Світові ціни на сірку почали зростати з кінця 2025 року під впливом підвищеного попиту та війни між Росією й Україною. Якщо до грудня 2025 року вартість підвищувалась поступово, перевищивши позначку у 500 доларів за тонну, то з березня 2026 року — після того, як США та Ізраїль завдали ударів по Ірану — вона стрімко злетіла вгору
Світові ціни на сірку — ключову сировину для виробництва добрив, що дедалі частіше використовується й у переробці металів, — за рік зросли майже вчетверо: із 280 доларів за тонну в липні 2025 року до 1050 доларів у липні 2026 року, що збільшило тягар імпортних витрат для Індії. Ціни почали зростати з кінця 2025 року під впливом підвищеного попиту та війни між Росією й Україною. Якщо до грудня 2025 року вартість підвищувалась поступово, перевищивши позначку у 500 доларів за тонну, то з березня 2026 року — після того, як США та Ізраїль завдали ударів по Ірану — вона стрімко злетіла вгору. Про це розповідає Foreign Ukraine із посиланням на індійське видання The Hindu.
Аби зрозуміти, чому ціни на сірку можуть так різко зростати, насамперед варто розібратися в тому, як її виробляють. Близько 92% світового обсягу сірки отримують із джерел, які не залежать від прямого попиту на неї: переважно як побічний продукт нафтопереробки та переробки природного газу. Лише 8% припадає на джерела, які безпосередньо залежать від попиту; у цьому випадку сірку видобувають безпосередньо з природних родовищ або мінералів із високим вмістом сірки, таких як пірити.
Найбільшим виробником сірки у світі є Китай — за оцінками, у 2025 році обсяг виробництва там сягне 19 млн тонн. Далі йдуть США (8,1 млн тонн), Росія (7,5 млн тонн), Саудівська Аравія (7,2 млн тонн) та ОАЕ (6,3 млн тонн).
Попри те, що Індія входить до десятки найбільших виробників сірки з обсягом у 3,7 млн тонн, вона покладається на імпорт для задоволення своїх потреб. Протягом останніх років обсяги імпорту в Індію зростали, причому близько 90% загального імпорту припадає на виробників із Західної Азії. У 2025 році Індія імпортувала 2,25 млн тонн сірки, з яких 2,02 млн тонн надійшло із Західної Азії. Частка Росії склала 0,15 млн тонн (6,5%).
Основна частина попиту в Індії припадає на галузь виробництва добрив; за оцінками Асоціації виробників добрив Індії (Fertiliser Association of India), у 2024–2025 роках 52% сірки, необхідної для цієї галузі, було отримано шляхом імпорту.
Російсько-українська війна призводить до скорочення пропозиції
Перший серйозний шок у сфері постачання стався з боку Росії. Вона є одним із найбільших у світі виробників сірки, на частку якої у 2025 році припадало близько 6,5% загального обсягу імпорту. Удари українських безпілотників неодноразово призводили до перебоїв у роботі Астраханського газопереробного заводу в Росії.
За повідомленням Reuters, атака у вересні 2025 року зупинила роботу підприємства, а наступний удар у травні 2026 року пошкодив обладнання, яке використовується для переробки сірководню та вилучення сірки.
Це змусило Росію обмежити експорт промислової сірки, аби забезпечити внутрішні потреби. Обмеження, про запровадження якого спочатку було оголошено до грудня 2025 року, згодом було продовжено до 31 грудня 2026 року.
Хоча це сприяло зростанню цін у всьому світі, ще серйозніший збій у постачанні стався в лютому 2026 року в Західній Азії, коли США та Ізраїль завдали ударів по Ірану. На країни Західної Азії припадало не лише близько 90% індійського імпорту сірки, але й понад 45% світового морського обсягу торгівлі цією сировиною.
Тим часом Китай у 2026 році також обмежив експорт сірчаної кислоти, аби задовольнити внутрішній попит, і це ще більше загострило ситуацію на світовому ринку.
Різке зростання цін призвело до того, що витрати Індії на імпорт сірки збільшилися у 2,5 раза: із 248 мільйонів доларів у 2024 році до 638 мільйонів доларів у 2025 році.
Зростання попиту
Військові конфлікти та скорочення пропозиції справили значний вплив, особливо з огляду на те, що попит на сірку й без того зростав.
За даними CRU Group, до 2024 року на світовому ринку сформувався структурний дефіцит. За оцінками, у 2025 році попит становитиме 72,8 млн тонн, тоді як пропозиція — 70,8 млн тонн, що означає дефіцит у розмірі близько 1,9 млн тонн. Використання запасів із Казахстану та Саудівської Аравії допомогло частково покрити цей розрив, проте ці запаси також поступово вичерпуються.
Однією з головних причин зростання попиту є розвиток процесів переробки металів, пов’язаних із виробництвом акумуляторів. Сірчана кислота використовується на підприємствах, які застосовують технологію автоклавного вилуговування (HPAL) для отримання нікелю з латеритних руд; надалі цей нікель використовується, зокрема, у виробництві акумуляторів для електромобілів.
Індонезія стала ключовим гравцем у цій галузі: у період із 2021 по 2025 рік попит на сірчану кислоту (пов’язаний із виробництвом нікелю) та обсяги її імпорту в країні зросли приблизно вп’ятеро. Якщо попит за цей час збільшився з 3,5 млн тонн до 16 млн тонн, то імпорт — з 0,23 млн тонн до 1,09 млн тонн.
