Вітчизняний газовий сектор тепер може похвалитись активною конкуренцією, прозорими цінами та увагою зарубіжних компаній

За словами Ярослава Мудрого, керуючого партнера однієї з найбільших приватних компаній-імпортерів в Україні «Енергетичні ресурси України», нашій державі потрібно зосередитись на трьох ключових проектах, адже ми прагнемо розширити інтерконект-з’єднання із сусідніми країнами та скористатись перевагами регіональних можливостей зрідженого природного газу. Вітчизняний газовий сектор перевершив усі очікування, оскільки п’ять років тому перетворився з неіснуючого ринку у ринок, який тепер може похвалитись активною конкуренцією, прозорими цінами та увагою зарубіжних компаній. Проте, щоб розвинути свій успіх, Україні потрібно не лише зберегти прогнозованість й дотримуватись європейських правил, але й зосередитись на трьох проектах. Про це йдеться в аналітичній публікації Аури Сабадус, енергетичного експерта Міжнародного центру дослідження товарних ринків, переклад якої пропонує Foreign Ukraine.

Три проекти

По-перше, Україні необхідно буде гарантувати тверду пропускну здатність з Угорщини, щоб забезпечити безперешкодний доступ до імпорту зрідженого газу через хорватський термінал.

Зараз фізична переривчаста потужність становить 20 мільйонів кубометрів газу в день і 92 мільйони кубометрів газу в день становить віртуальна потужність.

Як повідомили в Операторі ГТС України, вони зацікавлені у наданні надійних потужностей й можуть працювати зі своїм угорським партнером FGSZ, щоб фінансувати це самостійно.

Другим важливим кроком для України й регіону буде підписанння Оператором ГТС угоди про інтерконект з румунським оператором Transgaz для інтерконекту в Медієшу-Ауріт.

Прикордонний пункт з’єднує дві країни безпосередньо й дозволить румунським компаніям закачувати газ в українські сховища, а також відбирати газ, який надходить з Центральної Європи тразитом через Україну.

«Енергетичні ресурси України» були першою українською компанією, яка протестувала точковий експорт газу в Румунію, але зробила це через Трансбалканський газопровід, який проходить територією Молдови.

Мудрий зазначив, що підписавши угоду про інтерконект в Медієшу-Ауріт, який з’єднює північ Румунії з півднем України, компанії обидвох країн будуть постачати газ без додаткових витрат на транспортування через Молдову.

По-третє, Україні варто пропонувати транзит на короткі відстані компаніям, які зацікавлені закачувати газ у наші сховища. Ця послуга була запроваджена Оператором ГТС України у 2020 році й допомогла Україні привернути увагу зі сторони іноземних компаній. З початку року близько 5 мільярдів кубометрів газу доставили в Україну короткими маршрутами, з яких 2 мільярди були імпортовані лише у серпні 2020 року.

За словами Мудрого, ці три проекти допоможуть Україні розширити контакти із регіональними ринками в Центральній та Південно-Східній Європі.

Окрім тестування експорту природного газу в Румунію, «Енергетичні ресурси України» також виступила ініціатором інших угод, наприклад стала першою українською компанією, яка імпортує газ із США через Польщу або ж реверсом імпортувала газ з Греції через Трансбалканський газопровід влітку 2020 року.

Нові транспортні коридори

Мудрий зазначив, що нещодавній імпорт з Греції не мав стосунку до зрідженого газу і компанія намагалась імпортувати газ, який отримали через віртуальну точку й відвантажувала його реверсом через Трансбалканський газопровід.

«Цей новий газотранспортний коридор Греція-Румунія-Україна надає нам можливість стати частиною Європейської ініціативи Тримор’я, розвиваючи вертикальні напрямки транспортування палива. Традиційно газ та нафта експортуються зі Сходу на Захід, але наші партнери зацікавлені у новому, нетрадиційному підході, особливо у контексті можливостей імпорту зрідженого газу до Європи і ми в цьому допомагаємо», – зазначив Мудрий.

Він підкреслив, що Трансбалканський коридор, який роками використовувався для транзиту російського газу з України в Грецію й Туреччину через Молдову, Румунію та Болгарію, відкриває величезні можливості, але й має багато перешкод.

Російський транзит був перенаправлений у новий коридор «Турецький потік», який з’єднує Росію з Туреччиною через Чорне море на почату 2020 року, а це означало, що країни, які розташовані вздовж маршруту повинні були підписати індивідуальні угоди про приєднання.

Проте, таких документів досі немає на деяких кордонах, наприклад між Болгарією й Туреччиною, а це означає, що коридор не можна використовувати в повному обсязі.

І Греція, і Туреччина є крупними імпортерами зрідженого газу й можуть стати регіональними експортерами газу, зокрема в Україну. Зараз «Енергетичні ресурси України» планує підписати угоду про транспортування газу через територію Болгарії й підготуватись до нових потоків.

Мудрий зазначив, що на українському ринку також не все так просто. Він надалі орієнтований на короткотривалу торгівлю і здебільшого на місяць наперед і це не дозволяє планувати довготривалі поставки зрідженого газу.

«Крім того, зараз через ситуацію на світовому ринку зрідженого газу, Україна – не найкращий напрямок з економічної точки зору. При цьому ми постійно обговорюємо з нашим партнером – польською компанією PGNIG додаткові поставки зрідженого газу і сподіваємось, що це відбудеться найближчим часом», – підкреслює Мудрий.

Вселяючи довіру

Кажучи про довгострокові перспективи українського газового сектору, Мудрий відзначив, що він уже викликає довіру зі сторони європейських та американських партнерів і посилюють цю довіру – послуги зберігання газу та інтеграція з регіоном через такі коридори, як Трансбалканський газопровід.

Він підтвердив, що завдяки зростаючій міжнародній довірі, «Енергетичні ресурси України» змогли збільшити 20-річну страховку від політичних ризиків, яку надає Міжнародна фінансова корпорація розвитку в США з 38 до 100 мільйонів доларів.

«Це потужний сигнал підтримки уряду США для розвитку українського газового ринку і створення незалежного оператора транспортної системи. Ця страховка дозволяє нам і нашим фінансовим партнерам знизити ризики в країнах і таким чином, зменшити витрати, збільшити обсяги продажу та використовувати українські сховища», – резюмує Мудрий.