Британська правозахисна організація ARTICLE 19 Europe закликала українську владу та міжнародну спільноту вжити термінових та рішучих заходів у відповідь на систематичні переслідування журналістів та знищення свободи слова на тимчасово окупованих територіях України

Свобода слова є фундаментальною цінністю демократичного суспільства. Однак на тимчасово окупованих територіях України вона систематично підривається через тиск на журналістів. З моменту окупації Кримського півострова у 2014 році Російська Федерація встановила репресивну систему контролю над інформаційним простором. Незалежні ЗМІ були витіснені або закриті, трансляція українських каналів та доступ до соціальних мереж блокуються, журналісти зазнають систематичного тиску з боку російської окупаційної влади та кримінального переслідування за сфабрикованими звинуваченнями, а інформаційний простір насичений пропагандою. Після початку повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році рівень репресій значно зріс і поширився на нещодавно окуповані території. Журналісти стали об’єктами не лише переслідувань, але й воєнних злочинів, включаючи викрадення, тортури та вбивства, а також порушення права на справедливий суд. Про це йдеться в аналітичній публікації британської правозахисної організації ARTICLE 19 Europe, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Правозахисні організації продовжують документувати незаконні затримання, обшуки, вилучення обладнання, викрадення, фізичне насильство, обмеження доступу до інформації, а також економічний тиск на журналістів. На тимчасово окупованих територіях (далі – ТОТ) України російська окупаційна влада регулярно застосовує статті російського кримінального законодавства про «екстремізм», «тероризм», «шпигунство», «державну зраду», «поширення неправдивої інформації» або «дискредитацію російської армії» для придушення свободи слова.

За даними Центру прав людини ZMINA, станом на кінець 2025 року щонайменше 26 українських журналістів залишаються під незаконним утриманням, зокрема 17 кримських професійних та цивільних журналістів. З початку 2024 року задокументовано понад 80 випадків тиску з боку окупаційної влади на професійних працівників ЗМІ та цивільних журналістів, зокрема на кореспондентів ініціативи «Кримська солідарність», газети «Qirim» та видань «Nankedzhan», «Armanchiq» і «Кримський процес». Тільки у 2025 році правозахисники задокументували щонайменше 27 нападів на журналістів у тимчасово окупованому Криму. Це демонструє систематичний характер переслідування журналістів як частини державної політики Російської Федерації, спрямованої на придушення свободи слова та прагнення контролювати інформаційний простір на ТОТ України.

Варто наголосити, що переслідування журналістів на ТОТ є давнім та систематичним. Деякі кримські журналісти перебувають під вартою в Росії з 2016 року, зокрема Олексій Бесарабов та Дмитро Штибліков, аналітик і заступник головного редактора журналу «Безпека Чорного моря». Кримськотатарські журналісти Сейран Салієв, Марлен (Сулейман) Асанов, Ернес Аметов, Тимур Ібрагімов, Руслан Сулейманов та Асан Ахтемов, «стрімери» – активісти, які використовують свої смартфони для трансляції рейдів, обшуків та судових засідань – від громадянської ініціативи «Кримська солідарність» також зазнали переслідувань і перебувають під вартою з жовтня 2017 року.

Ситуацію ще більше посилює той факт, що низка незаконно затриманих журналістів мають серйозні проблеми зі здоров’ям, які посилюються неналежними умовами утримання, переведеннями до віддалених в’язниць на території Росії, поганим харчуванням, нелюдським поводженням та відсутністю медичної допомоги. Наприклад, журналістка та правозахисниця Ірина Данилович, яка ув’язнена з квітня 2022 року та була засуджена майже до семи років позбавлення волі у виправній колонії, втратила слух на одне вухо через відмову у медичній допомозі в кримському слідчому ізоляторі та отримала мікроінсульт під час утримання під вартою.

Інші журналісти громадянської ініціативи «Кримська солідарність» також страждають через відсутність медичної допомоги, зокрема Осман Аріфмеметов, Рустем Шейхалієв та Сервер Мустафаєв, яких засудили до 14 років позбавлення волі; Ремзі Бекіров, засуджений до 19 років позбавлення волі; та Амет Сулейманов, засуджений до 12 років позбавлення волі, який має інвалідність через хворобу серця та потребує життєво важливої ​​операції. Незважаючи на це, доступ міжнародних гуманітарних місій до них залишається обмеженим або повністю відсутнім.

