Україна має міцні патріархальні традиції, особливо в оборонній сфері, але під час цієї війни українських жінок-солдатів дедалі більше сприймає суспільство та політичне керівництво держави

З 2014 року, коли почалася окупація Криму та Донбасу, тисячі жінок добровільно приєдналися до Збройних сил України. За останні дев’ять років, кількість жінок, які служать в українській армії, зросла більш ніж удвічі, і ще одна хвиля жінок приєдналася після повномасштабного вторгнення Росії в лютому 2022 року.

Про це йдеться в авторській колонці Дженніфер Мазерс, старшої викладачки міжнародної політики в Аберіствітському університеті (Великобританія) та Анни Квіт, запрошеної наукової співробітниці Університетського коледжу Лондона на сторінках The Conversation, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Жінки служили в Збройних силах України з моменту проголошення незалежності у 1991 році, але в основному виконували допоміжні функції і так тривало до початку війни у 2014 році. Вони почали служити на бойових позиціях у 2016 році, і всі військові позиції були відкриті для жінок у 2022 році.

Проте, багато жінок, які займають небойові посади, наприклад медики, наражаються на ті самі небезпеки й труднощі, що й їхні колеги на бойових позиціях. За словами заступниці міністра оборони України Ганни Маляр, до літа 2022 року понад 50 тисяч жінок були прийняті на службу в Збройні сили на ті чи інші посади, з них близько 38 тисяч служать у формі. Зараз багато жінок з підрозділами перебувають на передовій.

Змінюються патріархальні погляди

Україна – країна із міцними патріархальними традиціями, особливо в оборонній сфері. Але під час цієї війни українських жінок-солдатів дедалі більше сприймає українське суспільство та політичне керівництво країни.

Одним із свідчення визнання присутності жінок у війську та оцінки суспільством їхнього внеску стало перейменування Дня захисників України у 2021 році на День захисників і захисниць України.

Є й інші ознаки. Міністерство оборони регулярно використовує зображення військовослужбовців у своїх публікаціях в соціальних мережах. Українські жінки-військовослужбовці також часто потрапляють у новини, розповідаючи про свій військовий досвід. Станом на жовтень 2022 року, налічується близько 8 тисяч жінок-офіцерів в Україні, а один із заступників міністра оборони України – жінка.

Але присутність жінок в українських збройних силах не обійшлася без суперечок. Деякі аналітики застерігають від припущень, що фотографії та відео в новинах і соціальних мережах із жінками на передовій, начебто означають, що вони насолоджуються рівністю з чоловіками, з якими вони служать.

Черевики, які не підходять

Українським жінкам-військовослужбовцям досі доводиться долати скептицизм командирів і співслужбовців щодо їхньої відданості та здібностей, перешкоди для просування по службі та розвитку кар’єри, а також такі побутові проблеми, як отримання належної та зручної форми, бронежилетів і черевиків.

Жінки також більше ризикують стати жертвами сексуального насильства. Чимало українських учасниць бойових дій в інтерв’ю журналістам зазначають, що вони повинні будь-якими способами уникнути полону, навіть ціною власного життя.

У 2015 році стартував масштабний дослідницький проект «Невидимий батальйон», який пролив світло на умови військової служби українських жінок. Під керівництвом групи українських соціологів (включно з Анною Квіт, однією з авторок цієї статті) було зафіксовано правові перешкоди для працевлаштування жінок у секторі оборони та безпеки, а також перешкоди для їхнього доступу до військової освіти та навчання. Ці обмеження перешкоджали жінкам в армії посідати низку технічних і керівних посад.

Зараз не тільки усунуто багато з цих формальних перешкод, але й запроваджено консультантів із ґендерних питань та перевірки, щоб заохочувати військову культуру, яка є більш доброзичливою для жінок. У сім’ях, де обоє батьків служать в збройних силах, відпустка по догляду за дитиною більше не є виключною прерогативою матерів.

Соціальне ставлення до жінок-солдатів також значно покращилося за останні кілька років. Наприклад, відсоток українців, які погодилися з тим, що жінки в армії повинні мати рівні можливості з чоловіками, різко зріс з 53% у 2018 році до 80% у 2022 році.

Дивлячись вперед на післявоєнне українське суспільство, важко передбачити, чи сприятиме це більш позитивне суспільне ставлення до жінок-солдатів до більшого сприйняття жінок у відносно новій ролі ветерана війни. Подальше дослідження, проведене для проекту «Невидимий батальйон» у 2017 році, засвідчило, що жінки-ветерани боролися за те, щоб їхній статус визнали як урядовці, так і цивільні особи. Це означало труднощі з доступом до державних послуг для ветеранів і поверненням до цивільного життя.

Чи зміниться ставлення?

У післявоєнний період часто існує соціальний тиск на жінок, щоб вони відновили більш традиційні гендерні ролі, а саме зосередилися на материнстві та сім’ї. Саме так сталося з радянськими жінками, які воювали у Другій світовій війні: їх першими демобілізували і навіть наказали не розповідати про те, що вони робили на війні, щоб не присоромити своїх чоловіків.

Однак так само, як ставлення суспільства до жінок в армії в Україні швидко змінюється, так само швидко змінюються закони країни та державна політика.

Зобов’язання України щодо задоволення потреб і прав жінок відображено у стратегічних документах уряду на наступне десятиліття. Наприклад, у 2022 році Україна прийняла національну стратегію рівності жінок і чоловіків на період до 2030 року.

У 2020 році було запроваджено другий національний план дій України, який включає заходи щодо покращення умов проходження військової служби жінками та підтримки жінок-ветеранів. План містить зобов’язання забезпечити «жінок-військовослужбовців уніформою, спорядженням і бронежилетами, які б відповідали їхнім антропометричним показникам», а також надавати жінкам-ветеранам і членам їхніх родин безкоштовні юридичні консультації.

Загальний досвід війни дає зрозуміти масштаб і характер внеску, який українські жінки роблять у захист своєї країни. Це спільне розуміння, підкріплене щоденними зустрічами з жінками-ветеранами, які є друзями, сусідами та членами сім’ї, може означати, що досвід цих жінок буде цінуватися в наступні роки.