Вивчаючи досвід України та Росії, Пекін аналізує ефективність безпілотників, засобів радіоелектронної боротьби й нових військових тактик, щоб адаптувати власну армію до воєн майбутнього
Китай вивчає досвід використання безпілотників під час російсько-української війни через розподілену систему каналів. Кожна військова структура передає висновки зі своїх фахових видань через власні конструкторські інститути до вимог відповідного виду збройних сил. Водночас видання Центральної військової комісії КНР висвітлюють доктринальні дискусії, а державні ЗМІ поширюють їхні підсумки. Про це йдеться в аналітичній статті Ліллі Мін-Чень Лі, позаштатної наукової співробітниці Дослідницького інституту демократії, суспільства та новітніх технологій у Тайвані і докторантки Школи Флетчера в Університеті Тафтса та Катерини Бондар, старшої наукової співробітниці Центру штучного інтелекту на сторінках видання Центру стратегічних і міжнародних досліджень у Вашингтоні, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.
Уроки наступальних дій
Перший урок наступальної війни — економічний. У березні 2025 року газета PLA Daily подала як усталений факт твердження, що один розвідувально-ударний безпілотник коштує менш ніж 1% вартості сучасного винищувача, водночас забезпечуючи понад 90% його бойового охоплення. Хоча ці цифри є приблизними, газета Центральної військової комісії КНР наводить їх без застережень. Професійна література містить підтвердження цієї оцінки. Лише у 2024 році Україна та Росія придбали понад 1 мільйон малих безпілотників. Аналітик китайської військово-морської академії зобразив це як середню кількість у два безпілотники, що зависають над головою кожного військовослужбовця на передовій. Для китайських військових планувальників масове застосування безпілотників — це не ситуативна імпровізація воєнного часу, а сама економічна структура війни з використанням дронів.
Другий урок — швидкість. За даними Об’єднаного оперативного коледжу Національного університету оборони Китаю, російські війська можуть завдати удару по виявленій цілі протягом 3-5 хвилин, тоді як у попередніх війнах на це йшли години. Дослідження, проведене науковцями одного з підрозділів Народно-визвольної армії Китаю (НВАК), пояснює це російським розвідувально-ударним комплексом. У його межах недорогий розвідувальний безпілотник, який проникає глибоко в тил супротивника, виконує роль спостерігача та наводить на ціль інший ударний дрон. Зокрема, безпілотники «Орлан-10» виявляють цілі для баражувальних боєприпасів «КУБ» і «Ланцет». Об’єктом копіювання є не окрема платформа, а зв’язок між ними: безпілотники, безпосередньо інтегровані в артилерійські та командні мережі.
Третій урок — надмірна залежність від комунікацій і мережевого зв’язку. Китайські аналітики вважають радіоелектронну боротьбу вирішальним чинником війни безпілотників, фіксуючи значні втрати обох сторін через засоби радіоелектронного придушення та протидії. Вони майже відразу звернули увагу на російську відповідь — FPV-дрони з оптоволоконним керуванням, які спрямовуються через тонкий кабель, недоступний для засобів радіоелектронного придушення. У травні 2024 року PLA Daily звернула увагу на цю зміну вже через кілька тижнів після першого бойового застосування такої технології. А до квітня 2025 року державні ЗМІ КНР вже детально аналізували її переваги та недоліки.
Того ж місяця Центральне телебачення Китаю (CCTV) показало підрозділ Народної збройної поліції у провінції Юньнань, який тренувався з FPV-дронами та досліджував оптоволоконні моделі. Відеозаписи навчань НВАК із завдання ударів та ухилення від атак, оприлюднені у 2024 році, китайські ЗМІ подавали як такі, що ґрунтуються на досвіді російсько-української війни. Йшлося навіть про використання сіток для перехоплення дронів і рушниць для радіоелектронного придушення. Від першого бойового застосування цієї технології в Росії до початку навчань китайських підрозділів минув приблизно рік. Система передавання уроків спрацювала швидко.
Уроки оборони
Найбільший масив китайських аналітичних матеріалів присвячений обороні. У них уроки систематизовано навколо двох українських методів, які китайські аналітики вважають можливими сценаріями майбутніх атак проти Китаю.
