Поєднання закостенілих підходів європейських військових відомств із регуляторним паралічем в Україні не дозволяють наростити обсяги виробництва зброї і її дефіцит відчувається на фронті

Буденні регуляторні перепони в Україні та відсутність гнучкого, новаторського мислення в європейських військових структурах гальмують спільне виробництво озброєнь. Це негативно впливає на боєздатність України на полі бою, а також залишає збройні сили європейських країн неготовими до сучасних воєнних дій. Таких висновків дійшли автори нового дослідження Київської школи економіки, а також експерти, які поспілкувалися з катарським виданням Al-Jazeera, розповідає Foreign Ukraine.

Протягом двох років Україна намагається наростити обсяги виробництва озброєнь, пропонуючи західним партнерам фінансувати нові виробничі потужності в обмін на можливість випробувати зброю в реальних бойових умовах. Київ отримує зброю, а західні партнери — ноу-хау.

Згідно із доповіддю «За межами допомоги: як налагодити оборонну співпрацю з Україною» (Beyond Aid: Making Ukraine Defence Cooperation Work), ця модель сприяла створенню щонайменше 180 партнерств між українськими та іноземними компаніями, проте 22% із них наразі перебувають у стані застою.

Одним із таких проєктів, які загальмували, є завод із виробництва артилерійських снарядів. Про його створення рік тому оголосив німецький оборонний гігант Rheinmetall; очікувалося, що на цей час підприємство вже розпочне випуск продукції. Однак будівництво навіть не розпочалося: українська влада затримала видачу дозвільних документів, а згодом уряд змінив місце розташування заводу.

Існують й інші юридичні та бюрократичні перешкоди.

«Процес реєстрації інтелектуальної власності є досить тривалим. Технологічні цикли оновлюються настільки стрімко, що зареєстровані й захищені патентами рішення часто встигають застаріти», — зазначив Кріс Пул, запрошений науковий співробітник Центру державного управління та національної безпеки (CSNS) при Королівському коледжі Лондона.

Колишній директор ЦРУ Девід Петреус нещодавно розповів про те, як українські виробники безпілотників «можуть вносити зміни у програмне забезпечення щотижня — залежно від того, які контрзаходи застосовують росіяни проти їхніх систем. А зміни в апаратну частину вони можуть вносити кожні три-чотири тижні.

За мірками мирного часу на Заході, це запаморочливі темпи впровадження інновацій.

«Що станеться, якщо виріб потрапить до української бригади, яка згодом модифікує його та адаптує до нових умов? Кому тоді належатимуть права інтелектуальної власності на вдосконалений продукт? Чи має в такому разі частку прав Українська держава?» — риторично запитує Пул.

Ще одна проблема — права на експорт.

«Хоча на початковому етапі орієнтація виключно на український ринок може бути виправданою, але відсутність чіткого механізму експорту згодом може обмежити здатність компаній інтегрувати виробничі потужності, розташовані в Україні, у міжнародні ланцюги постачання», — йдеться у доповіді.

«Нам це не підходить»

За словами Пула, який спілкувався з українськими командами, які шукають західних партнерів, проблеми іноді криються у жорсткому підході Європи до ведення наземних бойових дій.

У 2022 році і Росія, і Україна вели бойові дії, використовуючи виключно традиційну польову артилерію та важку бронетехніку. Україна відбила перші російські атаки завдяки ефективному застосуванню оборонних озброєнь.

Однак, коли у 2023 році Україна перейшла у контрнаступ, то не змогла змагатися із Росією за масштабами та виробничими потужностями, тому швидко адаптувалася.

Було розроблено дешеві далекобійні дрони та ракети, аби перекрити постачання російської зброї й пального на фронт, а також знищити російські нафтопереробні потужності. Крім того, Україна почала розробляти та виготовляти власні FPV-дрони (дрони з видом від першої особи), використовуючи їх як своєрідну артилерію.

