Військові дії в Україні свідчать, що Росія технологічно зупинилася, і навіть можна казати про колапс, від якого вона не скоро оговтається

Генерал Мирослав Ружанський, колишній Генеральний командувач Збройних сил Польщі, а зараз президент фундації безпеки та розвитку Stratpoints в інтерв’ю Onet розповів, завдяки чому Україні вдалось перехопити воєнну ініціативу на полі бою проти Росії і який приклад може запозичити Польща. Foreign Ukraine пропонує ознайомитись із найцікавішими фрагментами цього інтерв’ю.

Війна в Україні триває вже вісім місяців, хоча за задумом росіян, мала тривати три дні. Це виявилося великою несподіванкою не тільки для них, але й для багатьох аналітиків і планувальників, які очікували, що таких війн більше не буде – з величезними наземними зіткненнями, битвами з артилерією і великою кількістю танків. А також жорстокими злочинами проти мирного населення. Чи не так?

Мирослав Ружанський: Насамперед, я хотів би розпочати розмову з того, що в цій війні ми спостерігаємо застосування танків і артилерійських систем, які у нас асоціюються з Другою світовою війною. Це злиття класичних елементів з новим виміром, який, на мій погляд, не помічається. Це – ІТ-технології. У цій війні використовувалися високосучасні системи, зокрема й для захисту українців. Здійснення цих фантастичних артилерійських ударів – наступальних дій, які ми нещодавно спостерігали – було б неможливим без даних супутникової розвідки від країн Заходу, передусім США. Поважаючи рішучість українських воїнів, в яких є відданість і воля до бою (не кажучи вже про підтримку армії з боку суспільства), я б не забував і про розвідку. Ще один надзвичайно важливий елемент: відстань між сторонами конфлікту збільшилася завдяки сучасним ракетним системам, які зараз використовуються і доводять свою корисність. Це сучасна війна, і оскільки вона є компіляцією цих класичних систем (таких, як танки та артилерія) і нових ІТ-систем, аналітикам буде складно оцінити її.

Це сучасна війна чи зіткнення сучасного мислення про війну зі старим мисленням?

Мирослав Ружанський: Тут ми підходимо до питання протиставлення двох сторін. До 24 лютого я був серед тих, хто вірив, що російська армія така, як її описує Global Firepower, тобто друга армія у світі. Я очікував, що це буде армія, яка наскрізь просякнута новими технологіями. Ми звикли до двох меседжів з Росії: один – потужні паради та навчання, які ми спостерігаємо. Другий – гіперзвукова зброя, випробування ракетних систем, нова авіація. І сьогодні можна з упевненістю сказати, що цей образ створили росіяни і він не має нічого спільного з реальністю. З іншого боку, Україна – це 25-та армія світу. Однак, ця армія, а точніше її командири, починаючи з 2015 року опановують новий спосіб мислення – західний. Це зіткнення двох вимірів – сучасного мислення, яке ми спостерігаємо з українського боку, і самовпевненості з боку російських генералів і політиків, яка не має нічого спільного із сучасним мисленням про збройний конфлікт.

А НАТО не ввело всіх в оману? Ми були переконані, що Альянс складається з тих країн, які позбулися танків і їх суспільство не готове до страждань та рішучих дій. Але після 24 лютого виявилося, що зброя стріляє. Навіть в інформаційній війні, НАТО, як виявилося, беззаперечно переважало Росію. Як це сталося? Захід тихенько і професійно готувався до військових конфліктів, а також надавав Україні конкретну допомогу?

