Архієпископ Пол Річард Галахер на власні очі став свідком страждань і виснаження українців, а також їхньої рішучості до відбудови, глибокого прагнення до справедливого миру та бажання якомога швидше повернутися до нормального життя

Архієпископ Пол Річард Галахер, Секретар Святого Престолу у закордонних справах здійснив шестиденний візит в Україну, під час якого провів численні політичні, інституційні, церковні та пастирські зустрічі. Головною метою поїздки була участь у святкуваннях з нагоди 35-ї річниці відновлення діяльності Римо-католицької церкви у Бердичеві. Архієпископ Галлахер на власні очі став свідком страждань і виснаження українців, а також їхньої рішучості до відбудови, глибокого прагнення до справедливого миру та бажання якомога швидше повернутися до нормального життя. У розмові з Vatican News незадовго до від’їзду архієпископ розмірковує над тим, що може зробити Святий Престол, аби допомогти українському народу та створити умови для припинення воєнних дій. Foreign Ukraine пропонує ознайомитись з його думками.

Vatican News: Ви вперше відвідали Україну у 2022 році, лише через кілька місяців після початку повномасштабної війни, а тепер повернулися після понад 4,5 років. Яку країну Ви побачили, і з якими настроями Ви зіткнулися?

Архієпископ Пол Річард Галахер: Передусім, дозвольте мені подякувати всім, хто зробив цей візит можливим: насамперед, Господу, який нас вів; потім, звичайно, українській владі, яка зустріла нас на кордоні та зробила все можливе, аби полегшити нашу подорож, гарантуючи безпеку; Греко-католицькій Церкві та Римо-Католицькій Церкві; і, звичайно, Апостольському Нунцію, архієпископу Вісвальдасу Кульбокасу. Як Ви згадали, мій візит мав як пастирську, так і дипломатичну мету. Передусім, мене скерували взяти участь у святкуваннях у Бердичеві, які також збіглися із 25-ю річницею візиту Святого Івана Павла II в Україну. У дипломатичному плані ми зустрілися із представниками влади, зокрема з виконувачем обов’язків Міністра закордонних справ та Президентом Володимиром Зеленським, і почули багато свідчень про страждання, які зазнає населення. У цьому немає сумнівів: виснаження, спричинене цим насильством, чітко видно. Водночас, можна зустріти рішучий та стійкий народ, який повністю усвідомлює численні жертви, принесені їхніми співгромадянами заради своєї країни. Найбільше мене вразила та зворушила мужність людей, їхня рішучість, а також їхня віра в Бога. Є тверда рішучість жити якомога нормальнішим життям: продовжувати працювати, піклуватися про своїх дітей і людей похилого віку та плекати солідарність з тими, хто постраждав від бомбардувань. Я був глибоко вражений їхньою благородністю духу та рішучістю зберегти свою свободу та незалежність.

Vatican News: Ви очолювали святкування свята Матері Божої Кармельської у Бердичівській святині. Тисячі людей були присутні, незважаючи на труднощі війни. Багато людей похилого віку та людей з інвалідністю здійснили цю подорож. Яке значення це має в такий час?

Архієпископ Пол Річард Галахер: Було зворушливо спостерігати за глибиною відданості цього народу Пресвятій Діві Марії. Бердичів – це історична святиня, яка приймає паломників протягом поколінь. У часи випробувань і труднощів вона пропонує їм скелю, на яку можна спертися. Для них було особливо важливо зібратися там, тому що протягом останніх років війни не було можливості служити Месу просто неба на відкритій території святині. Літургію довелося проводити в церкві, де могли розміститися лише кілька десятків людей. У неділю, навпаки, тисячі людей радісно зібралися на галявині. Вони були вдячні за присутність представника Папи, через якого відчули близькість Святого Отця. Водночас вони були глибоко зосереджені на молитві та на своєму акті відданості Божій Матері, сповнені надією, що її заступництво справді покладе край цій жахливій війні.

Vatican News: Одним із найбільш зворушливих аспектів місії були ваші візити до розбомблених місць, до меморіалу Майдану та людей, які постраждали від втрати близьких або бачили їхні зруйновані домівки. У 2022 році ви також відвідали Бучу, Ірпінь та Ворзель. Як можна так довго все це терпіти?