Перший із них — морські безпілотники. У журналі Інституту підводної війни державної суднобудівної корпорації команда з Інженерного університету ВМС Китаю підрахувала кількість неодноразових українських ударів по російських кораблях, портах і Керченському мосту та встановила, що пошкоджень зазнали понад 10 великих військово-морських суден РФ. Дослідники дійшли висновку, що систематизованому наступу морських безпілотників необхідно протиставити обладнання для боротьби з ними, яке також має діяти як єдина система. Науковець спорідненого інституту бойових систем запропонував протидіяти безекіпажним ударним катерам за допомогою зграї перехоплювачів — у сутичках, де люди взагалі не беруть участі.
Другий можливий сценарій — атаки на авіабази. Після того як українська операція «Павутина» досягла російських баз стратегічної авіації 1 червня 2025 року, журнал Міністерства закордонних справ Китаю оцінив російські втрати в 11 стратегічних бомбардувальників і визначив новизну цієї атаки в тому, що її було здійснено з території самої Росії, з близької відстані.
Система бойової підготовки НВАК відреагувала на цей досвід менш ніж за 4,5 місяці. Під час навчань у жовтні 2025 року бригада відбивала атаку групи операторів безпілотників чисельністю понад 20 осіб. Для цього використовували обладнання виявлення, яке визначає місцеперебування дронів за їхнім радіовипромінюванням і зіставляє їх із каталогом понад 800 комерційних моделей. Це створює основу для китайської відповіді на проникнення безпілотників за сценарієм операції «Павутина».
Економіку оборони розглядали так само, як і економіку наступу. За даними аналізу Global Times українських безпілотників-перехоплювачів, «за вартість закупівлі однієї переносної зенітної ракети можна придбати кілька сотень FPV-дронів протиповітряної оборони». Кожна ракета, яку випускає сторона, що обороняється, коштує дорожче за безпілотник нападника. Тому китайська преса доходить висновку, що найкраща зброя проти безпілотника — інший безпілотник. Китайські аналітики роблять із тих самих цифр іще один висновок: будь-який супротивник, із яким доведеться воювати Китаю, матиме велику кількість дешевих дронів, тому країна повинна навчитися їх збивати.
У цьому питанні Китай орієнтується на Росію, яка була змушена вдосконалювати свої засоби протидії безпосередньо під час бойових дій. У дослідженні 2026 року, підготовленому державним аерокосмічним конструкторським інститутом Китаю, зафіксовано, що Росія «створила в бойових умовах систему засобів протидії безпілотникам, у якій на першому місці стоїть радіоелектронне придушення, вогневе перехоплення виконує роль останнього рубежу, а засоби самооборони — допоміжну функцію». Коментарі китайського державного радіо систематизували російські захисні заходи в такому самому ключі: від переміщення стратегічних бомбардувальників приблизно на 6000 кілометрів, на Чукотський півострів, до висувних захисних сіток, розроблених на основі імпровізованих металевих конструкцій, які встановлювали на танках в Україні. НВАК очікує, що їй доведеться захищати такі самі типи об’єктів, тому прагне запозичити вже перевірені в боях рішення.
Ці дослідження перейшли у практичне втілення швидше, ніж будь-які інші категорії уроків. На авіасалоні в Чжухаї в листопаді 2024 року китайські системи боротьби з безпілотниками, представлені державними електронними, оборонними та аерокосмічними корпораціями, домінували в інформаційному висвітленні. Серед них особливо виділялися система Tianqiong корпорації CETC, мікрохвильова зброя Hurricane 3000 корпорації NORINCO та лазер LW-60 корпорації CASIC.
Під час військового параду у вересні 2025 року Китай продемонстрував системи протидії безпілотникам із ракетно-гарматним озброєнням, високоенергетичні лазери та потужні мікрохвильові комплекси.
Наприкінці липня 2026 року CCTV показало відео, на якому екіпаж армійського безпілотника влучає ракетою у швидкісний катер, що маневрує в морі. А в серпні 2026 року армія використала озброєні безпілотники KVD002 для атак на морські безпілотні цілі під час навчань.
Військово-морські сили Китаю почали тренуватися протидіяти безекіпажним катерам ще у 2025 році. У серпні 2025 року PLA Daily повідомила про навчання ракетних катерів, під час яких відпрацьовувався сценарій наближення «ворожих безекіпажних катерів». Відтоді, як перший український морський безпілотник викинуло на берег поблизу Севастополя, минуло 35 місяців. У квітні 2026 року флотилія фрегатів Східного командування провела бойові стрільби по безекіпажних катерах.