За наявними даними, у 2023 році Україна інвестувала у сферу безпілотних технологій 1 мільярд доларів — у 10 разів більше, ніж у 2022 році. Згідно з відеоаналізом видання The New York Times, лише за три місяці того року було уражено стільки ж російської бронетехніки, скільки за весь 2022 рік.

У 2024 році Україна виробила 1 мільйон FPV-дронів. У 2025 році обсяг виробництва перевищив 3 мільйони одиниць. У 2026 році Україна планує виробити близько 8 мільйонів дронів — тобто 16 одиниць на кожні 10, що їх застосовує Росія, — завдяки чому вдалося досягти переваги у повітрі на окремих ділянках фронту.

Поява нових видів озброєння супроводжувалася впровадженням нових тактик і створенням командних структур.

«Найважливіше — це децентралізоване командування. Україна впровадила його краще, ніж будь-хто інший. Підрозділи не чекають на накази згори. Вони самостійно збирають інформацію та ухвалюють рішення. Для цього потрібні дуже компетентні командири низової ланки», — зазначив Константінос Грівас, викладач дисциплін, пов’язаних із сучасними системами озброєння у Військовій академії Греції.

Така децентралізована система управління суперечить класичним військовим ієрархіям і тактиці.

«У Великій Британії існує певна зверхність: мовляв, британська армія так не воювала б; усе це, звісно, ​​дуже цікаво, але, зрештою, до нас це стосунку не має», — каже Пул.

За його словами, українським групам, з якими він спілкувався, пропонували: «Чи не могли б ви просто співпрацювати з [оборонними компаніями, такими як British Aerospace] або Babcock? Тоді ми зможемо мати справу з тими людьми, до яких звикли».

Україна продемонструвала, з якими викликами пов’язаний такий підхід

Під час військових навчань «Combined Resolve» («Спільна рішучість»), які проходили у серпні 2026 року, українські оператори дронів «знищили» танкову бригаду армії США, застосувавши свою тактику скидання протитанкових боєприпасів безпосередньо на танки. У лютому 2026 року вони провели аналогічну операцію проти британської бригади.

«Коли з’являються підрозділи, які використовують нові технології або методи навігації — наприклад, такі, що не залежать від GPS, — не виникає жодного інтересу дізнатися, у чому суть і як це можна було б адаптувати для потреб британської армії», — зазначає Пул.

Західні армії «навіть не почали перетворювати свої сухопутні підрозділи на піхоту, яка діє за допомогою дронів», — каже Олександр Данилюк, колишній старший радник міністерств оборони та закордонних справ України, а нині експерт із наземних бойових дій у Королівському об’єднаному інституті оборонних досліджень (RUSI) у Лондоні.

«Якщо ви не використовуєте дрони як основну зброю своєї піхоти, то така піхота — це вже вчорашній день. Люди, яких ви набрали й навчили воювати зі штурмовими гвинтівками, навіть не побачать ворога. Усі вони загинуть від ударів дронів», – заявив він.

Мабуть, найбільша проблема — це гроші

У 2025 році США припинили фінансування України і ультраправі політичні лідери у Франції та Німеччині прагнуть вчинити так само у 2027 році. Наразі основний обсяг військової та фінансової допомоги Україні надходить від Європейського Союзу.

Проте у першому півріччі 2026 року Київ витратив більше коштів, ніж планувалося, на фінансування двох контрнаступів, внаслідок яких було звільнено щонайменше 870 кв. км окупованої території, — і тепер Україна гостро потребує додаткового фінансування.

До того ж, виділення цих коштів обмежене європейськими нормативними процедурами, і українці побоюються, що з огляду на нинішні політичні тенденції, отримання такої допомоги у довгостроковій перспективі стає менш певним.

«Я не бачу реальних шансів на якісь позитивні зміни на Заході. Замість того, щоб скористатися цим диво-даром Заходу, — а також героїзмом і готовністю українців жертвувати собою та своєю нацією, — усе це було просто змарновано», – вважає Данилюк.