Архієпископ Пол Річард Галахер: Віра підтримувала цих людей. Вони переконані — і кажуть це відкрито, — що воюють не лише за Україну, але й за всю Європу. Вони відчувають, що у них немає альтернативи. Для них це боротьба за виживання нації. Звичайно, ми знаємо, що існують різні погляди з приводу певних історичних питань, які лежать в основі позицій залучених сторін. Але реальність сьогодні така, що Україна просто хоче залишатися такою, якою була до війни, і з цієї причини її народ готовий страждати. Болісно бачити і дізнаватися, скільки людей загинуло, дивитися на фотографії, вивішені на меморіалах тих, чия доля досі невідома — чи живі вони, чи де їхні останки. Це стосується кожного серця. Однак через ці меморіали люди хочуть засвідчити мужність солдатів і висловити солідарність з усіма, хто страждає від бомб, ракет і безпілотників. Для тих із нас, хто живе в мирі, важко навіть уявити, що означає лягати спати щовечора, не знаючи, чи прокинешся ти наступного ранку від чергового обстрілу, або проживати кожен день, розмірковуючи, чи може він стати для тебе останнім. Це важко — майже неможливо — зрозуміти, але це їхня щоденна реальність.

Vatican News: Якими були результати ваших політичних та інституційних зустрічей? І які виклики може вирішувати Святий Престол конкретно?

Архієпископ Пол Річард Галахер: На наших зустрічах з представниками української влади ми відчули глибоку вдячність за заклики Святого Отця та його слова, і це є джерелом підтримки для нас. Українці відчувають підтримку близькості, яку проявив спочатку Папа Франциск, а тепер Папа Лев. Це спонукає Святий Престол відновити свою відданість діалогу з міжнародною спільнотою та російською владою, а також продовжувати свої гуманітарні зусилля, такі як місія, довірена кардиналу Маттео Марії Дзуппі, який продовжує працювати над поверненням дітей, в’язнів та цивільного населення. Для мене це був надзвичайно позитивний досвід, який дозволив власними руками доторкнутися до реальності сучасного світу. Ми повинні пам’ятати, що не всі живуть так, як ми в Італії чи в моїй рідній Англії. У нашому світі також існує темна і тривожна реальність.

Vatican News:  Багато людей запитували вас, коли Папа Римський Лев XIV відвідає Україну. Яку відповідь ви можете дати?

Архієпископ Пол Річард Галахер: Майже всі, з ким я зустрічався, ставили мені це питання. Моя відповідь дуже проста. Святий Отець дуже серйозно ставиться до цього запрошення. Зі свого боку, ми вивчатимо умови, які необхідні для визначення правильного часу та найдоцільнішого способу, щоб такий візит приніс найбільші плоди для України та миру у світі.

Vatican News:  Чи бачите ви якусь надію, що сторони зможуть хоча б досягти припинення вогню найближчим часом?

Архієпископ Пол Річард Галахер: Протягом цих днів я бачив тверду рішучість з української сторони працювати над досягненням цієї мети. Мені важко сказати, чи це можна досягти найближчим часом, але ми повинні продовжувати працювати в цьому напрямку.

Vatican News:  І насамкінець, дозвольте мені поставити особисте запитання? Коли ви повернетеся додому, який образ ви понесете зі собою? Який спогад залишиться понад усе?

Архієпископ Пол Річард Галахер: Це образ багатоквартирних будинків в Україні зруйнованих бомбардуваннями. Ми відвідали один такий район у Києві, на вулиці Братства Тарасівців, разом з місцевою владою та представниками УВКБ ООН. Це змусило мене усвідомити – і я відчув це на власному досвіді – наскільки інакше бачити зображення по телевізору, як ми всі робимо щодня, і фізично стояти в місцях, де лише кілька днів тому жили сім’ї та звичайні люди, такі як ми. Коли ви бачите навколо себе розгублених і зневірених людей, які жили там і втратили все – свої обличчя, а також тиху надію на кращі дні, яка досі сяє в їхніх очах – ці образи залишаються з вами назавжди.