Організаційні уроки
Організаційні уроки російсько-української війни надходили до Китаю аналогічними каналами. Коли Росія у 2025 році створила окремий рід військ безпілотних систем, PLA Daily згадала про це разом із Силами безпілотних систем України, створеними у 2024 році, та польськими військами безпілотних систем, сформованими в січні 2025 року.
В іншому аналітичному матеріалі за листопад 2025 року те саме видання схвально оцінило інтеграцію українських батальйонів і рот безпілотних систем у структуру традиційних бригад. Це, на думку авторів, скорочує ланцюг ухвалення рішень щодо ураження цілей і зменшує кількість дублюючих ударів. У матеріалі порівнювали переваги включення безпілотних підрозділів до традиційних бригад із формуванням окремого роду військ безпілотних систем і дійшли висновку, що обидві моделі доповнюють одна одну.
Інституційні зміни випереджали оприлюднені дискусії. За шість місяців до цього, у травні 2025 року, Центральна військова комісія створила три нові військові університети на базі вже наявних академій. Один із них — новий університет бойових родів військ сухопутних сил у Хефеї — об’єднав академію бронетанкових військ з академією артилерії та протиповітряної оборони.
В оголошенні про набір студентів, опублікованому урядом міста Чунцін, серед бакалаврських спеціальностей зазначено командування та управління безпілотними системами. А в новому Інженерному університеті Об’єднаних сил логістичної підтримки в Чунціні до переліку спеціальностей включено інженерію безпілотного обладнання.
Загони безпілотників у складі народного ополчення, організовані в Сіньцзяні та інших регіонах, поширюють ці зусилля за межі регулярної армії. Вони діють у межах партійної концепції розвитку нових спроможностей, які керівництво прагне інтегрувати у збройні сили.
До серпня 2026 року китайський телеканл CCTV вже демонстрував безпілотники військово-повітряних сил як міжвидову систему, яка передає дані для наведення ракетним військам, забезпечує ситуаційну обізнаність військово-морських сил і підтримує далекобійні удари сухопутних військ.
Ці кроки свідчать про те, що Китай адаптує в мирний час інституційні моделі, які Україна та Росія були змушені імпровізовано створювати під час війни. Для цього використовуються військові навчальні заклади, державна промисловість і народне ополчення.
Попри переваги китайської системи, можливості адаптації мають обмеження, пов’язані насамперед із механізмом зворотного зв’язку з передової. Військова система, побудована на централізованому затвердженні рішень, не може просто наказом створити децентралізовану імпровізацію. Це головне відкрите питання китайських зусиль із засвоєння воєнного досвіду: чи зможе країна знайти відповідну альтернативу, яка сприятиме імпровізації в межах централізованої системи командування.
Промислові уроки
Перший промисловий урок, який вивчили китайські аналітики, полягає в тому, що перемогу забезпечує виробництво. Ще в листопаді 2023 року молодіжна преса пояснювала своїм читачам, чому Росія подолала початкове відставання у виробництві безпілотників. Відповіддю став величезний масштаб російської оборонної промисловості, завдяки якому ситуація поступово змінилася на користь Росії.
Для китайських аналітиків війну безпілотників виграє та сторона, яка здатна виробляти їх більше. А жодна країна у світі не виробляє більше безпілотників, ніж Китай. Ця перевага поширюється й на компоненти для їхнього виробництва. Оптоволоконні безпілотники використовують котушки зі звичайним оптичним волокном. У повідомленні, опублікованому на порталі People’s Daily Online, частку Китаю у світових поставках оптоволокна та кабелю за 2025 рік оцінено в 60%.
Війна також породила нові вимоги до інфраструктури. Вичерпне китайське дослідження ролі Starlink на полі бою, спільно підготовлене у 2022 році державною ракетною академією, центром запуску супутників та одним із підрозділів НВАК, простежило, як українські вогневі підрозділи залежали від розвідувальних даних, що передавалися через супутникове угруповання. Автори дійшли висновку, що Китай повинен розробити та створити власне низькоорбітальне супутникове угруповання.
