Конференція «Українки світу в дії» у Лісабоні була присвячена післявоєнній відбудові України, збереженню національної ідентичності та протидії дезінформації
Від початку повномасштабного російського вторгнення в лютому 2022 року українські організації за кордоном відіграють дедалі важливішу роль у підтримці своєї країни. Оскільки серед тих, хто останнім часом виїхав з України, переважають жінки та діти, жіночі об’єднання мають особливе значення для здобуття підтримки України, а також збереження її культурної ідентичності. Про це розповідає Foreign Ukraine з посиланням на Міжнародне радіо Франції.
Понад 100 українок, які проживають у 23 країнах світу, зібралися наприкінці вересня 2026 року у Португалії на конференцію, присвячену післявоєнній відбудові України, збереженню національної ідентичності та протидії дезінформації.
Конференція «Українки світу в дії» (Ukrainian Women of the World in Action), зібрала у Лісабоні жінок з різних куточків світу — від Бельгії до Сполучених Штатів.
Її організувала Світова федерація українських жіночих організацій (СФУЖО). Об’єднання, до яких належать учасниці конференції, існували задовго до початку війни. СФУЖО була створена у 1948 році, а Національна спілка українських жінок у США заснована понад 100 років тому.
Однак російське вторгнення стало випробуванням, під час якого ці організації змогли повною мірою розкрити свій потенціал. Українська діаспора, до якої тепер належать і люди, змушені залишити батьківщину через війну, зросла, за оцінками, до 25 мільйонів осіб. Більшість тих, хто виїхав з України з 2022 року, — жінки та діти.
Нова хвиля української діаспори вирізняється також високим рівнем освіти. За даними Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), 76% жінок, які виїхали з України, мають вищу освіту. Багато з них раніше будували кар’єру та працювали на кваліфікованих посадах у своїй країні.
Тепер, провівши за кордоном кілька років, вони здобули додаткові навички та досвід: володіють щонайменше однією іноземною мовою, розуміють принципи функціонування країни перебування та сформували там власні професійні й особисті мережі контактів. Усе це становить значний людський капітал, який може стати важливим ресурсом для майбутньої відбудови України.
Відбудова без повернення додому
Яку роль можуть відіграти ці жінки у післявоєнній відбудові України, якщо вони розкидані по всьому світу, а війна досі триває?
За словами Маріани Євсюкової, представниці СФУЖО при Організації Об’єднаних Націй, для участі у відбудові зовсім не обов’язково повертатися в Україну. Українські чоловіки та жінки, які вирішили залишитися за кордоном, також можуть бути цінним ресурсом для своєї країни.
«Ці люди мають знання, навички та досвід. Вони володіють мовою і розуміють культуру країн, у яких проживають. І саме цей безцінний досвід сьогодні потрібен нам, щоб розвивати країну та рухати її вперед», — зазначає вона.
На практиці цей досвід може бути корисним у кількох напрямках: привертати увагу до ситуації в Україні, її культури та історії, налагоджувати контакти з місцевими підприємствами й установами, підтримувати різноманітні проєкти та ділитися професійними знаннями, здобутими в інших країнах.
Як пояснює Євсюкова, українці за кордоном стають контактними особами для урядів, органів місцевої влади, засобів масової інформації та підприємств у країнах, де вони тепер проживають.
На конференції в Лісабоні також обговорювали збереження української ідентичності дітей, які дорослішають за кордоном. В основі дискусії лежало розуміння того, що відбудова країни — це не лише відновлення доріг, шкіл і житлових будинків, але й питання того, для кого саме її відбудовують.
Українські жіночі організації за кордоном відкривають українські школи, організовують мовні заняття та передають дітям національну культуру й традиції. Мета полягає не в тому, щоб перешкоджати інтеграції дітей у суспільство країни перебування, а в тому, щоб вони могли інтегруватися, не втрачаючи зв’язку з Україною. Це дасть їм змогу долучитися до майбутнього своєї країни, де б у світі вони не жили.
