Як тренер з Чернігова під час війни готує світових та європейських чемпіонів з легкої атлетики

Наразі Дмитро Шолох розпочинає підготовку українських спортсменів до Олімпійських ігор 2028 року в Лос-Анджелесі

Тренер Дмитро Шолох з 11-річним вихованцем Тимофієм / Фото: Анастасія Леухіна

У тренажерному залі на чернігівському стадіоні імені Гагаріна у перші дні російського вторгнення Дмитро Шолох зібрав своїх вихованців і тренувався з ними, щоб вони не сиділи під замком. Коли Чернігів виявився частково оточеним окупантами, українські військові заборонили йому це робити з міркувань безпеки. У березні 2022 року росіяни скинули вісім бомб на стадіон, повністю зруйнувавши футбольне поле, трибуни, бігові доріжки та одну із залів. Про це розповідає Foreign Ukraine із посиланням на німецьке видання Tages an Zeitung.

Уже минуло чотири роки, але Дмитро надалі готує легкоатлетів до змагань. У 2022 році один із його спортсменів виграв чемпіонат Європи серед юніорів в Албанії, у 2023 році — чемпіонат світу у Мексиці, а у 2025 році один із його підопічних увійшов до п’ятірки найкращих спортсменів Європи.

Незважаючи на війну, тренування йдуть за планом. Наразі Дмитро Шолох розпочинає підготовку до Олімпійських ігор 2028 року в Лос-Анджелесі. Але цьому передують кілька відбіркових раундів на національних змаганнях. Саме тому вони тренуються щодня, навіть в умовах безперервних російських атак.

Тренер розповідає, як вони врятували обладнання після бомбардування та випрямили штанги. Хоча більшість було знищено пожежею, а частину вкрадено мародерами. Довелось перебудувати розклад, аби різні тренери могли тренувати дітей у різний час, оскільки місця для всіх не вистачає. Дмитро та його колега виклали штучний газон із зруйнованого стадіону у новій спортивній залі. Нині вони збирають кошти на професійне чищення газону.

З початком повномасштабного вторгнення басейн у Чернігові було зачинено. Тренерка з плавання Лілія втратила там роботу після понад 30 років і тепер змушена працювати продавчинею. Якийсь час вона ще двічі на тиждень возила дітей до Славутича, за 60 кілометрів звідси. Але через почастішання атак російських безпілотників цьому настав кінець. Однак Лілія не втрачає надії: вона, як і раніше, залишає дні тренувань вільними у своєму розкладі.

Цей новий спосіб життя під час війни, обмежений кількома квадратними метрами та затьмарений щоденними погрозами, показує, у чому насправді полягає стійкість українців. Не в абстрактній незламності, а у підтримці графіка тренувань, збереженні ділянки штучного газону або залишенні вільних днів у календарі для майбутніх тренувань.