Мирослав Ружанський: Сила не вимірюється десятками тисяч солдатів, гвинтівками чи кількістю артилерійських систем, це неправильний хід думок. Це не детермінанти здібностей і сили. Технологія, що розвивається в цьому вимірі, а також у кіберпросторі, глибоко вкорінена у західних системах. Вона передбачає розвідку на далеких дистанціях, а також використання безпілотних комплексів, здатних самостійно працювати та брати на себе багато завдань, які раніше виконував солдат з гвинтівкою в руках. Ці системи постійно розвивалися на Заході, але ніколи не були перевірені. Ми часто сумнівались у тому, чи зможе літак без пілота зробити щось «хороше» на полі бою. Війна в Україні свідчить про те, що наші уявлення про оборонні системи Заходу абсолютно підтверджені. Російська армія спочатку оцінювалася у 150–180 тисяч солдатів, які дислокувалися вздовж кордону з Україною. Така чисельність порівняно з українською армією спочатку не давала жодних шансів останній. Таку операцію мали завершити протягом кількох днів. І ось у нас вісім місяців цієї війни. Війна в Україні підтверджує, що напрямок розвитку озброєння західних країн є абсолютно правильним. Ми повинні рухатися до більш складних систем, які будуть автономно пересуватися у просторі. Це буде вирішальним для майбутнього успіху або невдачі, у випадку збройного конфлікту. Це саме те, на чому нам потрібно буде зосередитися. Проте, я б застеріг тих, хто сьогодні хоче винести уроки з цієї війни. Це надзвичайно ризиковано, і ми це бачимо на прикладі політиків, які хочуть створити потенціал польських збройних сил.

Чи здатна Росія зробити висновки і досить швидко адаптуватися, щоб якось змінити хід війни?

Мирослав Ружанський: Ми всі вчимося, і я думаю, що росіяни також вчаться на своїх поразках. З іншого боку, питання в тому, чи здатна Росія ухвалити рішення, які ліквідують ці проблеми? Бо йдеться не про те, що ми сьогодні акцентуємо увагу на меседжах військового конфлікту, а говоримо про розміри, технології тощо. З іншого боку, армія буде ефективнішою тоді, коли економічна база та економічний потенціал держави будуть ефективнішими і це дозволить оснастити збройні сили сучасними системами. Поточні події свідчать про те, що Росія технологічно зупинилася, і навіть можна казати про колапс, від якого вона не скоро оговтається. Росія ніколи не була країною, яка розвиває свої ноу-хау в галузі нових технологій, оскільки її сильною стороною були нафта, газ і вугілля. Таким чином, вони отримували кошти з викопного палива і за ці гроші купували технології.

Дивлячись на війну з польської точки зору, як би ви її оцінили: чи Польща зараз у безпеці?

Мирослав Ружанський: Війна в Україні показує, наскільки важливі союзи та відносини між групами держав, і ми належимо до такої елітної групи під назвою НАТО. Потенціал України для ведення оборонних боїв, а сьогодні ще й з елементами наступальних дій, для нас є визначальним фактором і вказує на те, що ми знаходимося в потрібному місці і у потрібний час.  Декілька програм модернізації Збройних сил Польщі були запущені ще до 2014 року і передбачали модернізацію ВМС, ВПС, сухопутних військ і сил спеціального призначення, які, на жаль, були призупинені у 2016 році Антонієм Мацеревичем. Але зараз ми маємо ситуацію, коли Маріуш Блащак, як міністр оборони часто ухвалює самостійні рішення. Я переконаний, що він хоче покращити стан нашої армії. Ми небагата країна і повинні дуже раціонально думати про витрачання кожного мільйона чи мільярда. Ми повинні ухвалювати довгострокові та далекосяжні рішення. Потрібно збільшувати потенціал армії, спостерігаючи за військовими діями в Україні, а не посилатися на спогади 1939 року.

Отже, який шлях ви бачите?

Мирослав Ружанський: Я вважаю, що ми повинні говорити про можливості для армії, а не про кількість військ чи техніку. На мою думку, Польща повинна мати збройні сили, які виявлятимуть і нейтралізуватимуть загрози за межами нашої країни. Я б не хотів казати, що це будуть 3-4 дивізії. Залишимо це для роздумів військовим експертам. Пам’ятаймо, у Конституції Польщі йдеться про те, що керівники держави зобов’язані забезпечити безпеку та цілісність наших кордонів. Спостерігаючи за подіями в Україні, ми повинні бути упевненими, що у Польщі не повториться Буча або Ізюм.