З 2022 року Росія ув’язнила ще трьох кримськотатарських журналістів – Вілена Темер’янова, Рустема Османова та Азіза Азізова, – а також щонайменше 11 працівників ЗМІ з тимчасово окупованих Запорізької та Херсонської областей: Геннадія Осьмака, Владислава Гершона, Анастасію Глуховську, Яну Суворову, Максима Рупчева, Георгія Левченка, Сергія Цигіпу, Олександра Малишева, Дениса Глущенка, Євгена Ільченка та Ірину Левченко.

Репресії не лише тривають, але й посилюються: наприкінці квітня 2026 року російський суд виніс один із найсуворіших вироків щодо працівників українських ЗМІ з тимчасово окупованого Мелітополя – Дениса Глущенка та Олександра Малишева засудили до 26 років позбавлення волі в колонії суворого режиму за сфабрикованими звинуваченнями у «шпигунстві» та «тероризмі». Ці вироки є показовими: вони демонструють не лише відсутність гарантій справедливого судочинства, але й цілеспрямовану політику залякування журналістів та повне придушення незалежної інформації на окупованих територіях.

Систематичні репресії проти журналістів на ТОТ України є не лише порушенням прав людини, але й частиною політики, спрямованої на знищення свободи слова та доступу до достовірної інформації. Без негайної та рішучої реакції міжнародної спільноти ці злочини залишаться безкарними, а журналісти будуть беззахисними.

Ми закликаємо уряд України:

• продовжувати зусилля щодо звільнення журналістів усіма доступними дипломатичними та правовими засобами;
• забезпечити ефективне розслідування злочинів проти журналістів, скоєних на ТОТ України, з метою притягнення винних до відповідальності;
• посилити фінансову та інституційну підтримку незалежних ЗМІ, переміщених з ТОТ України;
• забезпечити програми реабілітації та реінтеграції для цивільних осіб, звільнених з незаконного утримання під вартою Російською Федерацією, включаючи журналістів;
• шукати комплексні шляхи протидії дезінформації Російською Федерацією щодо окупованих територій України.

Ми закликаємо міжнародну спільноту:

• посилити політичний та дипломатичний тиск на Росію, аби забезпечити негайне звільнення всіх незаконно утримуваних журналістів;
• вимагати регулярного доступу до затриманих журналістів, моніторингу умов їхнього утримання та доступу до медичної допомоги, а також сприяти спілкуванню між затриманими та їхніми родинами;
• зміцнити міжнародні механізми моніторингу порушень свободи слова на ТОТ України;
• забезпечити притягнення винних до відповідальності, зокрема в рамках Міжнародного кримінального суду та шляхом розслідування цілеспрямованих злочинів проти ЗМІ під універсальною юрисдикцією;
• посилити санкційний тиск на осіб та організації, причетних до переслідування журналістів;
• забезпечити публічне реагування на порушення та активізувати роботу Представника Організації з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ) з питань свободи ЗМІ та Спеціального доповідача ООН з питань заохочення та захисту права на свободу думки та вираження поглядів щодо становища представників українських ЗМІ;
• підтримувати програми захисту журналістів та незалежних ЗМІ.

Ми закликаємо Уряд України, держави-члени та установи ООН, ОБСЄ, Раду Європи, Європейський Союз, Міжнародний комітет Червоного Хреста та громадянське суспільство вжити термінових та рішучих заходів у відповідь на систематичне переслідування журналістів та знищення свободи слова на тимчасово окупованих територіях України.

Незаконне затримання журналістів, їх утримання в нелюдських умовах, відмова в медичній допомозі та гарантіях справедливого суду є серйозними порушеннями міжнародного гуманітарного права, міжнародного кримінального права та прав людини.

Водночас придушення незалежної журналістики стало інструментом встановлення повного контролю над інформаційним простором на окупованих територіях. Будь-яка бездіяльність міжнародної спільноти лише посилює атмосферу безкарності та створює умови для подальших репресій проти працівників ЗМІ в усьому світі.

Сьогодні потрібні не лише заяви солідарності, але й відчутні та ефективні заходи для захисту незаконно затриманих журналістів, забезпечення доступу для міжнародних місій та їхнього швидкого звільнення.