включаючи танки та мобільні реактивні установки «Град», знищена або покинута на узбіччях доріг, згідно з українськими та західними даними.

Знищення було спричинене тим, що 200-та бригада виконувала одне з найскладніших завдань у процесі російського вторгнення в Україну.

«Фронт, який їм було призначено, виявився добре захищеним завдяки дуже вмотивованим українцям», — підкреслив високопосадовець європейської розвідки.

Український військовий план був побудований, насамперед, навколо захисту Києва, столиці України, а також передбачав залучення кількох бронетанкових підрозділів, зокрема 92-ї механізованої бригади, щоб зосередити свою вогневу міць на захисті другого за величиною міста України — Харкова.

200-та бригада мала проблеми, які переслідували інші російські частини. За словами офіційних осіб, їм не вистачило їжі та палива після споживання або продажу критично важливих продуктів за кілька тижнів до вторгнення. Рішення Путіна тримати у невідомості навіть старших радників залишило командирам обмаль часу для підготовки військ, не кажучи вже про координацію планів нападу з іншими підрозділами.

Приголомшена опором України, 200-та бригада провела наступні тижні, відбиваючи подальші атаки, закріплюючись на оборонних позиціях на північ від Харкова. Саме на цій ділянці фронту, командир бригади, 44-річний полковник Денис Курило отримав важке поранення. Українські чиновники спочатку повідомляли, що удар стався наприкінці березня і Курило був убитий. Але у внутрішніх записах бригади йдеться про «бойове поранення від 22 квітня», внаслідок чого, його зрештою шпиталізували.

У штабі бригади оприлюднили лише натяки на бійню. У середині березня 2022 року губернатор Мурманської області Росії, до складу якої входить гарнізон 200-ої бригади, оголосив в Інтернеті про загибель трьох солдатів і одного офіцера в Україні, назвавши їх «справжніми героями».

У внутрішніх записах бригади можна помітити детальний підрахунок вцілілих особового складу у травні 2022 року після того, як вони відступили через російський кордон у Бєлгородську область. Справжність документів підтвердили західні силовики.

На одній сторінці міститься таблиця з переліком 892 військовослужбовців, які ще «перебувають» і приєднані до двох батальйонних тактичних груп, що напередодні війни були перекинуті з Печенги. Офіційні особи з європейських спецслужб, які уважно стежать за 200-ю бригадою, сказали, що ці два підрозділи починали війну із загальною чисельністю від 1400 до 1600 солдатів.  Серед тих, хто залишився, 21 були шпиталізовані, шість – зникли безвісти та дев’ять відмовились воювати.

При всій удаваній точності поіменного обліку бригади, помітно бракує окремих категорій. Там не вказано, скільки солдатів спочатку входило до складу двох батальйонних тактичних груп, і не згадується про поранених чи вбитих до того моменту в бою.

«Вони просто спливли кров’ю»

Втрати спричинили кризу на два фронти для 200-ої бригади: вона намагалась знайти підкріплення у Мурманську, навіть коли розбитим батальйонам у Бєлгороді було наказано повернутися в Україну.

На знак зростаючого відчаю, бригада у червні 2022 року почала формувати те, що вона називала «змішаним добровольчим батальйоном», до складу якого увійшли моряки, зняті з кораблів Північного флоту, фахівці з матеріально-технічного забезпечення зі складів та інші, яких часто примушували до дій, незважаючи на те, що вони мали невеликий досвід або взагалі його не мали.

«Самовільне залишення військової частини»

200-та бригада показала, що може бути як смертельно ефективною, так і смертельно недисциплінованою. Нестабільна продуктивність характерна для підрозділу, який західні силовики описують, як одну з найефективніших російських бригад, але, тим не менш, вона була уражена системною гниллю та дисфункцією.

Прикріплена до елітного Північного флоту, 200-та бригада отримує спеціальне спорядження та навчання для арктичних умов і часто є першою у черзі за найсучаснішою технікою Росії. У 2017 році бригада першою в Росії отримала нові танки Т-80БВМ, які зійшли з конвеєра.

Згідно з розслідуванням російського видання «Север.Реалії», у 2020 році троє військовослужбовців цієї бригади загинули — один вчинив самогубство, а інший — задихнувся блювотою, а кілька отримали поранення внаслідок інцидентів, які викликали занепокоєння щодо умов і безпеки бригади. Як повідомляється, ще один солдат осліп, а інший втратив руку під час навчання з мініатюрним дроном, озброєним потужною вибухівкою.

Того ж року прапорщик 200-ї бригади опублікував у соцмережах відео, в якому звинуватив своє керівництво у недбалості та корупції.

«Ось так живуть прапорщики і офіцери російської армії! Командир бригади навіть не заходить сюди. Йому байдуже, як живуть його підлеглі» – сказав на відео прапорщик Михайло Баленко.

На іншому відео Баленко звинуватив командирів у розкраданні речей, підкупі військових інспекторів і розпродажу пального для бригадної техніки.

Бригадні документи також натякають на внутрішні негаразди у бригаді. В одному наборі матеріалів перелічені кримінальні провадження до російської військової прокуратури щодо чотирьох солдатів 200-ої бригади — старшого лейтенанта, двох єфрейторів і рядового.

Двох звинувачують у «незаконному збуті вибухових речовин», ще двох — у «самовільному залишенні військової частини». У документах зазначено, що прокуратура відмовилася висунути звинувачення солдатам, хоча причини не називаються. У записах фігурують прізвища солдатів, але спроби зв’язатися з ними не увінчалися успіхом.

Точна кількість втрат 200-ї бригади залишається невідомою. Бригада не оприлюднила жодних цифр, і у публічних заявах влади Мурманська було визнано лише кілька загиблих солдатів.

Тим не менш, були й інші докази того, як війна вплинула на сім’ї військових у Мурманську. Наприкінці серпня 2022 року обласна влада ухвалила закон про безкоштовне харчування школярів, батьки яких перебували на службі в Україні або були вбиті чи поранені, і оголосила, що 1274 учні відповідають таким вимогам.

«На відновлення знадобляться роки»

«Участь 200-ї бригади в облозі Харкова завершилася у вересні, коли її було розгромлено під Куп’янськом під час українського контрнаступу», – зазначив полковник Павло Федосенко, командир 92-ї механізованої бригади ЗСУ.

Згодом залишилися лише фрагменти єдиного батальйону, який складався із зграї солдатів, мало схожих на досвідчений підрозділ, які вирушили в Україну сім місяців тому.

За словами Федосенка, більшість офіцерів підрозділу загинули або були поранені, а близько 70% техніки, включаючи 32 танки і 100 автомашин, було знищено або захоплено.

Подібні оцінки надали і західні силовики.

«Внаслідок того, що було втрачено так багато солдатів-контрактників і старших офіцерських кадрів, «на відновлення 200-ї бригади знадобляться роки», — сказав високопосадовець європейської розвідки.