Україна зараз має сильнішу переговорну позицію, як у військовому, так і в дипломатичному аспектах, а простір для маневрування Росії став набагато вужчий

«Немає угоди, доки не буде угоди», – заявив президент США Дональд Трамп на прес-конференції в Анкориджі, найбільшому місті Аляски, 15 серпня 2025 року. Це була розпливчаста заява, майже така ж розпливчаста, як монолог, який президент Росії Володимир Путін, стоячи на тій самій трибуні, виголосив кількома хвилинами раніше. Багато експертів вважали, що зустріч між лідерами США та Росії на авіабазі за межами Анкориджа може стати першим великим кроком до припинення війни в Україні. Про це йдеться в аналітичній публікації ірландської суспільної телерадіокомпанії Raidió Teilifís Éireann, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Трамп погрожував запровадити жорсткіші санкції проти Росії, якщо вона не підпише угоду про припинення вогню. Тож чи зможе він переконати Путіна вести переговори безпосередньо з президентом України Володимиром Зеленським? Чи погодиться російський лідер відмовитися від деяких своїх вимог щодо припинення війни?

Напередодні цієї зустрічі, обговорювалося багато варіантів потенційних сценаріїв. Ані Україна, ані Європа не були представлені на Алясці, тому у Києві та інших європейських столицях висловлювалися побоювання, що Трамп і Путін укладуть угоду за спинами українців і змусять Київ прийняти неприємний мир.

Багато українців сприйняли запрошення російського лідера до США як зраду і те, що нічого доброго для їхньої країни з цього не вийде. Зрештою, зустріч не призвела до значного прогресу у припиненні війни в Україні.

12 місяців потому «угоди» про припинення війни досі немає, і перспектива припинення бойових дій зараз виглядає більш віддаленою, ніж одразу після тієї зустрічі на Алясці.

Напередодні саміту адміністрація Трампа погодилася зі спільною позицією України та Європи, що спочатку має бути запроваджено припинення вогню, аби розпочати роботу над переговорами стосовно довгострокового мирного врегулювання.

Але Трамп здійснив зміну політики на 180 градусів невдовзі після зустрічі з Путіним, опублікувавши у своєму акаунті Truth Social, що тепер він виступає за негайний перехід до мирної угоди.

Путін виступав (і досі виступає) проти ідеї припинення вогню на всіх фронтах. Але те, що він сказав Трампу в тій кімнаті в Анкориджі, переконало президента США змінити свій курс.

Відмова від ідеї припинення вогню була відхилена Україною та європейськими лідерами. Для них це виглядало як спроба США змусити Київ піти на територіальні поступки.

У наступні місяці зміна політики Трампа лише сприяла активізації європейської військової підтримки України та підтвердила спільну позицію про те, що досягнення угоди про припинення вогню є єдиним шляхом до початку предметних переговорів стосовно остаточного мирного врегулювання.

Путін не пішов на жодні поступки в Анкориджі та, що найважливіше, зробив свою вимогу контролю над усім Донбасом головною умовою припинення війни.

У підсумку, українці зосередили свої дипломатичні зусилля на отриманні гарантій безпеки США, аби навіть розглянути будь-які дискусії з приводу майбутнього статусу Донбасу.

Адміністрація Трампа ніколи не роз’яснювала характер цих гарантій безпеки. Найближче до будь-яких роз’яснень США підійшли у січні 2026 року після саміту Коаліції охочих у Парижі, коли спеціальний посланець Стів Віткофф заявив, що гарантії безпеки для України «будуть найсильнішими, які хто-небудь коли-небудь бачив».

Україна досі прагне цих гарантій, але предметні переговори з цього приводу зійшли нанівець після того, як США розпочали війну проти Ірану у лютому 2026 року.

Американські офіційні особи також провели свої останні тристоронні переговори з російськими та українськими посадовцями в лютому 2026 року у Женеві, лише за 10 днів до початку авіаударів США по Ірану. Відтоді жодних переговорів між двома ворогуючими сторонами не відбулося.

«Путін переоцінив свої можливості» під час зустрічі на Алясці. Це не був блеф. Це була радше занадто велика вимога, яку навіть Трамп визнав неможливою для виконання. Я думаю, що Путіну потрібно було піти на більше поступок і не наполягати на територіальних здобутках, що виявилося неможливим як на полі бою, так і в політичному плані. Путін міг би зробити ще один крок до угоди про припинення вогню принаймні. Для Трампа це, я думаю, було ключовим моментом, і Путін втратив можливість укласти угоду з Трампом, який загалом втратив інтерес», – вважає професор Павло Баєв, експерт з питань зовнішньої політики Росії у Дослідницькому інституті миру в Осло (Норвегія).

