Сьогодні захист прав військовослужбовців, покращення комунікації в системі та швидке реагування на критичні ситуації безпосередньо впливають як на довіру громадськості до інституцій, так і на ефективність армії

Перш ніж вона змогла обійняти посаду головного захисника прав солдатів в українській армії, Ользі Решетиловій довелося самостійно створити цю посаду. Це було нелегке завдання, враховуючи ворогів, яких вона нажила. Протягом 10 самотніх років вона працювала громадською активісткою, підвищуючи обізнаність про зловживання у війську. Збройні сили не мали спеціалізованих посадовців для розгляду скарг від військовослужбовців. Про це йдеться у спецрепортажі The New York Times, переказ якого пропонує Foreign Ukraine.

Будь-яка критика армії є делікатною в Україні, адже ця інституція користується великою повагою з 2014 року. 40-річна Решетилова зіткнулася із погрозами кримінального переслідування за свої розслідування. В якийсь момент, за її словами, командир наказав своїм солдатам направити на неї гвинтівки, щоб не допустити на базу. Вона стала об’єктом онлайн-кампанії із дискредитації, яка зображувала її іноземним агентом. Тим не менш вона залишалася непохитною, і у жовтні 2025 року президент України Володимир Зеленський призначив її першим військовим омбудсменом.

Солдати майже мільйонної армії України з того часу подали тисячі скарг на ставлення до них. Решетилова зазначила, що це зміцнило її віру у важливість роботи після чотирьох років жорстокої і тотальної окопної війни. Її чоловік воює на війні. У подружжя двоє синів, 5 та 14 років, які також можуть опинитися у війську, якщо війна затягнеться. Ця реальність допомагає їй зміцнитися під час складних взаємодій з військовими командирами.

«Звичайно, іноді в їхніх очах можна побачити скептицизм, але згідно із правовим мандатом, командири повинні мене прийняти», – запевняє Решетилова.

Деякі офіцери радять їй провести деякий час на командних пунктах на передовій, перш ніж давати поради.

«Я ставлюся до цього з деяким гумором. Я, мабуть, провела на командних пунктах більше часу, ніж деякі командири», – підкреслює військова омбудсманка.

Вона розуміє нещадні виклики, з якими стикаються солдати під час війни, як-от тривале перебування у бункерах без можливості піднятися на поверхню для санітарії або евакуації поранених товаришів.

«Це вимагає змін у навчальній доктрині. Тепер нам потрібно підготувати солдатів до тривалого виживання в обмеженому просторі», – додала вона, зазначивши, що їм потрібно «знати, як вижити за температури мінус 20, не маючи можливості розпалити вогонь, адже будь-яке полум’я може розкрити їхню позицію.

У 2014 році, коли Росія анексувала Крим та розпалила сепаратистські конфлікти на сході України, Решетилова доглядала за першою зі своїх дітей. Вона почала займатися питаннями, пов’язаними з війною, після того, як українські солдати з її міста потрапили в оточення на східному фронті. Вона збирала гроші, аби купити бронежилети для інших солдатів. Зрештою, Решетилова стала співзасновницею неурядової організації під назвою «Повернися живим». Вона також почала працювати у журналістиці, зосереджуючись переважно на правах солдатів.

Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну у 2022 році Решетилова присвячувала більшу частину свого часу документуванню російських воєнних злочинів. Але зіткнувшись із численними порушеннями прав українських солдатів з боку їхніх власних командирів, вона повернулася до своєї попередньої роботи.

Зеленський запропонував їй цю роботу 30 грудня 2024 року та попросив написати закон, який визначає посаду військового омбудсмена. Він прийшов до цієї ідеї після наполягання громадських активістів. У заяві після її призначення Зеленський назвав Решетилову «відомою, досвідченою та ефективною українською правозахисницею».

Того дня Решетилова вийшла з Офісу президента в Києві і одразу ж загубилася на темних вулицях, де перехрестя перекриті мішками з піском і блокпостами, що захищають урядовий квартал.

«Було холодно, темно, і я була зовсім сама. У мене не було команди, персоналу, нічого. Я була сама. Боже, що ж мені робити?» – подумала я», – згадує Решетилова.

Вона зателефонувала Руслану Циганкову, колишньому військовому прокурору та давньому співробітнику, і попросила про допомогу. Він мав стати її заступником. Вони місяцями розробляли своє бачення ролі військового омбудсмена. Армійське керівництво, не бажаючи погоджуватися на нагляд, мало союзників у парламенті. Решетилова готувалася до ворожого прийому.

«Виступаючи перед законодавцями з парламентської трибуни, я почала говорити сухо, як того вимагає протокол, пояснюючи законопроект – і зрозуміла, що ніхто не слухає. Потім я відкинула свої папери та вигукнула: «Благаю вас, це рішення потрібне мільйону солдатів!», – каже військова омбудсменка.

Законопроект було ухвалено. Відтоді, за словами Павла Паліси, заступника керівника Офісу президента України та колишнього командира бригади, вони «встановили конструктивне та систематичне партнерство з Офісом військового омбудсмена».

«Сьогодні захист прав військовослужбовців, покращення комунікації в системі та швидке реагування на критичні ситуації безпосередньо впливають як на довіру громадськості до інституцій, так і на ефективність армії», – додав Паліса.

Під час нещодавнього візиту до бригади на заході України Решетилова прогулювалася серед солдатських наметів у лісі, уважно стежачи за своїм оточенням. Військовослужбовці 162-ї механізованої бригади ЗСУ незабаром будуть розгорнуті для участі у жорстких боях на фронті. Там у них буде достатньо проблем у боротьбі з російськими військами. Решетилова була там, щоб захистити їх від інших речей: власних командирів, жорстоких колег, порушень українського законодавства.

Вона помітила солдата, який сидів на лавці, явно у поганому стані здоров’я, з милицею поруч. Командир, який супроводжував її, полковник Дмитро Бородій, сказав, що в нього щонайменше 20 новобранців у подібному стані, і він не знав, що з ними робити.

«Призовники брали таких чоловіків, хоча вони були радше тягарем, ніж перевагою, але я не мав законного права залишати їх, коли бригада вирушала на фронт. Більшою проблемою були солдати, які втікали. Наприклад, до нас скерували новобранця, який був кінорежисером і, прибувши на навчання, виглядав худим, з тремтячими ногами та руками та широко розплющеними очима. Ми сказали, що його роботою може бути зйомка відео про бригаду. Але через три дні він зник», – розповів Бородій.

За даними уряду, близько 200 000 українських солдатів самовільно залишили військові частини. Щоб вирішити цю проблему, військові командири вимагали покарань: правил, які б заморожували банківські рахунки, анулювали водійські права або посилювали кримінальну відповідальність.

Натомість Решетилова додала триденний адаптаційний курс до місячної базової підготовки, який проводять психологи у цивільному одязі і він має на меті пом’якшити часто травматичні перші дні переходу до військового життя.

Того ж дня вона відвідала табір для солдатів, яких було заарештовано після СЗЧ. Військовослужбовці в таких таборах часто мають можливість змінити бригаду. Вступ до погано керованої бригади є поширеною причиною того, що солдати залишають армію.

«Захист прав солдатів зробить українською армію сильнішою, допомагаючи зменшити як кількість ухилення від мобілізації, так і кількість випадків СЗЧ. Але, незважаючи на мій мандат, вплив у війську у мене ще обмежений», – зізналась Решетилова.