Повномасштабне вторгнення Росії триває, тому журналістика на основі даних та аналіз дезінформації стають ще більш важливими для громадськості. Інтернет-видання «Тексти» вирішує ці проблеми, використовуючи інструменти обробки даних для розкриття складних питань та відстеження кампаній іноземного впливу
З моменту свого запуску у 2010 році українське незалежне інтернет-видання «Тексти» зосереджується на журналістських розслідуваннях, а не на клікбейтних заголовках. Повномасштабне вторгнення Росії триває, тому журналістика на основі даних та аналіз дезінформації стають ще більш важливими для громадськості. «Тексти» вирішують ці проблеми, використовуючи інструменти обробки даних для розкриття складних питань та відстеження кампаній іноземного впливу. Про це йдеться в аналітичній публікації британського видання The Fix, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.
Витоки та розширення команди
«Тексти» народились з бажання створювати високоякісну журналістику. Співзасновники інтернет-видання Роман Кульчинський та Анатолій Бондаренко запустили проєкт приблизно у 2010 році, залишивши інше видання через розбіжності з інвестором. Бондаренко, який мав досвід розробника програмного забезпечення, цікавився журналістикою даних і поєднував свої технічні навички із журналістською роботою.
На початку своєї діяльності «Тексти» працювали практично з нульовим бюджетом, маючи лише двох засновників та, пізніше, редактора стрічки новин, який працював неповний робочий день. З часом проєкт заручився підтримкою донорів як одне із небагатьох інтернет-видань в Україні, яке спеціалізуються на журналістиці даних.
«Ми практично працювали на наші старі заощадження. Потім ми збирали невеликі пожертви, збираючи, можливо, 200, 150 або 300 доларів на місяць», – згадує Роман Кульчинський.
Сьогодні основна команда складається приблизно із 15 співробітників, які іноді розширюються до 20 залежно від проєктів, які фінансуються грантами.
Відстеження російської дезінформації та новаторські проекти з обробки даних
«Тексти» структурують свою основну діяльність у трьох основних відділах: класична журналістика, журналістика даних та дослідження російської дезінформації. У відділі класичної журналістики працюють три журналісти та редактор, тоді як команда журналістики даних складається з трьох фахівців та практиканта.
«Тексти» розпочали дослідження російської дезінформації у 2016 році, задовго до того, як вона стала основним напрямком у медіаіндустрії. Використовуючи інструменти обробки даних для аналізу величезних наборів даних, команда зосередилася на онлайн-сховищах тексту та ранніх мережах соціальних мереж. Пізніше «Тексти» розширили свій моніторинг на такі платформи, як Telegram, TikTok та розділи коментарів на YouTube, аби відстежувати впровадження проросійських наративів.
Кульчинський пояснює, що коли вони починали, і громадськість, і український уряд неправильно розуміли природу іноземного впливу.
«Усі думали, що російська дезінформація — це просто розмови про Росію, російську мову, Пушкіна та подібні речі. Але вона набагато хитріша, витонченіша, і спрямована на внутрішню аудиторію», – наголошує Кульчинський.
Зростання аудиторії та бізнес-модель на грантах
Аудиторія «Текстів» становить приблизно від 600 000 до 700 000 унікальних відвідувачів щомісяця, з періодичними сплесками, які сягають 1 мільйона відвідувачів під час інтенсивних військових чи політичних подій. Близько 60% їх читацької аудиторії проживають у Києві, переважно це державні службовці, фахівці оборонного сектору, активісти та керівники середньої ланки.
Видання майже повністю покладається на бізнес-модель, яка фінансується за рахунок грантів. Пожертви читачів становлять від 5% до 10% доходу залежно від періоду, тоді як епізодичні комерційні аналітичні дослідження забезпечують додаткову фінансову підтримку.
«Ми з самого початку усвідомили, що якісна журналістика не окупається. Тому що підготовка якісного матеріалу займає багато часу, а реклама в Україні дуже дешева», – зазначає Кульчинський.
Обладнання, штучний інтелект та робота під час війни
Повномасштабне вторгнення РФ змінило щоденну діяльність «Текстів», перемістивши команду з централізованого київського офісу до повністю віддаленого робочого процесу по всій Україні та за кордоном. Війна також змінила редакційний календар видання, переорієнтувавши ресурси з цивільних тем на військові розслідування.
Хоча видання здебільшого покладається на стандартне офісне обладнання, для конкретних проектів знадобилося спеціалізоване обладнання. У попередніх розслідуваннях використовувалися датчики вуличного шуму вночі, пристрої для вимірювання забруднення повітря та GPS-трекери з тривалим терміном служби для відстеження маршрутів переробки. Для просторових даних видання спочатку покладалося на безкоштовні супутникові знімки, надані Planet Labs на початковому етапі війни.
Технології також відіграють важливу роль у робочому процесі редакції завдяки штучному інтелекту. Фахівець зі штучного інтелекту у відділі дезінформації використовує машинне навчання для обробки великих текстових масивів, тоді як журналісти даних консультуються зі штучним інтелектом для допомоги у кодуванні та усуненні технічних несправностей. Видання також використовує голоси, згенеровані штучним інтелектом, для автоматичного читання опублікованих статей вголос.
Вплив на реальний світ та майбутнє видання
Протягом багатьох років підхід «Текстів», заснований на даних, мав реальний вплив. Початкова модель, навчена командою, виявила незаконний видобуток бурштину за допомогою супутникових знімків – методологія, яку пізніше викладали у Лондонській школі економіки та адаптували вчені для дослідження вирубки лісів в Амазонії. Інше демографічне дослідження надало важливі оцінки чисельності населення України призовного віку під час дебатів щодо мобілізації.
Влітку 2024 року «Тексти» привернули міжнародну увагу після публікації журналістського розслідування про те, як американські політичні діячі та громадські коментатори повторювали наративи російської пропаганди. Звіт викликав бурхливу громадську реакцію в США, що призвело до опору з боку відомих політичних діячів та дискусій у Конгресі, а також до твіту Ілона Маска з пропозицією додати «Тексти» до списку санкціонованих терористичних організацій.
Розмірковуючи про своє 16-річне керівництво виданням, Кульчинський визнає емоційні наслідки управління незалежним виданням під час війни та політичної турбулентності.
«Чесно кажучи, я трохи втомився. Я б із задоволенням щось змінив. Я просто ще не знаю, що змінити, а по-друге, шкода; ти виростив дерево з маленького зернятка, воно виросло, і шкода його покинути», – підсумував Роман Кульчинський, співзасновник інтернет-видання «Тексти».