Лише через три дні після саміту в Анкориджі лідери п’яти європейських країн, а також президент Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн та генеральний секретар НАТО Марк Рютте приєдналися до президента України Володимира Зеленського у Білому домі, аби наполягати на тому, що Україну не можна виключати з переговорів стовоно припинення війни, та просувати ідею гарантій безпеки.

Для України, якщо й є позитивний результат зустрічі в Анкориджі, то це те, що Європа визнала, що їй потрібно зробити більше для Києва, окрім надання політичної та моральної підтримки. Більшість європейських країн протягом останнього року збільшили свою військову та фінансову допомогу Україні, заповнивши порожнечу, яка утворилася після майже повного припинення військової підтримки з боку Сполучених Штатів.

Угоди між Україною та європейськими країнами про співпрацю у сфері виробництва безпілотників та систем протиповітряної оборони стали більш поширеними з того часу. Все це означає, що Україна тепер менш схильна до тиску США щодо припинення війни на умовах Росії, порівняно з першим півріччям 2025 року, коли Трамп та його чиновники, здавалося, розглядали Україну як сторону, якій потрібно було піти на поступки.

«До Анкориджа не було такої тісної співпраці між Європою та Україною на шляху до миру. Зараз вона бездоганна», – наголошує Володимир Дубовик, директор Центру міжнародних досліджень Одеського національного університету імені Мечникова.

Протягом місяців після зустрічі на Алясці адміністрація Трампа тиснула на Україну, щоб вона розглядала питання територіального майбутнього Донбасу як ключове для припинення війни.

Але Зеленський та його високопосадовці витримали цей тиск і дотримувалися вимог України щодо чітких гарантій безпеки. Тиск США зрештою послабшав після того, як адміністрація Трампа усвідомила, що Київ не віддасть Донбас.

Зустріч на Алясці, за словами Дубовика, була важливим моментом, адже США та Росія виявили, що їхньому тиску є межа».

«Американці не підготували Україну на тарілочці для Путіна, як він хотів», – зазначив він.

Протягом щонайменше шести місяців після зустрічі на Алясці, Путін, Лавров та інші російські чиновники продовжували говорити про необхідність повернення до того, що вони назвали «духом Анкориджа».

Ця фраза підсумувала твердження російських чиновників про те, що вони досягли порозуміння з американською стороною в Анкориджі стосовно того, як припинити війну в Україні.

Державний секретар США Марко Рубіо, який брав участь у саміті, заявив, що між сторонами не було досягнуто жодної угоди. Також немає письмових записів про те, що обговорювалося.

Однак в останні місяці Путін перестав згадувати так званий «дух Анкориджа», можливо, натякаючи на те, що Кремль знає, що рамки припинення війни змістилися, або просто США не зацікавлені.

Незважаючи на те, що лінія фронту залишалася практично незмінною протягом року, динаміка повітряної війни значно змінилася.

За останні два місяці українські удари по нафтобазах та складах електронної комерції спричинили дефіцит бензину та завдали шкоди роздрібному сектору Росії.

Україна зараз має сильнішу переговорну позицію, як у військовому, так і в дипломатичному аспектах, хоча Росія завдає удару у відповідь, використовуючи більше балістичних ракет і скидаючи руйнівні авіабомби на прифронтові міста.

Жорстка позиція Путіна на Алясці робить майже неможливим для нього відступ і прийняття варіанту припинення вогню. Зробити це було б ознакою слабкості, і це не та позиція, яку хоче поставити президент Росії.

«Простір для маневрування російського президента зараз набагато вужчий, ніж рік тому», – підкреслює Баєв.

Тим часом саміт на Алясці зблизив Україну та Європу, хоча серед європейських лідерів досі немає єдиної думки з приводу того, чи варто їм безпосередньо взаємодіяти із Путіним та його посадовцями.

Деякі ЗМІ повідомляли, що Стівен Віткофф та Джаред Кушнер, посланець США та зять Трампа, планують відвідати Київ та Москву наприкінці серпня 2026 року. Це буде їх перший візит до столиці України з початку роботи нинішньої адміністрації Трампа.

Але мало хто з українців сподівається, що прорив ймовірний найближчим часом, і немає жодних ознак того, що перероблена мирна пропозиція США готується.

За словами Дубовика, запланований візит двох посланців США до Києва «виглядає як спроба повернутися до того, що було раніше, тобто імітації мирних переговорів».

Зараз через рік зустріч на Алясці виглядає не лише як дипломатичний провал Трампа, але й як стратегічна помилка Путіна, який повністю знехтував ідеєю припинення вогню. Його війська досягли лише невеликих успіхів на Донбасі за останні 12 місяців, але заплатили за це велику ціну.

Крім того, саміт на Алясці також прискорив європейську дипломатичну та військову підтримку України, яка мала вирішальне значення для її виживання.