Як діти із прифронтових регіонів України відпочивають у літніх таборах відновлення

Табір відновлення поєднує тілесно-орієнтовану терапію, таку як плавання чи йога, з інтенсивною психологічною підтримкою

В Україні, де щоденний ритм диктується попередженнями про повітряні атаки Росії, канікули – це, передусім, спроба для дітей знайти хоч якусь норму. Однак для дітей з прифронтових регіонів ці канікули мають починатися з глибокої реабілітації. Про це розповідає Foreign Ukraine із посиланням на польське видання Horeca Trends.

«Дитина та її мати приїжджають на шість днів до місця з гарним готелем, зручним ліжком та усміхненими людьми. Їх оточують матері та інші діти, які приїхали і такі ж, як вони, з тими ж проблемами та питаннями. Таким чином, вони прибувають до місця щастя, радості та яскравих посмішок», – розповідає Христина Дудашвілі, організаторка дитячого табору Recovery Camp.

Табір відновлення поєднує тілесно-орієнтовану терапію, таку як плавання чи йога, з інтенсивною психологічною підтримкою. За словами Дудашвілі, діти, які прибувають замкнутими і тривожними, починають посміхатися вже на другий день свого перебування. Вона наголошує, що вкрай важливо «відновити енергію» як для матері, так і для дитини.

«Якби ми піклувалися лише про дитину, вона б повернулася до матері виснаженою, і ефект швидко зник би. Але замість цього вони переживають щось позитивне разом, а потім підтримують одне одного», – пояснює Дудашвілі.

Табір відновлення: терапія травми та повернення до безпечного дитинства

Фотограф приїжджає наприкінці відпочинку, аби зафіксувати момент, коли люди врешті-решт почуваються у безпеці. Для сімей, буквально витягнутих із пекла, це часто єдині фотографії з воєнних років, на яких вони виглядають безтурботними.

За попередніми даними, приблизно 25 000 дітей та матерів з районів, що безпосередньо прилягають до лінії фронту, взяли участь у таборах відновлення.

«Коли мати приїжджає зі своєю дитиною і бачить, що є інший світ, ніж той, що під бомбами, що в тій самій Україні вона може жити та забезпечити своїй дитині трохи більше спокою та іншу ситуацію. Коли це дає їм сили та мотивацію приїхати, знайти можливості та переїхати в спокійніше, безпечніше місце, це величезна перемога для нас», – вважає Дудашвілі.

Табір GeekWorld та LARP: чи можуть ігри допомогти дітям після війни?

Іншим рішенням є «терапевтична втеча» у світ ігор у таборах GeekWorld. Тут діти не пацієнти, а радше головні герої складних наративів, заснованих на механіці LARP (Live Action Role-Playing).

«Ми перетворюємо табір на повноцінну історію, яка триває весь його час, для якої ми пишемо окремий, розгорнутий сюжет», – пояснює Остап Українець, письменник, військовий офіцер та креативний директор табору GeekWorld.

Під час перебування у цьому таборі діти стикаються із проблемами реального світу: популізмом, дезінформацією та природою влади. Це не лише освітній процес, але й інструмент для обговорення поточного досвіду за допомогою спеціальних декорацій. Такий підхід дозволяє дітям втекти від реальності тут і зараз, знаходячи відповіді на питання, які їх досі хвилюють.

«Нас цікавить не лише історія, але й конкретні практичні питання, які можна обговорити під час цього табору. Наприклад, коли ми організовували табір про Стародавню Грецію, головною темою був популізм та його вплив на демократію. Зараз, коли ми організовуємо табір, присвячений ранньому Середньовіччю, нашою головною темою є дезінформація та фальсифікація даних, і, звичайно ж, природа держави та державної влади. Завдяки історичним прикладам дуже легко обговорювати реальні громадянські виклики, з якими підлітки насправді зіткнуться пізніше в житті. Це саме той життєвий вибір, до якого ми хочемо їх підготувати», – пояснює Українець.

Безпека під час надзвичайних ситуацій

Війна змушує організаторів таборів адаптувати навіть найкритичніші ситуації до психологічних потреб дітей. Раніше табори проводилися виключно у Львівській області, але влітку 2026 року проект вперше розширюється на Івано-Франківську та Закарпатську області.

«Важливо не просто залишати дітей з планшетами, а залучати їх, щоб час минав швидше, а їхня увага відволікалася від небезпеки», – зазначає Дудашвілі.

GeekWorld Camps, у свою чергу, користується перевагами природної краси Національного природного парку «Кременецькі гори» у Тернопільській області. База табору оточена густим лісом і була спеціально відремонтована та адаптована до викликів воєнного часу – зокрема, встановлено потужні генератори та системи, що забезпечують автономну роботу. У проекті використовується метод розосередження в лісі під пологом дерев.

За словами Остапа Українця, консультації із фахівцями підтвердили, що такий підхід є ефективним заходом безпеки для такої віддаленої та «ізольованої» місцевості. Наразі надзвичайних ситуацій у цій локації не було, але готовність до них є частиною щоденного режиму.

Масштаби війни та ціна нормальності

Для обох проектів визначення відпочинку еволюціонувало. Для Recovery Camp це означає «повернення до життя, яке діти вели чотири роки тому» – з усміхненою мамою та обов’язковими вечірніми обіймами. Хоча організатори GeekWorld Camps не називають це трудовою терапією, результати говорять самі за себе.

«Я не можу сказати, що означає відпочинок для цих дітей, але я впевнений, що вони повертаються з більшою кількістю відповідей про цей світ, ніж мали до приїзду. І це наша головна мета», – підсумовує Українець.

За офіційними даними Генеральної прокуратури України, станом на травень 2026 року внаслідок військових операцій Росії проти України загинуло 705 дітей, а понад 2500 дітей отримали поранення різного ступеня важкості. Російська влада також незаконно та примусово переселила приблизно 20 500 українських дітей. Саме тому можливість подорожувати до безпечного місця є безцінною для дітей.

«Ми бачимо, як дитина починає цінувати суть дитинства: наявність однолітків поруч, можливість просто вийти на вулицю та погратися, не турбуючись про небезпеку. У неї є мама, яка має час поспати, яка має час погратися з нею, яка посміхається та щасливо проводить з нею час. На тиждень вона повертається до життя, яке у неї було чотири роки тому», – наголошує Христина Дудашвілі.