Це дослідження також пояснює, чому китайські публікації про управління безпілотниками постійно повертаються до теми супутникових угруповань, зокрема до питання про те, як позбавити противника доступу до них.
Один із промислових уроків, який Китай вивчив, але не готовий офіційно визнавати, стосується цивільних безпілотників. Офіційна позиція Пекіна, повторена в правилах експорту безпілотників 2023 року, полягає в засудженні використання цивільних дронів у військових цілях.
Водночас на власному закупівельному веб-сайті НВАК розміщено тендер одного з військових підрозділів на придбання док-станцій і безпілотників Matrice виробництва DJI — шеньчженьської компанії, яка домінує на світовому ринку комерційних дронів.
Matrice — це лінійка багатороторних безпілотників DJI корпоративного класу, призначених для промислових інспекцій, геодезичних робіт і забезпечення громадської безпеки, а не для військового використання. Док-станції — це автоматизовані наземні станції, які дають змогу безпілотникам злітати, приземлятися та заряджатися без присутності оператора.
Війна в Україні демонструє, що комерційні безпілотники можуть використовуватися як для розвідки, так і для ведення бойових дій. Китайські замовники діють відповідно до цього уроку, незалежно від офіційної позиції міністерства.
Чого війна не змогла довести
У китайській фаховій літературі також зафіксовано питання, на які війна в Україні не дала остаточної відповіді. Найяскравіший приклад — зграї безпілотників.
У жовтні 2024 року видання China National Defense News поставило запитання, чому бойове застосування зграї безпілотників виявилося «гучним на словах, але малоефективним на практиці». Обидві сторони використовували величезну кількість дронів, але тактика дій зграями так і не з’явилася на полі бою.
У матеріалі перелічено причини цього явища, зокрема проблеми з керуванням польотом, комунікаціями, бортовим штучним інтелектом, енергозабезпеченням і корисним навантаженням.
Публікація в офіційному виданні демонструє, як китайські військові командири підходять до цього питання: вони вивчають кожну перешкоду в межах внутрішньої дослідницької програми, а НВАК проводить експерименти зі зграями безпілотників, щоб отримати інформацію, якої не надала війна.
Це свідчить про прагматичний підхід Китаю: країна закуповує те, ефективність чого доведена війною, але експериментує з тим, що залишилося невирішеним. Оскільки оборонні уроки дали найпереконливіші докази, саме вони найшвидше й найповніше втілюються у військовій техніці.
Висновки
Поле бою російсько-української війни стало для китайських військових своєрідним «живим випробувальним майданчиком». Факти свідчать про системний процес, у межах якого НВАК і китайська оборонна промисловість виявляють нові бойові технології та перетворюють відібрані уроки на зміни у військовій підготовці, закупівлях і структурі збройних сил.
Етап аналізу, який у середньому триває чотири місяці від появи нової технології на полі бою до її висвітлення в китайських друкованих виданнях, відбувається значно швидше, ніж подальше інституційне впровадження відповідних змін. Однак цей процес дає Китаю можливість навчатися на досвіді війни, не беручи в ній безпосередньої участі.
Для Тайваню це навчання має подвійне значення. НВАК вивчає, як безпілотні системи можуть підтримувати наступальні операції, водночас аналізуючи, як дешеві дрони здатні завдавати непропорційно великих втрат зосередженим силам супротивника. Тому зростання інвестицій Тайваню у безпілотні системи та засоби протидії їм також впливатиме на цей цикл взаємної адаптації по обидва боки Тайванської протоки.
Для Сполучених Штатів цей процес також відкриває можливість краще зрозуміти пріоритети розвитку НВАК. Військові журнали, відеозаписи навчань, закупівельна діяльність і нові інституційні програми можуть показати, які уроки війни Китай вважає достатньо важливими, щоб перевірити їх на практиці та закріпити в структурі збройних сил, часто ще до їхнього офіційного включення у військову доктрину.
Хоча Китай може спостерігати за бойовими діями, відтворювати технології та інституціоналізувати отримані уроки, він не може відтворити механізм зворотного зв’язку з передової, завдяки якому війська адаптуються під тиском безпосередньо під час війни. Самі китайські аналітики визнають, що багато теоретичних уроків досі не перетворилися на повноцінні бойові настанови чи нормативні документи.
